Постанова

від 12.06.2019 по справі 296/6274/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6274/18 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 56 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді Миніч Т.І.,

суддів Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин"

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2019 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м.Житомирі

у цивільній справі №296/6274/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" про стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 3954,93 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 50 467,24 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що з 05.10.2016 працювала у КП "Житомирський міський центр земельних відносин" на посаді інженера-землевпорядника. Наказом №32-К від 24.02.2017 року її звільнено із займаної посади за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Однак, до теперішнього часу з нею не проведено остаточний розрахунок, а саме: не виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 3954,93 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 3 954 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 93 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 50468,24 (п`ятдесят тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 24 коп., а всього 54423,17 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять три) грн. 17 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, КП Житомирський міський центр земельних відносин" подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення - про часткове задоволення позовних вимог та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 21 327, 16 грн. Апелянт вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам про виплату заробітної плати позивачці на картковий рахунок, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , а картка перебуває у ліквідатора Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин". На думку апелянта, оскільки борг по заробітній платі позивачу перераховано на банківську картку 15.12.2017 року, то і заробітна плата за час затримки розрахунку повинна бути стягнута за період із 24.02.2017 року по 15.12.2017 року у сумі 21 327, 16 грн за 202 робочі дні. Апелянт вважає, що позовна заява ОСОБА_1 подана із порушенням вимог ст.175 ЦПК України. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 знала про зарахування на картковий рахунок заробітної плати, проте не отримує її, що, на переконання роботодавця, свідчить про її зловживання та штучне збільшення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що повідомлень від відповідача про виплату їй заробітної плати вона не отримувала, а подані відповідачем докази вважає неналежними. Окрім того, виплата заробітної плати через установи банку можлива лише за особистою письмовою згодою працівника, якої вона не надавала. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 , яка працювала у Комунальному підприємстві "Житомирський міський центр земельних відносин" на посаді інженера-землевпорядника, наказом №32-к від 24 лютого 2017 року звільнена із займаної посади в цей же день на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.9).

Станом на 28.02.2017 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 3954,93 грн., про що свідчить довідка Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" від 12.05.2017 року (а.с.10). Ці обставини відповідачем не заперечуються.

30.03.2018 року Корольовським районним судом м.Житомира видано судовий наказ щодо стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі у розмірі 3 954,93 грн. і середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 28 189,86 грн., а всього 32 144 (тридцять дві тисячі сто сорок чотири) грн.79 коп.(цивільна справа №296/2557/18, 2-н/296/104/18 (а.с.12).

22.05.2018 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира скасовано судовий наказ від 30.03.2018 року (а.с.13).

Оскільки відповідач не провів остаточного розрахунку при звільнені, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні КП Житомирський міський центр земельних відносин" не провів остаточного розрахунку із ОСОБА_1 , а саме не виплатив заборгованість по заробітній платі у сумі 3954,93 грн., а тому існують підстави для застосування положень ст.117 КЗпП України.

При цьому судом враховано, що згідно з вимогами ст.43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Також, згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз приписів статей 116 , 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиконання такого обов`язку з вини роботодавця, у працівника виникає право вимагати виплати йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці. При цьому, до предмета доказування при розгляді зазначеного спору входять такі юридичні факти, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та проведення роботодавцем остаточного розрахунку із звільненим працівником.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі №6-15цс13.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установи чи організації, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 на виконання вимог частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" (пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 ).

Виходячи з пунктів 2,3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, можна зробити висновок, що при збереженні середньої заробітної плати за період затримки щодо остаточного розрахунку із звільненим працівником середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують даті звільнення працівника. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки, виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. При цьому, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо.

За змістом ч.5 статті 24 Закону України "Про оплату праці" за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що згоду на переказ належних позивачці коштів на банківську платіжну картку вона не давала.

Разом з тим, у зв`язку із тим, що в установі у вересні 2017 року було розпочато процедуру ліквідації, призначеним ліквідатором з метою проведення розрахунку з працівниками установи, що ліквідується, в тому числі і позивачці було відкрито банківську картку та у грудні 2017 року належні при звільненні кошти перераховані на цей рахунок.

Представник позивачки не заперечував тієї обставини, що після звільнення з роботи та до цього часу позивачка в м.Житомирі не проживає. Про обізнаність із перерахуванням коштів на банківську картку, як пояснив представник позивача, останній стало відомо 22 березня 2018 року. Проте, будь-яких заходів щодо отримання належних їй коштів відповідач не вживала.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність обмеження строку обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку по 22 березня 2018 року включно.

Визначаючи розмір стягнення, суд виходить із середньоденного заробітку позивачки на день звільнення 105 грн.58 коп.(а.с.10).

Кількість робочих днів затримки розрахунку за період з 27.02.2017 року по 22 березня 2018 року становить 246 днів. У зв`язку з цим стягненню підлягає 25972,68 грн.(246х105,58).

Доводи апелянта про застосування пропорційності щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку не заслуговують на увагу, оскільки такий принцип застосовується лише при частковому задоволенні позову про стягнення основної заборгованості, що існувала на день звільнення.

За наведених обставин та відповідно до положень п.1 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись ст. 367 , 368 , 374 , 37 6, 381-384 ЦПК України , суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" задоволити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2019 року змінити.

Зменшити розмір стягнутого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 50468 грн.24 коп. до 25972 грн.68 коп. та у зв`язку з цим - загальну суму стягнення - з 54423 грн.17 коп. до 29927 грн.61 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 14.06.2019 року.