Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/1779/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/1779/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія

Нафтогаз України

до Дочірнього підприємства Укравтогаз Національна акціонерна компанія

Нафтогаз України

про стягнення 9.819.047,21 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

За участю представників сторін:

від позивача Андрійко Є.Л., адвокат за довіреністю № 14-182 від 13.05.2019

від відповідача Толкунова Л.О., адвокат за довіреністю № 95-І від 06.05.2019

Суть спору :

13.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Дочірнього підприємства Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України про стягнення 9.819.047,21 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами 18.12.2013 укладено договір № 103/14-ПР купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідачу природній газ на загальну суму 168.654.591,69 грн. Всупереч умовам п. 6.1 вказаного договору, який встановлює порядок оплати за газ, відповідачем здійснювалися оплати несвоєчасно та зобов`язання виконувалися не у визначений строк. Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання пункту 6.1, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня та сплачує штраф у сумі 7% річних від суми прострочення платежу. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовною вимогою стягнути з відповідача 9.819.047,21 грн, з яких: 3.957.052,46 грн пені, 3.178.959,33 грн інфляційних втрат, 2.313.932,10 грн штрафу, 369.103,32 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1779/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.03.2019.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.02.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049541302 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03134, м. Київ, вул. Григоровича Барського, 2, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.02.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 20.02.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 22.02.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049541302, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 12.03.2019.

11.03.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, виконаний невірно, оскільки невірно визначено початок періоду нарахування, а враховуючи те, що прострочення заборгованості становить менше місяця у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат, тому вимоги в цій частині не підлягають. Вказує на те, що відповідач на виконання договору здійснював оплату в повному обсязі та заборгованості немає. Відзначає що існує ряд обставин, що завдали фінансового збитку підприємству, списання значної суми спричинить настання негативних наслідків для підприємства, поставить під загрозу банкрутства.

11.03.2019 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 12.03.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.04.2019.

04.04.2019 відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 04.04.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.05.2019.

03.05.2019 відповідачем до суду подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) на 99%.

03.05.2019 відповідачем до суду подано додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних містить арифметичні помилки та невірно зазначено період їх нарахування.

В підготовчому засіданні 07.05.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.05.2019.

В підготовчому засіданні 16.05.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.05.2019.

В судовому засіданні 30.05.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.06.2019.

В судовому засіданні 04.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.12.2013 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством Укравтогаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 103/14-ПР (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно сплачено за поставлений природний газ, в зв`язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 3.957.052,46 грн, штраф в сумі 2.313.932,10 грн, інфляційні втрати в розмірі 3.178.959,33 грн та 369.103,32 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 50158,250 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):

січень 2014 року - 3925,350 тис. куб. метрів,

лютий 2014 року - 3717,800 тис. куб. метрів,

березень 2014 року - 4355,950 тис. куб. метрів

квітень 2014 року - 4195,050 тис. куб. метрів,

травень 2014 року - 4163,450 тис. куб. метрів,

червень 2014 року - 4126,050 тис. куб. метрів,

липень 2014 року - 4492,700 тис. куб. метрів,

серпень 2014 року - 4270,150 тис. куб. метрів,

вересень 2014 року - 4306,050 тис. куб. метрів,

жовтень 2014 року - 4450,750 тис. куб. метрів,

листопад 2014 року - 4001,450 тис. куб. метрів,

грудень 2014 року - 4153,500 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В матеріалах справи наявні наступні акти приймання-передачі природного газу, підписані та скріплені печатками обох сторін:

від 31.01.2014 на суму 10.748.028,05 грн.,

від 28.02.2014 на суму 10.140.929,06 грн.,

від 31.03.2014 на суму 10.879.054,70 грн.,

від 30.04.2014 на суму 13138.060,53 грн.,

від 31.05.2014 на суму 15.107.912,91 грн.,

від 30.06.2014 на суму 15.821.956,62 грн.,

від 31.07.2014 на суму 16.535.968,36 грн.,

від 31.08.2014 на суму 15.555.813,77 грн.,

від 30.09.2014 на суму 15.584.940,36 грн.,

від 31.10.2014 на суму 15.971.883,66 грн.,

від 30.11.2014 на суму 13.920.170,71 грн.,

від 31.12.2014 на суму 15.230.872,96 грн.

Також сторонами укладались додаткові угоди до договору, якими було погоджено зміну ціни газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату газу повністю не проводив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додаткового сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо сплати платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за обґрунтованим розрахунком позивача становить 3.957.052,46 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3.957.052,46 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки прострочення з оплати платежів мало місце понад 30 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.313.932,10 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження обставин зазначених в клопотанні; не подано доказів відсутності у нього вини у простроченні оплати; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати газу.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати отриманого газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.178.959,33 грн інфляційних втрат та 369.103,32 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 369.103,32 грн 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати становлять 3.165.156,35 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), які підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України, зокрема невірно визначено період прострочення нарахування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Укравтогаз Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3.957.052 (три мільйони дев`ятсот п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят дві) грн 46 коп. пені, 2.313.932 (два мільйони триста тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 10 коп. штрафу, 3.165.156 (три мільйони сто шістдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят) грн 35 коп. інфляційних втрат, 369.103 (триста шістдесят дев`ять тисяч сто три) грн 32 коп. - 3% річних, 147.078 (сто сорок сім тисяч сімдесят вісім) грн 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.06.2019.

СуддяВ.В.Сівакова