Постанова

від 29.05.2019 по справі 2-1847/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1847/11

провадження № 61-15784св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Волокітіної Н. Б. від 18 березня

2011 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А., від 01 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2010 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі - ПАТ КБ Надра , банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 18 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 183 018 доларів США зі сплатою 14,49% річних, строком повернення до 16 червня 2028 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка станом на 28 січня 2010 року складала 226 696,28 доларів США, що еквівалентно 1 814 658,36 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня

2011 року позов ПАТ КБ Надра задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь

ПАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 814 658,35 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя у солідарному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року - без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення позичальника та поручителя у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року , ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука є припиненою. Крім того, банк пропустив річний строк позовної давності до пені.

Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення заборгованості з поручителя, то відповідно до статті 400 ЦПК України в іншій частині законність ухвалених судами рішень не перевіряється.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 183 018 доларів США зі сплатою 14,49% річних, строком повернення до 16 червня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 28 січня 2010 року у позичальника перед банком утворилась заборгованість у розмірі 226 696,28 доларів США, що еквівалентно 1 814 658,36 грн, яка складається із: 181 448,80 доларів США, що еквівалентно 1 452 461,35 грн, - тіло кредиту; 39 607,94 доларів США, що еквівалентно 317 053,65 грн, - проценти за користування кредитом; 5 639,53 доларів США, що еквівалентно 45 143,35 грн, - пеня.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК Українипро те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель ОСОБА_2 ) взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 16 червня 2028 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК Українипоручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12).

Як убачається з пункту 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні кошти до 16 червня 2028 року. Погашення заборгованості сторони визначили у сумі 2 362 доларів США щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно до 10 числа поточного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК Українипорука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що останній платіж був внесений позичальником у червні 2009 року, отже наступний платіж вона мала здійснити до 10 липня 2009 року, однак банк звернувся суду із цим позовом 08 лютого 2010 року, тобто поза межами шестимісячного строку до наступного платежу за останнім сплаченим платежем.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що банк не пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до поручителя певних щомісячних зобов`язань є передчасним.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не з`ясував, в якій частині щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів порука

ОСОБА_2 припинилася, а в якій частині ні, не встановив, за який період та за якою сумою кредитної заборгованості поручитель несе солідарну відповідальність за невиконання позичальником кредитних зобов`язань.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно урахувати обставини, зазначені у цій постанові, визначитися із сумою заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з поручителя відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_2 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк