Рішення

від 14.06.2019 по справі 913/145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

14 червня 2019 року Справа № 913/145/19

Провадження №1/913/145/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтобудівельне управління", м. Лисичанськ Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдіпрошахт", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 30938 грн. 02 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без повідомлення та виклику учасників справи

Суть спору: про стягнення 28124 грн. 59 коп. боргу, 230 грн. 26 коп . 3% річних, 1103 грн. 98 коп . інфляційних нарахувань, 9 грн. 28 коп . пені за договором, 986 грн. 83 коп. пені за ст. 231 ГК України та 483 грн. 08 коп. штрафу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.01.2017 № 39.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження регулюються ст. 252 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, ухвалою від 16.04.2019 суд запропонував сторонам на протязі 30 днів подати відповідні клопотання про призначення судового засідання (у разі необхідності).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. У відповідності до відомостей, вказаних у Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за безкоштовним запитом, зробленим судом, відповідач знаходиться за юридичною адресою: м. Лисичанськ Луганської області, вул. Пірогова, буд. 5.

Також за матеріалами справи є поштова адреса ПАТ "Луганськдіпрошахт": м . Київ, проспект Правди, буд. 31 а , кв. 470 та позивач зазначив електронну адресу товариства - lgh@lgh.com.ua.

За всіма цими адресами відповідачу були надіслані ухвали суду з метою повідомлення про розгляд справи, проте, ті, які надіслані на юридичну адресу відповідача, повернулись з посиланням на закінчення строку зберігання листів.

Проте, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи судом за позовом до нього.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору.

Так, між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахтобудівельне управління" (балансоутримувачем) та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдіпрошахт" (орендарем) було укладено договір № 39 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.01.2017.

За умовами цього договору позивач прийняв зобов`язання забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Пирогова, 5, а відповідач - при утриманні прибудинкової території користуватися комунальними послугами та електроенергією та відшкодовувати балансоутримувачу витрати на виконання зазначених робіт та надання послуг згідно розрахунку (п. 1.1 договору).

Сторони передбачили, що орендар користується приміщенням, яке складається з однієї кімнати площею 19,25 кв.м і розміщене на другому поверсі будівлі, вартістю 24683 грн., використовується для розміщення офісу.

У відповідності до умов п. 2.2.3 договору орендар ПАТ "Луганськдіпрошахт" зобов`язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плат, сплачувати пеню із розрахунку 0,02% облікової ставки НБУ від сплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Щодо строку дії договору, то за умовами п. 5.1 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців. Сторони домовилися, що умови цього договору щодо розрахунків по забезпеченню обслуговування, експлуатації та ремонту будівлі застосовуються до відносин, що склалися з 01.01.2017 згідно статті 631 ЦК України. У той же час, у листі від 19.11.2018 № 364 балансоутримувач повідомив орендаря про розірвання договору з 31.12.2018 через несплату витрат більше 3 місяців.

Як свідчить зміст укладеного договору, його умови (п. 5.3) передбачають розірвання договору за ініціативою однієї із сторін з попередженням за 30 днів.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 2.2.3 договору, оскільки відповідач повинен був вчасно сплатити вартість комунальних послуг.

Згідно з уточненим розрахунком позивача станом на 01.01.2019 борг відповідачем не сплачений за наступними рахунками: № 72 від 22.09.2017 на суму 1761 грн. 34 коп., № 83 від 23.10.2017 на суму 1758 грн. 37 коп., № 92 від 22.11.2017 на суму 1756 грн. 01 коп., № 100 від 18.12.2017 на суму 1762 грн. 13 коп. № 7 від 29.01.2018 на суму 2226 грн. 13 коп., № 9 від 21.02.2018 на суму 2233 грн. 78 коп., № 21 від 20.03.2018 на суму 2235 грн. 83 коп., № 30 від 23.04.2018 на суму 2257 грн. 20 коп., № 36 від 22.05.2018 на суму 2257 грн. 20 коп., № 46 від 25.06.2018 на суму 2257 грн. 20 коп., № 52 від 23.07.2018 на суму 2257 грн. 20 коп., № 64 від 21.08.2018 на суму 2257 грн. 20 коп., № 74 від 21.09.2018 на суму 2256 грн. 16 коп., № 85 від 29.10.2018 на суму 2257 грн. 20 коп., № 94 від 22.11.2018 на суму 2271 грн. 49 коп., № 108 від 22.12.2018 на суму 2271 грн. 49 коп.

Оскільки відшкодування витрат ПАТ "Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдіпрошахт" провів частково, утворилась заборгованість у сумі 28124 грн. 59 коп. та позивач звернувся до суду.

Також позивачем заявлено до стягнення додаткові вимоги у сумах 230 грн. 26 коп. 3% річних, 1103 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 996 грн. 11 коп. пені та 483 грн. 08 коп. штрафу.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву та вказані вимоги позивача не оспорив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши матеріали справи, доводи сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову з огляду на наступне.

Так, правове регулювання договірних зобов`язань щодо надання послуг здійснюється главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до ст. 903 ЦК України, яка регулює проведення оплати за договором про надання послуг, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач у встановлений умовами договору строк борг не сплатив.

За умовами додаткової угоди № 1 від 01.06.2017 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 39 від 30.01.2017 сума витрат на утримання орендованих приміщень та надання комунальних послуг з 01.06.2017 складає 1754 грн. 46 коп. в місяць.

Також до справи доданий підписаний сторонами належним чином розрахунок витрат на утримання орендованих приміщень та надання комунальних послуг з 01.01.2018 на суму 2226 грн. 13 коп.

Виходячи з розрахунку суми боргу, період у простроченні сплати витрат позивача (балансоутримувача) відповідачем (орендарем) є таким - вересень 2017 року - грудень 2018 року.

Таким чином матеріалами справи підтверджений факт несвоєчасної сплати витрат на утримання орендованих приміщень та надання комунальних послуг на загальну суму 28124 грн. 59 коп., які стягуються на користь позивача.

Також позивач застосував відповідальність за несвоєчасність погашення грошових зобов`язань, передбачену ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних в сумі 230 грн. 26 коп. (за період з 21.02.2018 по 31.12.2018) та 1103 грн. 98 коп. інфляційних втрат (за період з березня по листопад 2018 року).

Розрахунки цих вимог дещо не збігаються за періодами прострочення з розрахунком боргу, оскільки позивач уточнював останній з причини необгрунтованого включення до ціни позову "сальдо" на початок періоду. Проте, розрахунки додаткових вимог не були уточнені в бік збільшення, що є правом позивача.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, до стягнення підлягають 230 грн. 26 коп. 3 % річних (за період з 21.02.2018 по 31.12.2018) та 1103 грн. 98 коп. інфляційних втрат (за період з березня по листопад 2018 року).

Щодо вимог по пені, то така відповідальність передбачена сторонами п. 2.2.3 договору - при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку 0,02% облікової ставки НБУ від сплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Позивач розрахував пеню на суму 9 грн. 28 коп. за період з 21.02.2018 по 21.08.2018, проте, цей розрахунок є арифметично неправильним.

Так, слід розрахувати наступним чином: період з 21.02.2018 по 01.03.2018 складає 9 днів, сума боргу 425,00 грн., розмір пені із розрахунку 0,02% облікової ставки НБУ в 16% складає 0,32%, а усього за вказаний період 12,24 грн (425,00 х 0,32% х 9).

Таким чином, решта позицій розрахунку перевищує заявлену суму пені 9 грн. 28 коп., а суд не може виходити за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає саме 9 грн. 28 коп. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штраф у сумі 483 грн. 08 коп. та 986 грн. 83 коп. пені заявлені позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, якою передбачено, що у разі порушення господарського зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Про таке застосування цієї норми законодавства неодноразово наголошував Верховний Суд України при розгляді подібних справ, зокрема, у постановах від 28.02.2011 № 23/225, від 06.12.2010 № 42/562. Тому вимоги про стягнення штрафу та пені є необгрунтованими.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню на суми 28124 грн. 59 коп. боргу, 230 грн. 26 коп. 3% річних, 1103 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань та 9 грн. 28 коп. пені.

У задоволенні позову в частині 483 грн. 08 коп. штрафу та 986 грн. 83 коп. пені слід відмовити.

Витрати по судовому збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості "Луганськдіпрошахт", м. Лисичанськ Луганської області,вул. Пирогова, буд. 5, ідент. код 05400856 на користь Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського, буд. 1, ідент. код 32359108 в особі відокремленого підрозділу "Шахтобудівельне управління" Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області, вул. Пирогова, буд. 5, код ЄДРПОУ ВП: 26349160 - 28124 грн. 59 коп. боргу, 230 грн. 26 коп. 3% річних, 1103 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 9 грн. 28 коп. пені та 1829 грн. 73 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти штрафних санкцій відмовити. У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 18.06.2019.

Суддя Н.М.Зюбанова