Рішення

від 14.06.2019 по справі 905/670/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2019р. Справа №905/670/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Транспромгаз (юридична адреса: 49021, м.Дніпро, вул.Передова, буд.614а, код ЄДРПОУ 36162299)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс (юридична адреса: 84100, Донецька область, м.Слов`янськ, пров.Достоєвського, буд.27, код ЄДРПОУ 39134814; адреси для листування: 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Академіка Янгеля, буд.10, кв.197, 49000, м.Дніпропетровськ, пр.ім. Газети Правда , 1-І)

про стягнення 50000 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Транспромгаз , м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс , м.Слов`янськ про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилкове перерахування на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс грошових коштів у розмірі 50000 грн, що стало підставю для звернення до суду з цим позовом.

Нормативно позов обґрунтовано приписами ст.ст.11, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.04.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/670/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс про відкриття провадження у справі №905/670/19 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін було повідомлено належним чином з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 16.04.2019р. про відкриття провадження по справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 84100, Донецька область, м.Слов`янськ, пров.Достоєвського, буд.27.

Разом з тим, матеріали розглядуваної справи містять відомості щодо наступних адрес відповідача: АДРЕСА_1 , 49000, м.Дніпропетровськ, пр АДРЕСА_2 . Газети Правда , 1-І, на які судом також було скеровано процесуальний документ по справі №905/670/19.

Однак, конверти із вказаною ухвалою були повернуті до суду відділеннями поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення, в тому числі, за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018р. Верховного Суду України по справі №911/1163/17.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 15.05.2014р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був підписаний договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів з АЗС №44-ДН/Т, за змістом п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується організовувати та забезпечувати безперебійну заправку бензином та дизельним паливом автотранспорту покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отримані паливно-мастильні матеріали.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2015р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заперечень сторін строк дії цього договору автоматично продовжується на один календарний рік (п.7.1. договору №44-ДН/Т від 15.05.2014р.).

За твердженням позивача, які відповідачем в порядку ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, на момент виникнення спірних правовідносин строк дії договору №44-ДН/Т від 15.05.2014р. закінчився.

Як вбачається з матеріали справи, 27.06.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Транспромгаз перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 50000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №580 від 27.06.2018р. із наступним призначенням платежу: оплата за дизпаливо код УКТЗЕД 2710194110 згідно рах. №64/40 від 15.05.2014, 77/40 від 22.05.2014 від 23.05.2014, у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.

Як вказує позивач, зазначені грошові кошти були помилково перераховані на розрахунковий рахунок відповідача, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю Транспромгаз неодноразово зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс із листами про повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Вказані звернення позивача були залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

Відтак, приймаючи до уваги наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Транспромгаз звернулось до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

В силу норм ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У ст.20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Однак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Виходячи зі змісту ст.ст15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За приписами ст.41 Основного Закону України, п.2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Як вказувалось судом, відповідно до платіжного доручення №580 від 27.06.2018р., Товариством з обмеженою відповідальністю Транспромгаз перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс грошові кошти у сумі 50000 грн

При цьому, відповідачем в порядку ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, факту перерахування грошових коштів у визначеній сумі та їх отримання Товариством з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс не спростовано.

Водночас, за умови відсутності між сторонами договірних відносин, підстави для збереження відповідачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Транспромгаз грошових коштів у заявленому розмірі також не існують. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою №22 від 21.01.2004р. правління Національного банку України).

Відповідно до п.2.35 вказаної Інструкції, кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз вказаної статті Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в п.п.5.2.2.,5.2.3. постанови від 15.05.2019р. у справі №917/803/18).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в п.5.2.4. постанови від 15.05.2019р. у справі №917/803/18 та у абз.10 п.4.2 постанови від 23.04.2019р. у справі №918/47/18).

При цьому, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодесу України (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена п.26 постанови від 04.12.2018р. у справі №918/101/18).

Таким чином, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів наявності підстави для набуття відповідачем майна (грошових коштів), зокрема, не надано доказів наявності укладеного між сторонами договору чи іншого правочину, а також відсутні докази набуття відповідачем таких грошових коштів з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, а відтак, відсутні підстави вважати, що сплачені у відповідності до платіжного доручення №580 від 27.06.2018р. грошові кошти у розмірі 50000 грн є набутими відповідачем за наявності правових підстав.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем не спростовано факту отримання коштів від позивача в сумі 50000 грн та не представлено доказів повернення цих коштів позивачу, чи наявності правових підстав для їх набуття відповідачем, то утримання вказаних коштів є безпідставним, що свідчить про порушення майнових прав позивача, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Транспромгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс про стягнення помилково перерахованих коштів у розмірі 50000 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український паливно-енергетичний комплекс (84100, Донецька область, м.Слов`янськ, пров.Достоєвського, буд.27, код ЄДРПОУ 39134814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспромгаз (49021, м.Дніпро, вул.Передова, буд.614а, код ЄДРПОУ 36162299) помилково перераховані кошти у розмірі 50000 грн, а також судовий збір в сумі 1921 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця