Постанова

від 13.06.2019 по справі 480/4852/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 р.Справа № 480/4852/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНАВТОС" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року (головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, повний текст складено 11.03.19 року) по справі № 480/4852/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНАВТОС"

до Управління з питань праці Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю ПАНАВТОС (далі -позивач) звернувся до суду з позов до Управління Державної праці Сумської міської рад (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову від 09.11.2018 №ОМС СМ1594/830/НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 33 5070 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, позивач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, про що складений акт від 08.10.2018 №ОМС-СМ1594/830/НД/АВ.

Порушення виявлені під час перевірки склало у порушенні вимог додержання законодавства про працю, а саме: ч.1 ст.24 КЗпП України, а саме: використання позивачем найманої праці без належного оформлення трьох осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладання трудових догорів у письмовій формі з вказаними особами; ч.3 ст.24 КАС України, а саме: здійснюючи виконання замовлень на перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі міжнародні перевезення вантажів, керівництвом позивача залучались громадяни на виконання роботи водіїв на транспортні засоби (власні або орендовані), які використовувалися позивачем в господарській діяльності. Виконання роботи проводилось за професією - водій автотранспортного засобу ( код КП 8322 Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року №327. Залучення громадян за професією водій автотранспортного засобу проводилось систематично з червня 2017 року по червень 2018 року. Таким чином, у ході інспекційного відвідування встановлено, що позивачем фактично допущено до роботи 3 працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Рішенням №ОМС-СМ 1594/830/НД/АВ/П/ТД від 25.10.2018 відповідача щодо розгляду справи про накладення штрафу вирішено розглянути справу про накладення на позивача штрафу згідно 2 абзацу частини 2 статті 265 КЗпП України.

Постановою відповідача № ОМС-СМ1594/830/НД/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 накладено штраф на позивача у розмірі 335 070 грн.

Суд першої інстанції, під час відмови у задоволенні позову, дійшов до висновку що надані до матеріалів справи письмові документи не спростовують посилання відповідача про допущення позивачем до роботи працівників без оформлення відповідних трудових договорів, як це передбачено діючим трудовим законодавством.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року Про затвердження Положення про Державну службу України державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно до пп.6 п. 4 згаданої вище постанови Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, а саме: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

У відповідності до ст.7 згаданої вище постанови держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

На підставі ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Пунктом 2 вищезгаданої постанови зазначено про те, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 3 названої вище постанови зазначено про те, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення зазначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 2 постанови №295 від 26.04.2017 року Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (чинного на час здійснення дії)державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Пунктами 19,20 постанови №295 від 26.04.2017 року Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (чинного на час здійснення дії) зазначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Частина 1статті 24 КЗпП України каже, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

при організованому наборі працівників;

при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

при укладенні контракту;

у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

при укладенні трудового договору з фізичною особою;

в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для накладення на позивача штрафу стало фактичне допущення до роботи трьох працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без оформлення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з особами ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з якими були укладені договори підрядних робіт з перевезення вантажу за відповідними маршрутами. В підтвердження цього до матеріалів справи надані копії даних договорів підряду, акти приймання-передавання виконаних робіт, додаткові угоди до договорів підряду, видаткові касові ордери, відомості про виплату грошей, розрахункові відомості.

В ході апеляційного розгляду справи до суду апеляційної інстанції позивачем надані копії повідомлень про доставку вантажу.

Представником позивача пояснювалось, що попри наявність на підприємстві власних транспортних засобів, через несистемність необхідності здійснення перевезень адміністрація позивача користується системою пошуку перевізників - Ларди-Транс , де пропозиції позивача про перевезення вантажу були прийняті особами - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з якими й були укладені договори підрядних робіт з перевезення вантажів.

Посилання суду першої інстанції та відповідача про системність здійснення таких перевезень, відсутності у даних контрагентів позивача ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, фактичне надання робочого місця і необоротних активів позивачу у вигляді транспортних засобів та встановлення матеріальної відповідності за невиконання або неналежне виконання покладених на нього зобов`язань не знайшло підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

За обставинами справи, під час здійснення інспекційного відвідування дані особи не були присутні на робочих місцях або інших виробничих потужностях позивача.

Крім цього, колегія суддів зауважує на тому, що сам особливості предмету перевезення вантажу даних угод не передбачає необхідність щоденної присутності осіб на робочих місцях, підпорядкуванню трудовій дисципліні, використання виробничих потужностей позивача.

Відсутність ліцензії пояснюється можливістю фактичного здійснення таких перевезень на умовах субпідрядних робіт іншими перевізниками.

За цих же умов, колегія суддів вважає прийнятною позицію позивача про обґрунтовану можливість використання для здійснення таких перевезень даними особами інших транспортних засобів.

З приводу відсутності економічної вигоди для здійснення таких господарських операцій у співвідношенні ціни на паливо та вартості підрядних робіт, то колегія суддів теж вважає прийнятною позицію щодо відсутності заборони щодо виключного перевезення вантажу тільки одного контрагенту під час здійснення рейсу.

Окрім цього, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять посилання на особливий характер системності виконання даних перевезень, а виконання їх на протязі року одними й тими особами не може бути ознакою їх системності, характерною для трудової договору.

Частинами 2,3,4,7 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю (ч. 7 ст. 265 КЗпП України).

Колегія суддів, вважає, що оскаржувана постанова є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНАВТОС" задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі № 480/4852/18 скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Скасувати постанову Управління з питань праці Сумської міської ради про накладення штрафу № ОМС - СМ1594/830/НД/АВ/П/ТД-ФС від 09.11.2018 в сумі 335 070 (триста тридцять п`ять тисяч сімдесят) грн 00 коп.

Стягнети з бюджетних асигнувань Управління з питань праці Сумської міської ради (код ЄДРПОУ - відсутній, м-н Незалежності, 2, м. Суми, 40030) судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНАВТОС" (код ЄДРПОУ 35068188, вул. Харківська, б. 24, м. Суми, 40035) у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп за подачу позову до суду та 7540 (сім тисяч п`ятсот сорок) грн 00 коп за подання апеляційної скарги, загальна сума, що підлягає стягненню - 9300 (дев`ять тисяч триста) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 14.06.2019 року