Рішення

від 14.06.2019 по справі 460/1146/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2019 року м. Рівне №460/1146/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до вимог статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та зобов`язання відповідача призначити позивачу таку пенсію з 19.09.2018. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у вересні 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Проте, листом від 09.04.2019 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для призначення йому пільгової пенсії, мотивуючи своє рішення тим, що доданими до заяви документами не підтверджується наявність у позивача страхового стажу в обсязі не менше 27 років. Дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсі позивач вважає протиправними, оскільки, на його думку, записами в трудовій книжці в повній мірі підтверджується наявність у нього страхового стажу на рівні 27 років 7 місяців 10 днів. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків. Відповідач звертає увагу на те, що доданими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується наявність у позивача страхового стажу обсягом 24 роки 9 місяців 19 днів та стажу за списком № 2 - 8 років 16 днів. Так, до загального страхового стажу позивача не був зарахований період з 29.06.1993 по 20.05.1996, оскільки згідно з записом № 17 в його трудовій книжці, останній був звільнений з займаної посади у зв`язку з переводом у ТзОВ фірму Нива , проте запис про прийняття на роботу до вказаного товариства у трудовій книжці відсутній. При цьому, до заяви про призначення пенсії позивачем не було додано жодного іншого документа, окрім трудової книжки, для підтвердження наявності стажу за період з 29.06.1993 по 20.05.1996. Таким чином, відповідач стверджує, що відмовляючи позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, він діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом та Конституцією України, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

16.05.2019 позовна заява надійшла до суду.

21.05.2019 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

05.06.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

06.06.2019 ухвалою суду в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Обставини справи:

19.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

11.03.2019 відповідачем прийнято рішення № 165/05, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що доданими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується наявність у позивача страхового стажу обсягом 24 роки 9 місяців 19 днів, чого в силу вимог пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спірним питанням при визначенні наявності у позивача права на призначення пільгової пенсії є можливість зарахування до загального страхового стажу останнього періоду роботи з 29.06.1993 по 20.05.1996, позаяк, спір щодо включення та/або не включення до страхового стажу позивача інших періодів роботи, наявності у нього пільгового стажу роботи за списком № 2 в розмірі 8 років 16 днів між сторонами відсутній.

Вирішуючи вказаний спір та надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України).

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків.

Згідно з матеріалами справи позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, пенсійного віку, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 (тобто, 55 років), позивач досяг 13.08.2016, а тому для призначення пенсії на пільгових умовах у нього повинен бути наявний страховий стаж в розмірі не менше 26 років.

З огляду на вказане, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване твердження відповідача про необхідність наявності у позивача страхового стажу не менше 27 років для призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Повторюючись, суд нагадує, що спірним питанням в даній справі є можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду з 29.03.1993 по 20.05.1996.

Так, згідно з записами в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , останній:

- з 19.03.1993 прийнятий до МП Нива на посаду електрозварювальника третього розряду (запис № 16; підстава - наказ від 19.03.1993 № 34);

- з 28.06.1993 звільнений з займаної посади у МП Нива по переводу в ТзОВ фірму Нива (запис № 17; підстава - наказ від 28.06.1993 № 36);

- з 20.05.1996 звільнений з займаної посади у ТзОВ фірма Нива за власним бажанням (запис № 18; підстава - наказ від 20.05.1996 № 4).

Тобто, у трудовій книжці дійсно відсутній запис про прийняття позивача на роботу до ТзОВ фірма Нива по передову.

Проте, в даному випадку, суд звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Також, пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2019 за № 1005447841, сформованого на запит суду, місцезнаходження Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Нива (ідентифікаційний код 13995316) зареєстроване за адресою: 33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Січових Стрільців, 24. Відомості про реєстрацію припинення вказаної юридичної особи у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до ТзОВ фірма Нива листом від 27.11.2018 за № 845/02 з проханням надати довідку про факт роботи позивача на вказаному товаристві у період з 19.03.1993 по 20.05.1996, однак відповідь на зазначений запит не надходила.

Тобто, незважаючи на те, що за даними ЄДР юридична особа - ТзОВ фірма Нива не припинена, однак на запити за зареєстрованим місцезнаходженням не відповідає, що позбавляє позивача можливості отримати довідку, передбаченої пунктом 1 Порядку № 637, необхідну для призначення йому пільгової пенсії за віком.

При цьому, суд зауважує, що позивач не має правових підстав для звернення до Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області, для підтвердження періоду роботи у ТзОВ фірма Нива , оскільки Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, допускає можливість підтвердження Комісією періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників, лише у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Така, об`єктивна неможливість позивача отримати довідку від ТзОВ фірма Нива фактично має наслідком позбавлення позивача права на пенсійне забезпечення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що записи у трудовій книжці позивача №№ НОМЕР_2 про прийняття на роботу до МП Нива , звільнення з роботи у МП Нива у зв`язку з переведенням до ТзОВ фірма Нима та про звільнення з роботи у ТзОВ фірма Нива не містять жодних недоліків чи неточностей в їх оформленні та у своїй сукупності, на переконання суду, вказують на те, що позивач з 19.03.1993 по 28.06.1993 працював у МП Нива , а з 29.06.1993 по 20.05.1996 - у ТзОВ фірма Нива .

Одночасно, суд зауважує, що будь-яких доказів на спростування факту роботи позивача у ТзОВ фірма Нива чи неправомірності внесення до трудової книжки позивача запису № 18 про звільнення з роботи у ТзОВ фірма Нива , що вказувало б на відсутність факту роботи у вказаному товаристві, відповідачем суду не надано та судом в ході судового розгляду не встановлено.

При цьому, суд також враховує, що за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 Про трудові книжки працівників , відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Таким чином, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості, достовірності чи повноти даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність у позивача фактичної можливості підтвердити початок періоду певної трудової діяльності, за умови що інші записи в його трудовій книжці в своїй сукупності дають змогу встановити початок такого періоду, не може бути підставою для виключення відповідного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі 687/975/17.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що період роботи позивача у ТзОВ фірма Нива у період з 29.06.1993 по 20.05.1996 має бути зарахований до страхового стажу останнього.

Таким чином, з врахуванням вказаного вище періоду, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача станом на день подання заяви про призначення пенсії страхового стажу на рівні 27 років 8 місяців 11 днів, що з врахуванням приписів пункту 2 частини другої статті 114 є достатнім для призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Також, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами наявність у позивача стажу роботи за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, на рівні 8 років 16 днів.

Відповідно до абзацу двадцять четвертого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Оскільки стаж роботи позивача за списком № 2 становить менше 12 років 6 місяців та більше половини вказаного обсягу, тому він має право на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058 зі зниженням загального пенсійного віку на три роки (8 х 12 / 30 ? 3), тобто у віці 57 років, позаяк, згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058 загальний пенсій вік становить 60 років.

Віку 57 років позивач досягнув 13.08.2018, а з заявою про призначення пенсії звернувся до відповідача 19.09.2018.

Таким чином, суд констатує, що позивачем було дотримано усі вимоги та надано усі документи з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 114, однак відповідач протиправно відмовив останньому в призначенні такої пенсії, внаслідок чого порушив гарантоване Конституцією України право позивача на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.

З огляду на вказане, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивачу та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є обґрунтованими, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, у зв`язку з чим належать до задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії в межах тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, а тому пенсія йому має бути призначена з 14.08.2018.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач належними, допустимими та достатніми доказами довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 08.05.2019 № 54, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи, судовий збір в сумі 768,40грн підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області з 14 серпня 2018 року призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач - Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Яворницького, 34, код ЄДРПОУ 40373305).

Суддя Комшелюк Т.О.