Рішення

від 14.06.2019 по справі 120/1542/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2019 р. Справа № 120/1542/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;

- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 11.04.2019 про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із виконанням службових обов`язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності, що становить 384200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач багато років проходив службу в органах внутрішніх справ та у квітні 2010 року був звільнений зі служби у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років. 28.12.2012 позивачу була встановлена III група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. 06.12.2018 позивач повторно пройшов огляд медико-соціальної експертної комісії, за результатами якого йому встановлено інвалідність ІІ групи у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Позивач вважає, що відповідно до чинного законодавства він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності. А відтак звернувся із заявою про виплату йому такої допомоги. В грудні 2018 року Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області сформовано висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 384200,00 грн, який направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. Листом від 24.01.2019 за № 15/2-260 вказані документи Департамент повернув без прийняття рішення. При цьому у листі зазначено, що з дати первинного огляду позивача МСЕК 25.10.2000 до повторного огляду 06.12.2018 пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком № 850 дворічний термін. За скаргою позивача у квітні 2019 року Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області повторно направила у МВС України матеріали для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Однак відповідач відмовив у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, посилаючись на пункт 4 Порядку № 850 та відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги з тих мотивів, що з дати первинного огляду позивача МСЕК пройшло більше двох років. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 16.05.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

17.05.2019 до суду надійшла заява адвоката Доценка В.М. про вступ у справу як представника позивача, в якій адвокат просить суд залучити його до участі у справі як представника позивача та надати йому доступ до електронної справи № 120/1542/19-а в підсистемі Електронний суд .

Надаючи оцінку вказаній заяві, суд зазначає, що згідно з ч. 7, 8 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до ч. 10 ст. 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з абз. 2 пп. 15.16 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Водночас станом на сьогодні Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система офіційно роботу не розпочала.

Відтак підлягають застосування положень підпункту 15.1 пункту 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, в силу яких до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Зазначена правова позиція щодо необхідності подання документів у паперовій формі до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи також підтверджується ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 9901/43/19 (П/9901/43/19).

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 51 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч. 1, 2 ст. 60 КАС України).

Отже, для отримання процесуального статусу представника сторони відповідна особа має підтвердити свої повноваження належними документами, а їх наявність надає представнику процесуальні права та обов`яки відповідної сторони.

Відтак адвокат Доценко В.М., як представник позивача у цій справі відповідно до ордеру про надання правничої допомоги № 1000106 від 17.05.2019, має права та обов`язки позивача в силу приписів закону без необхідності прийняття судом окремого рішення про його залучення до участі у справі як представника.

29.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що порядок, підстави та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Пунктом 4 цього Порядку визначено, якщо протягом двох років працівнику міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Враховуючи те, що з моменту первинного огляду позивача МСЕК пройшло більше двох років, законних підстав для виплати йому вказаної допомоги немає.

31.05.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначається, що проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадках, коли після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, чинним законодавством не передбачено. Крім того, Ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області не допущено будь-яких протиправних дій чи бездіяльності щодо позивача, оскільки відповідно до Порядку № 850 комісією було отримано від позивача документи на призначення одноразової грошової допомоги, сформовано відповідний висновок та направлено його до МВС України. Водночас прийняття рішення щодо затвердження висновку, призначення та виплата спірної грошової допомоги не відноситься до повноважень третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Встановлено, що наказом начальника ГУ МВС України у Вінницькій області від 07.04.2010 № 49 о/с позивача звільнено з посади старшого інспектора відділу організації охорони громадського порядку управління громадської безпеки ГУ МВС України у Вінницькій області (за віком).

Згідно з довідкою № 006337, виданою 28.12.2012 Вінницькою МСЕК позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювань (травм), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та визначено ступінь професійної втрати працездатності 50%.

06.12.2018 за результатами повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності (безтерміново) у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків служби, та визначено загальну ступінь втрати професійної працездатності 75%, що підтверджується довідками Вінницької обласної МСЕК від 12.12.2018 Серія 12 ААБ № 092005 та від 06.12.2018 Серія 12 ААА № 03033.

17.12.2018 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою (вх. № 381/22-2018) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок травм, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. На підставі поданих документів третя особа затвердила висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України Про міліцію в сумі 384200 грн з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 22176 грн.

Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України № 15/2-250 від 24.01.2019 матеріали щодо позивача з питань призначення одноразової грошової допомоги повернуто Ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області з посиланням на те, що з дати первинного огляду позивача МСЕК пройшло більше двох років, що перевищує передбачений Порядком № 850 дворічний термін.

25.03.2019 позивач звернувся до відповідача і третьої особи із заявою, в якій просив Ліквідаційну комісію УМВС України у Вінницькій області надіслати до МВС України документи на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а МВС України - прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 06.12.2018.

04.04.2019 за вих. № 01/22-2019 третя особа надіслала на адресу відповідача матеріали для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 384200 грн.

11.04.2019 директором Департаменту фінансово-облікової політики МВС України затверджено висновок про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності в розмірі 362024 грн. (з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 22176 грн).

При цьому листом від 26.04.2019 за № 15/2-1661 відповідач повідомив третю особу, що підстав в призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги немає, оскільки з дати первинного огляду МСЕК до дати повторного огляду минуло більше двох років, що перевищує передбачений у пункті 4 Порядку № 850 дворічний строк.

Листом від 07.05.2019 за № 104/22-2019 про вказане рішення третя особа повідомила позивача та повернула подані ним документи, необхідні для призначення допомоги.

Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

До набрання чинності Законом України Про Національну поліцію , тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України Про міліцію та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Так, статтею 23 Закону України Про міліцію було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як визначено пунктами 7, 8, 9 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію Закон України Про міліцію визнано таким, що втратив чинність.

Однак за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію .

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію , виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на МВС України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.01.2018 у справі № 822/1579/17, від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16, від 13.02.2018 у справі № 806/845/16.

Водночас Законом України Про міліцію не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбачених пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Водночас вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, передбачено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач, ця норма не містить.

Отже, посилання відповідача на пункт 4 Порядку № 850 як на підставу для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому статтею 23 Закону України Про міліцію , є неправомірним та ґрунтується на помилковому трактуванні положень законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у багатьох постановах Верховного Суду, наприклад від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 (К/9901/16183/18), від 29.10.2018 у справі № 806/881/18 (К/9901/57539/18), від 20.02.2019 у справі № 822/1883/18 (К/9901/727/19).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, в силу якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Більше того, в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене, враховуючи усталену практику Верховного Суду у спорах цієї категорії та надані ним висновки щодо застосування пункту 4 Порядку № 850, суд приходить до переконання, що рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд наголошує на тому, що згідно з позицією Верховного Суду пункт 4 Порядку № 850 лише встановлює обмеження в розмірі одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Інакше кажучи, якщо протягом двох років з дня первинного встановлення інвалідності працівнику міліції буде встановлено вищу групу інвалідності, то одноразова грошова допомога виплачується за вищу групу інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми грошової допомоги. Водночас після спливу двох років така допомога виплачується у розмірі, визначеному Законом України Про міліцію , без будь-яких обмежень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 третю групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, первинно було встановлено 28.12.2012. За результатами повторного огляду 06.12.2018 йому встановлено другу групу інвалідності (безтерміново), і також у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків служби.

Отже, вищу групу інвалідності позивачу встановлено після спливу дворічного терміну з дня встановлення первинно групи інвалідності внаслідок виконання службових обов`язків.

Відтак, на переконання суду, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на дату встановлення третьої групи інвалідності, що становить еквівалент 384200 грн (1921х200).

Відмова відповідача у призначенні та виплаті такої грошової допомоги є неправомірною та порушує право позивача на соціальний захист працівника міліції, а також права, гарантовані статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Рисовський проти України , № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року, п. 70, принцип належного урядування зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, або ж про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що з огляду на встановлені обставини справи заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України від 11.04.2019 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Водночас суд не вбачає достатніх правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу спірної одноразової грошової допомоги, оскільки такі дії фактично виразились у формі рішення суб`єкта владних повноважень (відмови у затвердженні висновку про призначення допомоги), що передбачено Порядком № 850.

Крім того, на думку суду, не може бути задоволена позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу спірну одноразову грошову допомогу в сумі 384200 грн, оскільки необхідні для її призначення та виплати документи повернуті позивачу. Отже, для вирішення питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності необхідно повторно дотриматись процедури, визначеної Порядком № 850.

Водночас з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд вважає необхідним покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути матеріали щодо призначення позивачу спірної одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 11.04.2019 у формі відмови у затвердженні висновку про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ Про міліцію та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення позивачу інвалідності II групи, з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601);

3) третя особа: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 08592106, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 14.06.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович