Рішення

від 14.06.2019 по справі 904/1441/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1441/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІСТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про відшкодування збитків у розмірі 18 730,00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ :

Публічне акціонерне товариство "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІСТ" (далі - відповідач) про відшкодування збитків у розмірі 18 730,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору поставки №2016/п/ОО/1508 від 13.12.2016 та недотримання вимог приписів п. 210.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 15.04.2019 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до положень статті 252 ГПК України.

Разом з тим, 15.04.2019 судом ухвалено надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.

Всупереч вимог ухвали суду від 15.04.2019, відповідачем не надано відзив на позов. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду від 15.04.2019, який було направлено на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача, та повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

Частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

13.12.2016 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки №2016/п/ОО/1508 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно додатків-специфікацій за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Оплата вартості товару проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків-фактур на умовах та в строки, що зазначені в додатках-специфікаціях до Договору (п.5.2 Договору)

Постачальник надає покупцю (його представнику) на поставлений товар, що поставляється, наступні документи:

- рахунки-фактури на товар;

- сертифікат якості;

- податкова накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов відносно

реєстрації в порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- копія витягу з реєстру платника податку на добавлену вартість/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку;

- видаткові накладні (п.6.1 Договору)

Відповідно до п.6.3 Договору зобов`язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними після надання постачальником документів, зазначених в п. 6.1. Договору.

Постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це призвело до позбавлення покупця права на податковий кредит (п.8.6.1 Договору)

На виконання умов Договору 29.08.2017 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 112 380,00 грн. (в т.ч. ПДВ-18 730,00 грн.), надано рахунок № 26 від 29.08.2017, видаткову накладну № 26 від 29.08.2017, виписано податкову накладну №26 від 29.08.2017 на суму 112 380,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 730,00 грн.), на підставі чого позивачем сплачено вартість поставленого товару згідно платіжного доручення № 36589 від 28.09.2017.

05.09.2017 реєстрація податкової накладної №26 від 29.08.2017 за вищевказаною поставкою товару зупинена податковим органом на підставі підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, до моменту отримання від відповідача пояснень та/або копій документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних за № 496082, наданого на запит від 20.03.2019 за № 496082, станом на 20.03.2019 податкова накладна № 26 від 29.08.2017 на суму 112 380,00 грн. (в т.ч. ПДВ 18 730,00 грн.) не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до позбавлення позивача права на податковий кредит в сумі 18 730,00 грн. з вини відповідача.

За викладених обставин, позивач вважає наявними підстави для відшкодування відповідачем збитків у розмірі 18 730, 00 грн. згідно п.8.6.1 Договору.

З огляду на те, що направлена позивачем на адресу відповідача претензія за вих.№52-16/60 від 29.10.2018 щодо стягнення вказаної суми збитків залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (далі Наказ №1307) - податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200 1 3 статті 200 1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (п.3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу №1307 податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Згідно з п.3 Наказу №1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9 - 15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналогічна вимога міститься у п. 6.1 Порядку заповнення податкової накладної, який визначає, що оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Враховуючи те, що право на віднесення суми податку до податкового кредиту у ПАТ Південний ГЗК виникає з дати реєстрації в ЄРПН податкових накладних, ПАТ Південний ГЗК не має права на віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 18 730,00 грн. до податкового кредиту у зв`язку з тим, що ТОВ Екоіст не зареєстрована вищезазначена податкова накладна в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням вимог Договору, Податкового кодексу України та Наказу №1307.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Положеннями ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту покупця внаслідок невиконання своїх обов`язків продавцем щодо порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, є його збитками.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем порушено умови Договору та податкового законодавства шляхом бездіяльності та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин, що унеможливило віднесення позивачем спірної суми до податкового кредиту, та, відповідно, завдало збитків ПАТ Південний ГЗК у розмірі 18 730,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код юридичної особи 00191000) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІСТ" (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Адмірала Головка, 38А, ідентифікаційний код юридичної особи 40438592) про стягнення суми 18 730, 00 грн. заборгованості, 1 921, 00 грн. витрат по сплаті судового збору задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОІСТ" (50089, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Адмірала Головка, 38А, ідентифікаційний код юридичної особи 40438592) на користь Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код юридичної особи 00191000) суму 18 730, 00 грн. заборгованості, 1921, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Суддя А.В. Суховаров