Рішення

від 04.06.2019 по справі 555/299/19

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/299/19

Номер провадження 2/555/196/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

при секретарі Кухарчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсних (нікчемних) правочинів та стягнення коштів в сумі 11 012 грн. 00 коп. на виконання недійсних (нікчемних) правочинів,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Щур О.В. звернувся в суд із позовом до ТОВ ЕкономКомфорт про захист прав споживача та застосування наслідків недійсних (нікчемних) правочинів та стягнення коштів в сумі 11 012 грн. 00 коп. на виконання недійсних (нікчемних) правочинів.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначає, що 10.10.2018 року між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ ЕкономКомфорт укладено договір № 07313/18. За умовами якого ТОВ ЕкономКомфорт взяло на себе зобов`язання за плату вчинити від її імені та за її рахунок юридичні дії, спрямовані на отримання нею позики, розмір якої визначений в додатку №1 до договору, у тому числі: включити її (замовника) до складу програми Комфорт , організовувати та проводити розподіли свідоцтв; здійснювати весь необхідний об`єм документообігу та листування, щодо участі замовника у програмі; здійснити необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання замовнику позики; представляти інтереси замовника в будь-яких державних, судових та інших органах, у підприємствах будь-якої форми власності, а також в органах виконавчої служби з питань, пов`язаних з виконанням даних договорів; подавати в її (замовника) інтересах заяви (в т.ч. позовні), клопотання та інші необхідні звернення, пов`язані з виконанням даного договору, надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Крім того, цього ж дня між позивачем та ТОВ ЕкономКомфорт укладено ще один договір № 07313, за яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання за плату скласти з урахуванням побажань замовника договір та інші необхідні письмові документи, щодо його участі у програмі Комфорт , із дотриманням вимог чинного законодавства, а також здійснити інші дії: копіювати та сканувати представлені замовником матеріали і документацію, перевіряти достовірність наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних, та інше.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачка 14.08.2017 року сплатила відповідачу 9900 грн. Крім того, згідно своїх зобов`язань по даних договорах здійснювала платежі на користь відповідача на загальну суму 1112 грн.

Позивач вважає, що укладені договори суперечать вимогам Закону України Про захист прав споживачів та вимогам цивільного законодавства України, оскільки укладені з використанням нечесної підприємницької практики, а також в зв`язку з тим, що відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення. Самі по собі послуги, що є предметом договору № 07313, їй не потрібні, в разі неможливості досягнення основної мети відносин із відповідачем отримання позики, з урахуванням того, що представник відповідача не повідомив його про відсутність у ТОВ ЕкономКомфорт ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Позивач вважає, що вона була позбавлена можливості свідомого вибору оформляти договір про участь у програмі Комфорт , отримувати чи ні консультативно-довідкові послуги з питань діяльності програми. Позивачка вважає, що така підприємницька практика відповідача вводить споживача в оману і кваліфікується як нечесна.

Просить визнати недійсними договори № 07313 від 10.10.2018 року та № 07313/18 від 10.10.2018 року укладені між ТОВ ЕкономКомфорт та ОСОБА_1 недійсними, стягнути з відповідача на користь позивача 11 012 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Щур О.В. в судовому засіданні 24.04.2019р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити. В подальшому від нього надійшла письмова заява, в якій він просив розглядати справу без його участі та участі позивача. Позовні вимоги просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Від представника відповідача ТОВ ЕкономКомфорт надійшов відзив в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, пояснивши те, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав, оскільки юридична особа ТОВ ЕкономКомфорт перебуває в стадії припинення, що є підставою для відмови. У відзиві вказують, що діяльність ТОВ ЕкономКомфорт не потребує ліцензування на п.1 ст.1 ст.4 ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . При укладанні договорів з позивачем в оману її не вводили.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2018 року між ТОВ ЕкономКомфорт та ОСОБА_1 укладено договори № 07313 та № 07313/18 про те, що ОСОБА_1 доручає, а ТОВ ЕкономКомфорт приймає на себе зобов`язання за плату здійснити певні дії, визначені в п.п. 1.1. п. 1 договору № 07363.

Під пунктом 2.1 договору № 07313 передбачено, що оплата наданих послуг є договірною та становить 9900 грн. 00 коп.

