Рішення

від 13.06.2019 по справі 904/1572/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1572/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 39585,00 грн., з яких: штраф у сумі 27 300,00 грн., неустойка у сумі 12 285,00 грн. (за договором підряду № 6863-ПУ-УМТС-У від 12.07.2018)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 39585,00 грн., з яких: штраф у сумі 27 300,00 грн., неустойка у сумі 12 285,00 грн. (за договором підряду №6863-ПУ-УМТС-У від 12.07.2018).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

12.07.2018 між сторонами укладено договір підряду №6863-ПУ-УМТС-У.

Позивач передав відповідачу в ремонт барабан, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в ремонт від 24.10.2018.

Відповідно до п. 3 Специфікації № 2 до договору кінцевий термін виконання ремонтних робіт зазначеного барабану - 08.12.2018.

Проте, ремонт обладнання відповідачем виконано 28.12.2018 що підтверджується актом № 0000000117 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2018.

22.02.2019 позивач надіслав на адресу відповідача розрахунок штрафних санкцій за порушення строків виконання ремонту по договору, що підтверджується поштовою накладною № 5140012038385 від 22.02.2019, фіскальним чеком від 22.02.2019 та описом вкладення (арк. справи 25).

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач, відповідно до пунктів 6.5.1., 6.5.2 договору нарахував відповідачу:

- штраф у сумі 27 300,00 грн.

- неустойку в сумі 12 285,00 грн. (з 19.12.2018 - по 28.12.2018).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019 справу № 904/1572/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено для розгляду по суті на 20.05.2019; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

20.05.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів стосовно тривалих перемовин сторін перед виконанням ремонту.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2019 відкладено розгляд справи на 04.06.2019.

21.05.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов , в якому просив суд відмовити у позивних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на позов та узагальнення його доводів.

Відповідач виконав ремонтні роботи згідно договору, але термін виконання робіт останнім був недотриманий, у зв`язку з довготривалим узгодженням з позивачем технічних питань.

Технічним завданням на виконання ремонту барабанів ЛУ 120 передбачалось застосування підшипників виробництва Німеччини.

Однак, тендерна пропозиція відповідача подана із застосуванням підшипників виробництва Білорусії, які на думку відповідача мають високу, якість, у рази дешевші та забезпечують надійну роботу барабанів протягом усього терміну експлуатації. Саме такий варіант запропонований відповідачем позивачу в калькуляції.

Втім, після отримання ремфонду при складанні та узгодженні дефектного акту знов з`явилася вимога позивача про застосування значно дорожчих підшипників виробництва Німеччини. Таким чином, виконання ремонту за таких умов за узгоджену ціну було неможливо.

В подальшому, як стверджує відповідач, позивач погодився на варіант ремонту відповідача, однак ремонт обладнання останнім виконаний з порушенням терміну визначеного умовами договору.

27.05.2019 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив , з якої вбачається, що позивач не отримував від відповідача ніяких листів з обговоренням відповідних питань, додаткових угод, якими сторони змінюють, доповнюють або уточнюють існуючі умови договору, сторонами теж не укладалися. Крім того, позивач зазначає, що в обґрунтуванні заперечень на позов відповідач не подав до суду жодного підтверджуючого документу. У зв`язку з цим позовні вимоги позивач підтримує, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

03.06.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку зі зміною керівництва підприємства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2019 відкладено розгляд справи на 13.06.2019.

12.06.2019 на електронну пошту суду від відповідача надійшов лист, в якому повідомлено суд про зміну директора відповідача з 03.06.2019, у зв`язку з чим представник відповідача просить призупинити розгляд справи на період проведення реєстраційних дій при зміні директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ".

13.06.2019 від представника позивача надійшли наступні документи:

- клопотання про залучення до матеріалів справи технічного завдання на ремонт приводних барабанів для ВСП "Шахтоуправління "Героїв Космосу" від 21.02.2018 та Дефектний акт барабану приводного діаметром 800 мм- шт. № 01-11/18-1 від 01.11.2018;

- клопотання про проведення судового засідання без його участі. Також у клопотанні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи у судовому засіданні 13.06.2019, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) призначення судом експертизи;

3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу;

4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

5) надходження заяви про відвід судді;

6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.

Статтею 227 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, нормами закону не передбачено зупинення провадження у господарській справі до завершення проведення реєстраційних дій при зміні директора підприємства.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2019, здійснено розгляд справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ" (підрядник) укладений договір підряду №6863-ПУ-УМТС-У від 12.07.2018 (далі - договір).

Предмет договору визначений у пункті 1.1. за умов якого підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик та за завданням замовника виконати із власних матеріалів ремонт, в тому числі капітальний (в подальшому - роботи) (код робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг: 33.12) обладнання, його вузлів і комплектуючих (далі - обладнання), вказаних в Специфікаціях, підписаних обома сторонами, які є невід`ємною частиною даного договору (далі - додаток).

Замовник зобов`язується прийняти та оплати підряднику виконання згідно з умовами даного договору роботи (пункт 1.3. договору).

Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 45 календарних днів з моменту передачі обладнання в ремонт та підписання відповідного акту прийому-передачі обладнання в ремонт, якщо інший строк не обговорений сторонами в додатках до даного договору (пункт 2.1.2. договору).

02.11.2018 сторони підписали Специфікацію №2 до договору, відповідно до умов якої підрядник зобов`язався виконати ремонт барабану ЛУ 120. Термін виконання ремонту - 45 календарних днів. Вартість ремонтних робіт складає 273 000,00 грн. з ПДВ.

24.10.2018 позивач передав відповідачу в ремонт барабан, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в ремонт від 24.05.2018.

Відповідно до пункту 1 Специфікації №2 до Договору кінцевий термін виконання ремонтних робіт зазначеного барабану встановлено 45 календарних днів.

Згідно акту прийому-передачі обладнання від 24.10.2018 ремонт обладнання необхідно було виконати не пізніше - 08.12.2018 .

Ремонт обладнання відповідачем виконано - 28.12.2018 , що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 0000000117 від 28.12.2018.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору , встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Пунктом 6.5 договору визначено, що за порушенням термінів виконання своїх зобов`язань, обговорених у пункті 2.1.2 даного договору, а саме:

- 6.5.1 за невиконання зобов`язань в термін, передбачений в пункті 2.1.2 даного договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 % від вартості робіт по відповідному додатку.

- 6.5.2. у випадку, якщо невиконання зобов`язань в термін, передбачений у пункті 2.1.2 даного договору, буде понад 10 (десяти) календарних днів, то підрядник починаючи з 11 (одинадцятого) дня, сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,5 % від вартості робіт по відповідному додатку за кожен день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 12 285,00 грн. (за період з 19.12.2018 - по 28.12.2018) та штраф у розмірі 27 300,00 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунки неустойки та штрафу і визнав їх арифметично та методологічно правильними.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд приймає рішення про зменшення розміру штрафу та неустойки на 30%, з власної ініціативи , виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

За правилами п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу та неустойки суд взяв до уваги наступні обставини, а саме виконання відповідачем ремонту обладнання до подачі позовної заяви до суду; незначний термін прострочення відповідачем договірних зобов`язань; ведення між сторонами довготривалих узгоджень щодо технічних питань за договором, а саме, листування позивача та відповідача через електронні пошти.

Статтею 3 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що відносини, пов`язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про телекомунікації", "Про обов`язковий примірник документів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

В силу вимог статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму . Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи є частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Таким чином, судом враховано у якості доказів, листування сторін щодо узгодження технічних питань, що призвело до порушення строків виконань відповідачем договірних зобов`язань.

Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Отже, правовий зміст інституту штрафних санкцій, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання зобов`язань за договором; при цьому останні не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, зменшує розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 30 % із заявлених 27 300,00грн. - штрафу до 8190,00 грн. та 12 285,00 грн. - пені до 3685,50 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково у розмірі 11875,50 грн., з яких: штраф у сумі 8190,00 грн. та неустойка у сумі 3685,50 грн.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, в частині зменшення судом штрафних санкцій витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи зменшення штрафних санкцій, тобто судовий збір у розмірі 1921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00178353) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Преображенська, будинок 1, кімната 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40337927) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 39585,00 грн., з яких: штраф у сумі 27 300,00 грн., неустойка у сумі 12 285,00 грн. (за договором підряду № 6863-ПУ-УМТС-У від 12.07.2018) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Преображенська, будинок 1, кімната 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40337927) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00178353) штраф у сумі 8190,00 грн. (вісім тисяч сто дев`яносто грн. 00 коп.), неустойку у сумі 3685,50 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять грн. 50 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп).

В решті позовних вимог-відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00178353).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "ПАЛМАШ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Преображенська, будинок 1, кімната 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40337927).

Повний текст рішення складено - 18.06.2019.

Суддя Н.Е. Петренко