Рішення

від 10.06.2019 по справі 927/355/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/355/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Т М К , вул. Архітектора Вербицького, б. 1, м. Київ, 02091

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМА ОЛЬВІЯ , вул. Богдана Хмельницького, б.9, с. Косачівка, Козелецькой район, Чернігівська область, 17010

про стягнення 13608грн.00коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: Шаповала Є.В. (довіреність від 28.05.2019);

від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні 10.06.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 13608грн.00коп. боргу по оплаті транспортно-експедиційних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору транспортного експедирування №20/12-18Т від 20.12.2018 позивачем надано відповідачу транспортні послуги з перевезення м`ясної продукції загальною вартістю 13608грн.00коп., про що складено акти виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 27.12.2018 на суму 4536грн.00коп., №2 від 29.12.2018 на суму 4536грн.00коп., №3 від 30.12.2018 на суму 4536грн.00коп. За твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість наданих послуг не оплатив, внаслідок чого виник завлений до стягнення борг, який він і просить стягнути з останнього в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2019 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, а саме - протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту отримання цієї ухвали.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400043761112 вищевказана ухвала суду від 02.05.2019 вручена відповідачу 10.05.2019.

Враховуючи, що ухвала суду від 02.05.2019 отримана відповідачем 10.05.2019, тому останнім днем подання до суду відзиву є 27.05.2019, оскільки останній день строку (25.05.2019) припав на вихідний день (суботу), а тому за правилами ч.4 ст.116 Господарського процесуального кодексу України останнім днем строку в даному випадку є перший після нього робочий день.

У вказаний строк відповідач відзив не надав, доказів наявності поважних причин його ненадання суду не представив.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про проведення 10.06.2019 о 12год.00хв. судового засідання по розгляду справи №927/355/19 в порядку ст.120, 121 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 29.05.2019, копія якої направлена відповідачу рекомендованим листом за штрихкодовим ідентифікатором 1400044245460.

На момент проведення судового засідання вищезазначена копія ухвали як невручена адресату оператором поштового зв`язку до господарського суду не повернута; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400044245460 в матеріалах справи також відсутнє.

Як свідчить інформація, розміщена на офіційному сайті Укрпошти, поштове відправлення №1400044245460, яке направлялось судом на адресу відповідача, 31.05.2019 вручено особисто .

Отже суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи. Про поважність причин неявки відповідач суд не повідомив, на момент проведення судового засідання жодних заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Таким правом учасники справи користуються на власний розсуд, окрім випадків, коли явка учасника справи визнана судом обов`язковою і він зобов`язаний з`явитись в судове засідання за викликом суду.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою, правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався, відсутність відповідача в засіданні не перешкоджає розгляду справи, а тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Т М К (позивач у справі, експедитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФЕРМА ОЛЬВІЯ (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір транспортного експедирування №20/12-18Т (далі за текстом - договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов`язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок відповідача.

Згідно із п.1.1. договору доставка вантажу може здійснюватися як власним транспортом експедитора, так і іншими залученими перевізниками.

Відповідно до п.1.3. договору замовник оплачує виконання доручення (перевезення) в сумі, визначеній сторонами в п.п.4.1. цього договору.

За змістом п.4.1., 4.6. договору тарифи на перевезення та нормативний час перебування ТЗ в дорозі визначається у додатку №1 Розрахунок вартості послуг , який є невід`ємною частиною даного договору. Сума вартості послуг, зазначена в додатку №1, визначена з урахуванням страхування, фрахту, всіх додаткових платежів, винагороди експедитора, податків зборів, інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.4.8. договору в розрахунках під ціною пального використовується ціна за дизельне пальне (ДП). У разі зміни вартості пального більш ніж на 10% (зміна ринкових цін), вартість перевезення, яка зазначена в додатку №1, змінюється відповідно.

До матеріалів справи позивачем надано копію примірника додатку №1 від 20.12.2018 до договору, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, в якому сторони узгодили маршрути, вантажопід`ємність автомобіля та вартість рейсу.

Згідно із п.4.3., 4.4. договору розрахунки здійснюються безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні. Замовник сплачує рахунки експедитора на умовах відтермінування оплати - 10 календарних днів з дати надання послуг подекадно.

Відповідно до п.9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2019р.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування №20/12-18Т від 20.12.2018 є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин суд виходить з такого:

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

В силу ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічне визначення договору перевезення міститься в ст.909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться у ст.929 Цивільного кодексу України, а також у ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Аналіз змісту укладеного між сторонами договору транспортного експедирування №20/12-18Т від 20.12.2018 свідчить, що за своєю правовою природою цей договір є змішаним та містить елементи договору транспортного експедирування та договору перевезення, оскільки його предметом є як доставка вантажу власним транспортом експедитора так і іншими залученими перевізниками.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних №-201491 від 26.12.2018, №-201502 від 28.12.2018 та №-201504 від 29.12.2018 у спірних відносинах позивач надавав відповідачу лише послуги, пов`язані з організацією перевезенням вантажу, та не здійснював доставку вантажу власним транспортом, а залучав перевізника для здійснення доставки вантажу до пункту призначення.

Згідно із ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже суд доходить висновку, що до спірних перевезень, які є предметом розгляду в межах даної справи, підлягають застосуванню норми, якими врегульовано правовідносини транспортного експедирування.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України Про транспорт , Про зовнішньоекономічну діяльність , Про транзит вантажів , цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR);накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

В силу п.11.1 глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до розділу 1 вищевказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В силу ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На виконання договору позивачем надано відповідачу послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу загальною вартістю 13608грн.00коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними №-201491 від 26.12.2018, №-201502 від 28.12.2018 та №-201504 від 29.12.2018.

Крім того, за фактом надання транспортно-експедиційних послуг сторонами складено акти виконання робіт (надання послуг) №1 від 27.12.2018 на суму 4536грн.00коп., №2 від 29.12.2018 на суму 4536грн.00коп., №3 від 30.12.2018 на суму 4536грн.00коп.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, в них відсутні застереження замовника щодо якості, обсягу та вартості наданих послуг, навпаки, в них зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають . Акти підписані сторонами та скріплені їх печатками, що, в свою чергу, свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобов`язань.

Факт надання позивачем послуг у визначених в актах обсягах в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді відповідачем також не оспорювався.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч.2 ст.12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт

зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно із підп.3.3.2. п.3.3. договору замовник взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги експедитору відповідно до умов даного договору.

Як встановлено судом вище в п.4.4. договору сторони узгодили, що замовник оплачує послуги експедитора на умовах відтермінування оплати на 10 календарних днів з дати надання послуг.

Враховуючи, що відповідно до закону надання послуг експедитора підтверджується транспортним документом, який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та яким є товарно-транспортна накладна, тому строки оплати транспортно-експедиційних послуг мають обчислюватись з дати складання товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на вищенаведену умову договору та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що надані позивачем у спірний період послуги з організації перевезення вантажів відповідач зобов`язаний був оплатити в такі строки: за товарно-транспортною накладною №-201491 від 26.12.2018 - до 08.01.2019 включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (суботу); за товарно-транспортною накладною №-201502 від 28.12.2018 - до 08.01.2019 включно, оскільки останній день строку припав на святковий (неробочий) день 07 січня (Різдво Христове); за товарно-транспортною накладною №-201504 від 29.12.2018 - до 08.01.2019 включно.

За твердженням позивача відповідач отримані послуги не оплатив, внаслідок чого за ним рахується борг у сумі 13608грн.00коп., який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 13608грн.00коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов`язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати отриманих транспортно-експедиційних послуг, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань.

Відтак, сума заборгованості відповідача за надані транспортно-експедиційні послуги становить 13608грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13608грн.00коп. боргу є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1921грн.00коп., підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача також в повному обсязі.

Керуючись ст.74, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Т М К (вул. Архітектора Вербицького, б. 1, м. Київ, 02091, ідентифікаційний код 37095522) до Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМА ОЛЬВІЯ (вул. Богдана Хмельницького, б.9, с. Косачівка, Козелецькой район, Чернігівська область, 17010, ідентифікаційний код 42374190) про стягнення 13608грн. боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМА ОЛЬВІЯ , вул. Богдана Хмельницького, б.9, с. Косачівка, Козелецькой район, Чернігівська область, 17010 (ідентифікаційний код 42374190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Т М К , вул. Архітектора Вербицького, б. 1, м. Київ, 02091 (ідентифікаційний код 37095522) 13608грн. боргу та 1921грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повного рішення складено 14 червня 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич