Рішення

від 11.06.2019 по справі 910/4154/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019Справа № 910/4154/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська транспортна торгівельна компанія"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи: не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

02 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Київ" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 21.03.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська транспортна торгівельна компанія" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 від 16.10.2018 року в сумі 11 840,60 грн. з них: основного боргу - 10 111,00 грн. (десять тисяч сто одинадцять гривень), інфляційних втрат - 379,16 грн. (триста сімдесят дев`ять гривень 16 копійок), пені - 1246,56 грн. (одна тисяча двісті сорок шість гривень 56 копійок) та 3% річних - 103,88 грн. (сто три гривні 88 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 від 16.10.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/4154/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 року розгляд справи відкладено на 11.06.2019 року.

Представники сторін в судове засідання 11.06.2019 року не з`явилися.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження від 11.04.2019 року у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 13.05.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті "за закінченням встановленого строку зберігання".

Крім того, поштове повернення з ухвалою суду від 14.05.2019 року у даній справі також не було вручене відповідачу, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 0103050136284.

Так, ухвали суду у даній справі були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська транспортна торгівельна компанія" за адресою: 02105, м. Київ, пр-т Возз`єднання, 2/1, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 11.04.2019 року у справі № 910/4154/19 є 11.05.2019 року, а ухвали суду від 14.05.2019 року - 23.05.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання 11.06.2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантранс Київ" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська транспортна торгівельна компанія" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати замовнику комплекс послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу згідно умов цього договору, а замовник приймає надані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору за виконання послуг замовник зобов`язаний перерахувати кошти на поточний рахунок виконавця на умовах 100% передоплати, на підставі отриманого по електронній пошті рахунку на оплату. За попередньою домовленістю сторін, щодо часткової передплати послуг, остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту отримання замовником рахунку на оплату та/або акту наданих послуг (п. 4.2.2. договору).

За умовами п. 4.6. договору оригінал акту надання послуг надсилається виконавцем поштою на адресу замовника протягом 3 (трьох) календарних днів після фактичного надання послуг. Якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів, після отримання акту надання послуг замовник не повертає оригінал підписаного акту надання послуг та не висуває письмові претензії до надання послуг (робіт), акт надання послуг вважається таким, що узгоджений та підписаний сторонами, а роботи (послуги) прийняті замовником.

На виконання умов договору про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 від 16.10.2018 року згідно заявки № 1 та робочого листа позивач надав відповідачу обумовлені вказаним договором послуги на загальну суму 10 111,00 грн., що підтвердження актом надання послуг № 9948 від 16.10.2018 року (копія міститься в матеріалах справи).

29.10.2018 року позивач направив на адресу відповідача для підписання вищезазначений акт надання послуг № 9948 від 16.10.2018 року та рахунок на оплату № 12498 від 16.10.2018 року для оплати, що підтверджується описом вкладення та накладною № 0421016894325 (копії містяться в матеріалах справи). Вказаними діями позивач виконав вимоги договору в частині надсилання рахунку на оплату та акту надання послуг, що підтверджують надання послуг за договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну для відображення у податковому обліку господарських операцій № 1338 від 16.10.2018 року.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 за №1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

Виходячи з того, що підставою для відображення у бухгалтерському обліку підприємства є сам факт вчинення господарської операції, згідно відповідного первинного документу, враховуючи наявність підтвердження послуг з перевезення шляхом його відображення у податковому обліку підприємств, суд вважає підтвердженим факт отримання відповідачем податкового кредиту на суму 10 111,00 грн. Вказана податкова накладна підписана електронно-цифровим підписом.

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно до ст. 7 названого Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Частинами 2, 3 ст.1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; в свою чергу електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Судом встановлено, що надана позивачем податкова накладна № 1338 від 16.10.2018 року містить електронний цифровий підпис, тому відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про електронний цифровий підпис" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Судом встановлено, що внаслідок неоплати наданих послуг позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 21.12.2018 року про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 10 111,00 грн. Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною № 0421017040524 (копії містяться в матеріалах справи).

Втім, відповідач заборгованість за надані позивачем послуги не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 10 111,00 грн. в оплату наданих послуг за договором про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 від 16.10.2018 року до суду не представлено.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача (замовника) письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договором про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 від 16.10.2018 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в загальній сумі 10 111,00 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 111,00 грн. за надані позивачем послуги на підставі договору про надання комплексу послуг щодо перевезення (переміщення) вантажу № 1 673 від 16.10.2018 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг: інфляційних втрат - 379,16 грн., пені - 246,56 грн. та 3% річних - 103,88 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В п. 5.3. договору визначено, що за порушення строків виконання грошового зобов`язання замовник, за вимогою виконавця, сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що він арифметично вірний, відтак позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1246,56 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 379,11 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 0,05 грн. позивачу належить відмовити.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 103,88 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 року встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 11 840,55 грн., з них: основного боргу - 10 111,00 грн., інфляційних втрат - 379,11 грн., пені - 1246,56 грн. та 3% річних - 103,88 грн. (сто три гривні 88 копійок).

Судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1920,99 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська транспортна торгівельна компанія" (код ЄДРПОУ 35646207, адреса: 02105, м. Київ, пр-т Возз`єднання, 2/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Київ" (код ЄДРПОУ 42000715, адреса: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4) грошові кошти: основного боргу - 10 111,00 грн. (десять тисяч сто одинадцять гривень), інфляційних втрат - 379,11 грн. (триста сімдесят дев`ять гривень 11 копійок), пені - 1246,56 грн. (одна тисяча двісті сорок шість гривень 56 копійок), 3% річних - 103,88 грн. (сто три гривні 88 копійок) та судовий збір - 1920,99 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять гривень 99 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2019р.

Суддя О.В. Котков