Як вбачається з п.п 1.1 п. 1 договору № 07313/18 ТОВ ЕкономКомфорт за згодою іншої сторони ОСОБА_1 , зобов`язується за плату вчинити від імені та за рахунок останньої певні юридичні дії, спрямовані на отримання нею позики, розмір якої визначено в додатку № 1 до договору, в тому числі включити замовника до складу програми Комфорт та інше.

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 07313/18 від 10 жовтня 2018 року, а саме: анкетних даних, бажаний розмір позики ОСОБА_1 складає 100 000 грн. 00 коп., кількість платежів 180, розподільний платіж 9900 грн.00 коп., чистий платіж - 555 грн.56 коп.

Умовами програми Комфорт передбачений порядок, послідовність та строки виконання зобов`язань взятих на себе сторонами по договору.

Як вбачається з квитанції № 25 від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 внесла на рахунок ТОВ ЕкономКомфорт оплату за надані послуги в сумі 9900 грн.00 коп. Крім того, ОСОБА_1 здійснювала наступні платежі на користь відповідача, а саме нею було двічі сплачено згідно квитанції № 14 від 09 листопада 2018 року оплату в сумі 556 грн. та згідно квитанції № 4 від 11 грудня 2018 року оплату в сумі 556 грн.

Всього, ОСОБА_1 на користь ТОВ Економ Комфорт по укладеному договору сплачено 11 012 грн., що підтверджується вищевказаними банківськими квитанціями.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Зі змісту статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ Про ліцензування певних видів господарської діяльності та статті 34 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (далі Закон) діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 вказаного Закону, під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02.06.2011 року Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , а саме доповнено її пунктом 11-1 в якому визначено, що фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з п.п. 3, 4 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові установи зобов`язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов`язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі даного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі -Нацкомфінпослуг) розпорядженням № 1676 від 09 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з п.п.1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов, адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об`єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов.

У справі, що є предметом розгляду, спірні договори укладено 10.10.2018 року, тобто коли законодавством передбачалось отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.

Спірні договори та умови програми ТОВ ЕкономКомфорт вказують на те, що послуга, яка надавалась позивачці, за своєю суттю є фінансовою послугою у вигляді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п.11-1 ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ), оскільки послуги, які є предметом договорів, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми позики, з проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури; за цими договорами передбачено залучення коштів фізичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг , ТОВ ЕкономКомфорт не належить до установ, на діяльність яких не поширюються положення вказаного Закону.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2389цс15; від 16 березня 2016 року у справі №6-2629цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів та за правилами якої, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Пунктом 3 частини другої статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.

Стаття 230 ЦК України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Забороняється нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні договори є недійсними з підстави, передбаченої ч.6 ст.19 Закону України від 12 травня 1991 року Про захист прав споживачів , оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до ст.34 Закону Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , та про стягнення з відповідача коштів у сумі 11 012 грн., оскільки саме цю суму позивач просить стягнути у позовній заяві.

Таким чином, наслідком визнання недійсними укладених між сторонами договорів є обов`язок ТОВ ЕкономКомфорт повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11 012 грн. отримані за цими договорами, а оскільки ТОВ ЕкономКомфорт заперечує проти позову, вказані грошові кошти підлягають стягненню.

Що стосується посилання представника позивача на ту обставину, яка зазначена у відзиві, що юридична особа ТОВ ЕкономКомфорт перебуває в стадії припинення, є підставою для відмови, то жодними належними та допустимими доказами, відповідач вказане твердження не підтвердив, доказів до суду подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі ст.ст. 203, 215, 230, 236 ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , , суд, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про захист прав споживача та застосування наслідків недійсних (нікчемних) правочинів та стягнення коштів в сумі 11 012 грн. 00 коп. на виконання недійсних (нікчемних) правочинів - задовольнити.

Визнати недійсними договори № 07313, № 07313/18 укладені 10 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт (місце знаходження: 10002, Житомирська область, м.Житомир, майдан Путятинський, 2 оф.618, код ЄДРПОУ - 37482421) на користь ОСОБА_1 11 012 (одинадцять тисяч дванадцять) грн. сплачених по договорах № 07313, № 07313/18 укладених 10 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕкономКомфорт (місце знаходження: 10002, Житомирська область, м. Житомир, майдан Путятинський, 2 оф.618, код ЄДРПОУ - 37482421) на корить держави судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області.

Повний текст рішення виготовлений 13.06.2019 р., о 14:00 год.

Суддя: А.Ю. Собчук