Ухвала
від 14.06.2019 по справі 280/2256/19
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

14 червня 2019 року (об 11 год. 40 хв.) Справа № 280/2256/19 м. Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Сонгулія О.В., представника позивача Седлярова В.С., представника третьої особи Шостака Є.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд.14; код ЄДРПОУ 00130926)

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, буд.13; код ЄДРПОУ 00015622),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (69600, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 18; код ЄДРПОУ 38983006)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (далі - позивач, ПАТ Запоріжжяобленерго ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, ВПВР Департаменту ДВС МЮУ), в якому позивач просить суд:

1) визнати бездіяльність відповідача протиправною;

2) зобов`язати відповідача вчинити дії щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

30 травня 2019 року до суду надійшли пояснення позивача, уточнена позовна заява та документи на виконання вимог ухвали суду від 16 травня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідно до ст.ст.12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, та витребувано від ВПВР Департаменту ДВС МЮУ матеріали зведеного виконавчого провадження №58292805 та узагальнену інформацію щодо переліку виконавчих документів (із зазначенням органу, який видав такий виконавчий документ), які входять до складу зведеного виконавчого провадження №58292805.

Справу призначено до судового розгляду на 13 червня 2019 року.

При вирішенні питання про відкриття провадження судом було зазначено, що з наданих до матеріалів справи документів неможливо в повній мірі визначити, чи належить даний спір до юрисдикції адміністративних судів відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки документи, додані до позовної заяви та надані позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, містять суперечливу інформацію щодо того, на підставі яких виконавчих документів здійснюється примусове виконання у зведеному виконавчому провадженні №58292805, про протиправну бездіяльність виконавця у якому заявляє позивач.

З метою недопущення безпідставного обмеження права позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про необхідність вирішити питання юрисдикції даного спору у судовому засіданні після отримання відомостей про складові зведеного виконавчого провадження №58292805.

У судовому засіданні 13 червня 2019 року розгляд справи відкладено на 14 червня 2019 року в межах строку розгляду справи, визначеного статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неотриманням витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 14 червня 2019 року при вирішенні питання щодо підсудності даної справи Запорізькому окружному адміністративному суду представник позивача зазначив, що з огляду на інформацію, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, щодо здійснення стягнень з третьої особи у тому числі на користь держави, можна дійти висновку, що у зведеному виконавчому провадженні №58292805 здійснюється примусове виконання виконавчих документів, виданих різними органами.

Представник відповідача в судове засідання 14 червня 2019 року не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомив. Докази на виконання ухвали суду від 04 червня 2019 року не надав. Правом подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник третьої особи у судовому засіданні 14 червня 2019 року при вирішенні питання щодо підсудності даної справи Запорізькому окружному адміністративному суду зазначив, що у нього відсутня інформація про склад зведеного виконавчого провадження, однак йому відомо, що виконавчі документи про стягнення на користь держави та державних органів ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат погашались.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, і таке оскарження здійснюється в тому судочинстві, у якому відбувався розгляд справи.

Так, відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно частини першої статті 342 ГПК скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 343 ГПК).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що оскарження рішення, дії або бездіяльності виконавця під час примусового виконання ним судового рішення господарського суду (наказів господарського суду) здійснюється за правилами господарського судочинства.

Аналогічні положення стосуються також спорів, пов`язаних із примусовим виконанням рішень судів, прийнятих в порядку цивільного судочинства (стаття 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Разом із тим, ні в ЦПК, ні в ГПК, ні в КАС, не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні

Згідно із приписами статті 30 Закону України Про виконавче провадження виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Отже, при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких указані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів. Для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження вимагається наявність підстав для завершення виконавчого провадження, а таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову.

У зведеному виконавчому провадженні виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

Питання юрисдикції справ за скаргами на дії державного виконавця вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що в порядку адміністративного судочинства розглядаються скарги на дії, бездіяльність чи рішення виконавця у зведеному виконавчому провадженні, у якому, окрім виконавчих листів, виданих на виконання рішень, ухвалених за правилами цивільного та/або господарського судочинства, об`єднані рішення інших органів чи примусово виконуються судові рішення, ухвалені за правилами різних процесуальних законів.

Такі висновки містяться в постановах від 14 березня 2018 року в справі № 14-19цс18, від 20 червня 2018 року в справі № 14-207цс18, від 12 вересня 2018 року в справі № 11-675апп18.

При цьому, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 657/233/14-ц, сама лише наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикцію спору щодо оскарження на рішення, дії чи бездіяльності виконавця. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

З наданих до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що оскаржувана бездіяльність відповідача має місце у межах виконавчих проваджень з виконання судових наказів, виданих на виконання рішення господарського суду, які в подальшому були об`єднані у зведене виконавче провадження.

Будь-які інші відомості або докази, на підставі яких можна дійти висновку, що у межах зведеного виконавчого провадження №58292805 здійснюється примусове виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій чи рішень інших (не судових) органів, суду не надані.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 16.05.2019 про залишення позовної заяви без руху позивачу надано можливість подати докази в обґрунтування підсудності даної справи адміністративному суду.

Однак, позивач не надав жодних доказів того, що зведене виконавче провадження об`єднує виконавчі документи, видані на виконання судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій.

При цьому посилання на інформацію в Автоматизованій системі виконавчого провадження не можуть бути взяті до уваги, оскільки в ній відсутні відомості стосовного того, на підставі яких виконавчих документів відбувається вчинення виконавчих дій.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сторонами не надано суду доказів того, що дана справа підсудна Запорізькому окружному адміністративного суду.

Суд зазначає, що відповідно до частин 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дана норма містить імперативний припис та не наділяє суд правом продовжити строк розгляду справи даної категорії.

Враховуючи наведене, судом вчинено всі передбачені процесуальним законом дії для з`ясування вищевказаних обставин в межах строку розгляду даної справи, однак надані суду докази свідчать про те, що дана справа має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки у спірному виконавчому провадженні (зведеному виконавчому провадженні) здійснюється виконання виключно рішення господарського суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №280/2256/19 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку господарського судочинства.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених, зокрема статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 14.06.2019

Суддя М.О. Семененко

Дата ухвалення рішення14.06.2019
Оприлюднено18.06.2019

Судовий реєстр по справі —280/2256/19

Постанова від 16.06.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Постанова від 16.06.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 22.05.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 23.04.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 14.04.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 14.04.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Добродняк І.Ю.

Ухвала від 16.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мартинюк Н.М.

Рішення від 27.02.2020

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Бойченко Юлія Петрівна

Ухвала від 13.09.2019

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Бойченко Юлія Петрівна

Ухвала від 23.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Мартинюк Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні