Рішення

від 12.06.2019 по справі 906/285/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/285/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Смоляк Л.Г,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" (м.Коростень Коростенського району Житомирськоїї області)

про стягнення 132810,83грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтех" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" заборгованості у розмірі 132810,83грн, з яких: 89624,73грн основного боргу, 35505,96грн інфляційних втрат та 7680,14грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем вартості виконаних робіт (наданих послуг) з сервісного обслуговування транспортних засобів за період з 29.03.16 по 27.07.16.

Ухвалою суду від 24.05.19 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.06.19.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Раніше, в адресованому суду клопотанні від 22.04.19 №74 просив здійснювати розгляд справи без участі його представника; позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Разом із клопотанням позивачем надано для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги; копії яких знаходяться у матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.06.19 оглянуто оригінали документів, а саме: акти виконаних робіт №ВТ-00000666 від 29.03.16, №ВТ-00000672 від 30.03.16, №ВТ-00001350 від 14.06.16, №ВТ-00001806 від 27.07.16, рахунки-фактури №ВТ-00000911 від 29.03.16, №ВТ-00000920 від 30.03.16, №Вт-00001816 від 14.06.16, №ВТ-00002413 від 27.07.16, претензію №21 від 21.02.19 з доказами надіслання її на адресу ТОВ "Фактор-Граніт".

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.04.19, 23.04.19, 24.05.19, які направлялась відповідачу на юридичну адресу (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Жовтнева, 50), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адресу засновника Столяренко А.А. ( АДРЕСА_1 ) , повернулись до суду без вручення адресату із зазначення органом зв`язку причин повернення "за зазначеною адресою адресат відсутній", "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с.23-26; 32-35, 49-56, 65-70).

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправникові у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з частинами 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Житомирської області від 01.04.19, від 23.04.19, 24.05.19 у справі № 906/285/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст.165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості в період з 29.03.16 по 27.07.16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (виконавець, позивач) виконало для Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" (замовник, відповідач) роботи з сервісному обслуговуванню транспортних засобів замовника на загальну суму 89624,73грн.

Факт виконання робіт на загальну суму 89624,73грн підтверджується актами виконаних робіт №ВТ-00000666 від 29.03.16, №ВТ-00000672 від 30.03.16, №ВТ-00001350 від 14.06.16, №ВТ-00001806 від 27.07.16, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств (а.с.12-15).

Як зазначає позивач, у рахунках - фактурах №ВТ-00000911 від 29.03.16, №ВТ-00000920 від 30.03.16, №ВТ-00001816 від 14.06.16, №ВТ-00002413 від 27.07.16, виданих на підставі актів виконаних робіт, сторони погодили строк оплати, а саме: рахунок повинен бути сплачений на протязі одного банківського дня.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт по сервісному обслуговуванню транспортних засобів не виконав.

21.02.19 позивач надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 89624,73грн протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії (а.с.20-21).

Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, суму заборгованості у розмірі 89624,73грн не сплатив, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Беручи до уваги, що позивач відповідно до актів виконаних робіт №ВТ-00000666 від 29.03.16, №ВТ-00000672 від 30.03.16, №ВТ-00001350 від 14.06.16, №ВТ-00001806 від 27.07.16 виконав роботи з сервісного обслуговування транспортних засобів замовника , а відповідач, в свою чергу, прийняв їх, оскільки вищевказані акти підписані представниками сторін без зауважень та скріпленні їх печатками, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб.

На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором підряду.

Приписами ч.ч.1,2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, після виконання позивачем робіт для відповідача, у останнього виник обов`язок виконати зобов`язання щодо оплати, а у позивача виникло право вимагати такого виконання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач вказує, що сторонами у рахунках-фактурах №ВТ-00000911 від 29.03.16, №ВТ-00000920 від 30.03.16, №Вт-00001816 від 14.06.16, №ВТ-00002413 від 27.07.16 погоджено порядок оплати виконаних робіт (на протязі 1 календарного дня з дня виставлення рахунка), однак не надає документальних доказів на підтвердження виставлення вказаних рахунків відповідачу.

Враховуючи, що ТОВ "Вольтех" не надано доказів виставлення відповідачу рахунків-фактур №ВТ-00000911 від 29.03.16, №ВТ-00000920 від 30.03.16, №ВТ-00001816 від 14.06.16, №ВТ-00002413 від 27.07.16, суд дійшов висновку, що сторони не обумовили строк оплати виконаних робіт, а тому, у даному випадку слід керуватися ч.2 ст.530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у с е м и д е н н и й с т р о к від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.02.19 направив на юридичну адресу відповідача претензію №1, у якій заявляв вимогу сплатити заборгованість в сумі 89624,73грн (а.с.20).

Відповідно до інформації з офіційного сайту "Укрпошта"- ttp://ukrposhta.ua/ - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 0319404669091, не вручене під час доставки, з відміткою поштового відділення "інші причини" (а.с.74).

З огляду на викладене, день (27.02.19) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу претензії №1 від 21.02.19.

Зважаючи на положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних робіт на момент розгляду та вирішення судом даного спору - настав.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Фактор-Граніт" оплатив виконані роботи з сервісного обслуговування транспортних засобів замовника у розмірі 89624,73грн.

Враховуючи, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем документально підтверджений і відповідачем не спростований, а строк оплати виконаних робіт настав, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 89624,73грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ГПК України 7680,14грн 3% річних та 35505,96грн інфляційних, які обраховані за період з 01.04.16 по 20.03.19 (а.с.11).

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У п.п.1.7 , 1.7-1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України .

У даному випадку, враховуючи, що між сторонами не узгоджено строк оплати виконаних робіт (наданих послуг), тому період нарахування 3% річних має розраховуватися у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Беручи до уваги те, що претензія №1 з вимогою про погашення заборгованості від 21.02.19 вважається врученою відповідачу 27.02.19, враховуючи 7-денний строк, наданий згідно ч.2 ст.530 ЦК України боржнику на виконання зобов`язання, першим днем прострочки є 07.03.19. Саме з цієї дати слід починати нарахування 3% річних та нфляційних втрат.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", розмір 3% річних за період з 07.03.19 по 20.03.19 складає 103,13грн. Вимоги в частині 7577,01грн 3 % річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про стягнення 35505,96грн інфляційних втрат задоволенню не підлягає враховуючи наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З огляду на те, що право на нарахування інфляційних у позивача виникло з 07.03.19, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця (з 07.03.19 по 20.03.19), оскільки найменший період визначення інфляційних втрат с к л а д а є м і с я ц ь.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 89727,86грн, з яких: 89624,73грн основного боргу та 103,13грн 3% річних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 7577,01грн 3% річних та 35505,96грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" про стягнення 132810,83грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Граніт" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Жовтнева, 50, ідентифікаційний код 34736137)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (03164, м.Київ, вул.Академіка Булаховського, 5-Б, офіс 13, ідентифікаційний код 33747588)

- 89624,73грн основного боргу;

- 103,13грн 3% річних;

- 1345,92грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 7577,01грн 3% річних та 35505,96грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 4 прим.

1- в справу

2,3- повивачу (рек. з повід)

4- відповідачу (рек. з повід)