Рішення

від 04.06.2019 по справі 520/2526/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 червня 2019 р. Справа № 520/2526/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача: Гнідченка Г.Г.,

представника відповідача - Соіч Ю.Г.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "ІНВЕСТА" (код ЄДРПОУ 32335917, 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053 м. Київ, Львівська площа, буд. 8), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Українська асоціація інвестиційного бізнесу (код ЄДРПОУ 23152037, 03680. м. Київ. вул. Предславинська, буд. 28) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія Інвеста (надалі за текстом - ТОВ ФК Інвеста , позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі за текстом - ДФС України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Українська асоціація інвестиційного бізнесу, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультаціюї № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.01.2019 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що індивідуальна податкова консультація № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.01.2019 року надана відповідачем у відповідь на запит ТОВ ФК Інвеста № 5 від 09.01.2019 року, суперечить нормам чинного законодавства та змісту податку на прибуток підприємств.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання.(а.с.2-3).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року вирішено питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Українську асоціацію інвестиційного бізнесу.(а.с.35-36).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 02.04.2019 року від Української асоціації інвестиційного бізнесу надійшли пояснення.(а.с.41-44).

Від відповідача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. (а.с.55-57).

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 07.05.2019 року від уповноваженого представника позивача надійшла відповідь на відзив. (а.с.73-77).

В судове засіданні 04.06.2019 року з`явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача 04.06.2019 року з`явився в судове засідання, заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Української асоціації інвестиційного бізнесу до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 04.06.2019 року надійшла заява про розгляд справи без присутності представника з врахуванням наданих пояснень.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням змісту заяви Української асоціації інвестиційного бізнесу та положень ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства (надалі за текстом - КАС України) суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності уповноваженого представника Української асоціації інвестиційного бізнесу.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ ФК Інвеста звернулось до ДФС України із письмовим запитом про надання індивідуальної податкової консультації № 5 від 09.01.2019 року, в якому позивач просив надати індивідуальну податкову консультацію з роз`ясненням наступних запитань:

1. Що є доходом компанії з управління активами?

2. Що є об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств компанії з управління активами?

Крім того, ТОВ ФК Інвеста просило підтвердити чи надати спростування з наступних питань:

1. Не є об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств активи пайового інвестиційного фонду, які знаходяться в управлінні компанії з управління активами.

2. Не є об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств доходи пайового інвестиційного фонду, активи якого знаходяться в управлінні компанії з управління активами

3. Компанія з управління активами не звітує (не подає податкову декларацію з податку на прибуток) до органів державної фіскальної служби за результатами фінансової діяльності пайового інвестиційного фонду.

4. Фінансова діяльність пайового інвестиційного фонду не зазначається в декларації з податку на прибуток компанії з управління активами .

У відповідь на зазначений запит ДФС України своїм листом № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.01.2019 року повідомила, що: З урахуванням викладеного, КУА повинні подавати до контролюючого органу Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015року № 897 (далі - Декларація). При цьому, КУА подають до контролюючого органу одну Декларацію, складену на підставі даних бухгалтерського обліку діяльності КУА і пайового фонду, активами якого така компанія управляє. В цій Декларації зазначаються зокрема, доходи, що звільняються від оподаткування згідно п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу .

Вважаючи вищезазначені висновки контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Податковий кодекс України (надалі за текстом - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 14.1.172 п. 14.1. ст. 14 ПК України зазначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.172 1 п. 14.1. ст. 14 ПК України зазначено, що індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1. ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.2. ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Виходячи з положень п. 52.3. ст. 52 ПК України індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Водночас положеннями п. 53.2 ст. 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, положеннями ст. 53 ПК України передбачено визнання судом індивідуальної податкової консультації протиправною та її скасування лише в тому випадку, якщо індивідуальна податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (аналогічна правова позиція зокрема, викладена в Постанові Верховного Суду від 21.03.2019 року по справі № 812/301/17).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.03.2019 року № 812/301/17 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/2526/19.

З урахуванням зазначених вимог чинного законодавства суд вважає за необхідне перевірити законність та обґрунтованість спірної індивідуальної податкової консультації від 30.01.2019 року № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних та юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За результатами дослідження змісту текстів поданих представниками сторін до суду позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, судом встановлено що спір між сторонами викликало положення індивідуальної податкової консультації щодо включення даних бухгалтерського обліку діяльності пайового інвестиційного фонду, активами якого управляє позивач як компанія з управління активами до однієї податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яку подає до контролюючого органу компанія з управління активами.

Суд критично ставиться до зауважень відповідача про те, що надана податкова консультація не суперечить нормам та змісту жодного з податків та зборів, а лише визначає порядок подання декларації з податку на прибуток, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 ПК України під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності і сплати податку.

Правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб`єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб`єктів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність встановлені Законом України Про інститути спільного інвестування .

Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України Про інститути спільного інвестування передбачено, що компанія з управління активами - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. Компанія з управління активами здійснює управління активами інституту спільного інвестування.

Відповідно до п. 10 ч. 1. ст. 1 Закону України Про інститути спільного інвестування інститут спільного інвестування - корпоративний або пайовий фонд.

Так, згідно з положеннями ст. 41 зазначеного Закону України пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий фонд не є юридичною особою і не може мати посадових осіб.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України, відповідно платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (надалі за текстом - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України зазначено, що платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 12 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2 Порядку подання фінансової звітності , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 року, компанії з управління активами та інститути спільного інвестування складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності, оскільки провадять господарську діяльність з надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010).

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (надалі - МСБО) 1 Подання фінансової звітності передбачають необхідність зазначати відповідність фінансової звітності Міжнародним стандартам фінансової звітності (надалі за текстом - МСФЗ) чітко та без будь-яких обмежень.

Згідно з МСФЗ 3 Об`єднання бізнесу об`єднання бізнесу - це операція чи інша подія, в якій покупець отримує контроль за одним або кількома бізнесами. Тобто, повинно відбутись придбання активу.

МСФЗ 10 Консолідована фінансова звітність передбачено:

суб`єкт господарювання, який є материнським підприємством, складає консолідовану фінансову звітність (п.4 МСФЗ 10).

Консолідована фінансова звітність - фінансова звітність групи, у якій активи, зобов`язання, власний капітал, дохід, витрати та потоки грошових коштів материнського підприємства та його дочірніх підприємств подаються як такі, що належать єдиному економічному суб`єкту господарювання.

Материнське підприємство - суб`єкт господарювання, який контролює одного або декількох суб`єктів господарювання. Дочірнє підприємство - суб`єкт господарювання, який контролюється іншим суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Оскільки відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України зазначено, що платниками податку на прибуток - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, а пайовий фонд є сукупністю активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності (не є юридичною особою і не може мати посадових осіб), індивідуальна податкова консультація ДФС України щодо подання компанією з управління активами до контролюючого органу однієї декларації, яка складена на підставі даних бухгалтерського обліку діяльності цієї компанії з управління активами, а також пайового фонду, активами якого така компанія управляє, порушує елемент змісту податку на прибуток підприємств, оскільки створює правову невизначеність щодо поняття та правового статусу платника податку на прибуток. Тобто, аналізуючи положення ст. 46,49 ПК України та ст.41 Закону України Про інститути спільного інвестування податкову декларацію з податку на прибуток зобов`язаний подавати саме платник податку і саме щодо податку на прибуток, за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, виключно на підставі даних власного бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Натомість, в індивідуальній податковій консультації відповідач зазначає, що КУА подають до контролюючого органу одну Декларацію, складену на підставі даних бухгалтерського обліку діяльності КУА і пайового фонду. Тобто в цьому випадку об`єкт оподаткування має визначатись на підставі даних бухгалтерського обліку діяльності КУА і пайового фонду і зазначається в Декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України Про інститути спільного інвестування бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності із спільного інвестування, які провадяться компанією з управління активами через пайовий фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших інститутів спільного інвестування, активи яких перебувають в її управлінні.

Крім того, відповідно до п. 1 Розділу І Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2669 від 26.11.2013 року (надалі за текстом - Положення) бухгалтерський облік діяльності інститутів спільного інвестування здійснюється відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ цього Положення компанія з управління активами складає окрему фінансову звітність за результатами власної діяльності та діяльності зі спільного інвестування кожного із створених нею пайових інвестиційних фондів.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Аналізуючи ці норми законодавства суд приходить до висновку, що фінансова та податкова звітність платника податку мають ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку такого платника податку.

Згідно з положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України зазначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, платник податку на прибуток підприємств, при визначенні об`єкта оподаткування має використовувати дані власного бухгалтерського обліку і фінансової звітності, які він здійснює окремо від бухгалтерського і податкового обліку операцій і результатів діяльності із спільного інвестування, які провадяться компанією з управління активами через пайовий фонд, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України Про інститути спільного інвестування .

Відповідно до положень ст. 46 ПК України зазначено, що податкова звітність (в тому числі щодо податку на прибуток підприємств) подається до контролюючого органу у вигляді податкової декларації.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи із визначення податкової декларації:

1) на її підставі здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання;

2) в ній відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору;

3) вона є документом, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 ПК України зазначено, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та є її невід`ємною частиною.

Відповідач в індивідуальній податковій консультації визначає, що КУА подають до контролюючого органу одну Декларацію, складену на підставі даних бухгалтерського обліку діяльності КУА і пайового фонду.

Але, виходячи із визначення податкової декларації, наведеного в ст. 46 ПК України, дані бухгалтерського обліку пайового фонду не можуть бути внесені до податкової декларації компанії з управління активами з податку на прибуток підприємств, оскільки вони не є підставою здійснення нарахування та/або сплати податкового зобов`язання платника податку - компанії з управління активами, оскільки активи пайового фонду не є активами компанії з управління активами, а доходи пайового фонду не є доходами компанії з управління активами.

Отже, законодавством України чітко визначено, що бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності компанії з управління активами і пайового інвестиційного фонду здійснюється окремо, а також активи пайового інвестиційного фонду належать інвесторам і вони відокремлені від компанії з управління активами.

Таким чином, включення результатів діяльності пайового інвестиційного фонду, активами якого управляє компанія з управління активами, до податкової декларації з податку на прибуток підприємств компанії з управління активами, а також подання компанією з управління активами разом з відповідною податковою декларацією з податку на прибуток підприємств фінансову звітність пайового інвестиційного фонду разом з фінансовою звітністю компанії з управління активами суперечить нормам чинного законодавства, змісту податку на прибуток підприємств, а також положенням МСФЗ.

Крім того, індивідуальна податкова консультація № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.01.2019 року не відповідає вимогам, зазначеним в п. 52.3 п. 52 ПК України, оскільки не містить обов`язкових вимог, а саме: опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до п. 46.5 ст. 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 року Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджено відповідну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств.

Суд зазначає, що відповідна форма податкової декларації не передбачає зазначення даних бухгалтерського обліку пайового фонду, активами якого управляє компанія з управління активами - платник відповідного податку на прибуток підприємств.

Отже, надаючи індивідуальну податкову консультацію, відповідач необґрунтовано надав роз`яснення, яке змінює зміст норми, адже відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України Про інститути спільного інвестування бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності із спільного інвестування, які провадяться компанією з управління активами через пайовий фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших інститутів спільного інвестування, активи яких перебувають в її управлінні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.01.2019 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1, 2, 3, 5, 6, 7 ч. 1 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України зазначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "ІНВЕСТА" (код ЄДРПОУ 32335917, 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053 м. Київ, Львівська площа, буд. 8), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Українська асоціація інвестиційного бізнесу (код ЄДРПОУ 23152037, 03680. м. Київ. вул. Предславинська, буд. 28) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію № 327/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 30.01.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "ІНВЕСТА" (код ЄДРПОУ 32335917, 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8) сплачену суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одина) гривня 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053 м. Київ, Львівська площа, буд. 8).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун