Рішення

від 10.06.2019 по справі 911/846/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/846/19

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом дочірнього підприємства Фірма Альтфатер Київ , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Голдмікс Компані , м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області,

про стягнення 75193,89 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Гаврилюк М.Д., адвокат, довіреність від 02.01.2015;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Дочірнє підприємство Фірма Альтфатер Київ , м. Київ (далі по тексту - ДП Фірма Альтфатер Київ ), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 19.03.2019 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Голдмікс Компані , м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ТОВ Голдмікс Компані ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 75 193,89 грн. з яких: 51 230,08 грн. основний борг за договором поставки №8 від 21.05.2018, 16241,59 грн. пеня, 1416,07 грн. 3% річних, 6306,15 грн. інфляційні втрати, та покласти на відповідача судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1921,00 грн. та 7519,39 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2018 між ТОВ Голдмікс Компані (покупець) та ДП Фірма Альтфатер Київ (постачальник) укладено договір поставки за №8, відповідно до умов якого постачальник здійснював поставки позивачу вторинної ПЕТФ пляшки. Відповідач зобов`язувався здійснити розрахунок протягом п`яти банківських днів після отримання товару, однак розрахунок здійснив не в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в судовому порядку з врахуванням передбаченої договором пені та нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 02.04.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків десять днів з дня отримання ухвали.

11.04.2019 від відповідача на виконання вимог ухвали від 02.04.2019 надійшли докази сплати судового збору та докази направлення відповідачу на належну адресу копії позову та доданих до нього документів.

Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/846/19; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 20.05.2019, позивача зобов`язано подати документи щодо оплати товару відповідачем (банківську довідку, банківські виписки); встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання ухвали, відповідача зобов`язано подати докази оплати отриманого товару за договором поставки від 21.05.2018 №8 (платіжні документи, банківські виписки).

Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 19.04.2019, відтак був належним чином завчасно повідомлений про місце, дату та час судового розгляду.

20.05.2019 від позивача надійшли документи на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також витребувані судом копії банківських виписок.

В судовому засіданні 20.05.2019 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 10.06.2019, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис. Ухвалою від 20.05.2019 суд викликав до судового засідання повноважного представника відповідача та роз`яснив йому наслідки неявки в судове засідання. Як свідчить залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач копію ухвали від 20.05.2019 отримав 27.05.2019, відтак був належним чином завчасно повідомлений про місце, дату та час судового розгляду.

В судове засідання 10.06.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез`явлення суд не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки у судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, суд розглянув справу за наявними матеріалами, яких достатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.

Розглянувши позов ДП Фірма Альтфатер Київ до ТОВ Голдмікс Компані , вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши розрахунки, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

21.05.2018 між ТОВ Голдмікс Компані (покупець) та ДП Фірма Альтфатер Київ (постачальник) укладено договір поставки №8, відповідно до умов якого:

- постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує вторинну ПЕТФ пляшку, найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю визначаються у рахунку-фактурі, видатковій накладній (пункт 1.1);

- покупець здійснює оплату протягом п`яти банківських днів після отримання товару (пункт 2.5);

- поставка здійснюється транспортом покупця по мірі накопичення товару на складі постачальника після повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, не пізніше, ніж за 5 днів до числа відвантаження (пункт 3.1). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить до покупця після завантаження транспорту на складі продавця (пункт 3.7);

- у випадку прострочення поставки постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості товару за кожен день прострочення (пункт 5.3);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли під час дії договору та продовжують існувати після його припинення (пункт 8.1). Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору письмово не заявить про зміну умов або припинення договору, то цей договір продовжується на той самий строк на тих самих умовах (пункт 8.7).

Додатковою угодою №1 сторони погодили асортимент та ціни на товар, що буде поставлятися, та які будуть діяти з 21.05.2018 до укладенні сторонами Додаткової угоди про зміну ціни при умові доставки автотранспортом покупця.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 294 265,68 грн ., що підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних:

№7336 від 25.05.2018 на суму 76 260,00 грн.;

№9230 від 21.06.2018 на суму 86775,60 грн.;

№11136 від 31.07.2018 на суму 96 780,00 грн.;

№20208 від 21.12.2018 на суму 34 450,08 грн.

Сторони в умовах договору №8 від 21.05.2018 погодили, що покупець здійснює оплату протягом 5 банківських днів після отримання товару (пункт 2.5 договору), відтак кінцевим терміном оплати (з врахуванням офіційних вихідних та святкових днів та згідно порядку, передбаченого частиною 5 ст. 254 ЦК України) за накладною №7336 є 04.06.2018, за накладною №9230 є 02.07.2018, за накладною №11136 є 07.08.2018, за накладною №96780 є 31.12.2018, а з наступного дня настає прострочення боржника (ст. 253 ЦК України).

Відповідач отриманий товар оплатив частково та з простроченням встановленого договором строку, а саме сплатив всього 243 035,60 грн.: 01.06.2018 - 76260,00 грн.; 06.07.2018 - 86775,60 грн.; 16.11.2018 - 35 000,00 грн.; 21.12.2018 - 30 000,00 грн.; 28.12.2018 - 15 000,00 грн.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем, строк оплати якого настав, становить 51 230,08 грн.

Доказів оплати товару в розмірі більшому, ніж доводить суду позивач, відповідач суду не подав в тому числі і на вимогу ухвали суду від 15.04.2019, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання, і копію якої відповідач отримав 19.04.2018.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13, частини 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, сторони повинні мати на увазі, що наповнення доказової бази у господарській справі закон покладає на сторони, а не на суд.

Відповідно до частини 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутності певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, законною та належить до задоволення повністю в заявленій сумі.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором (п. 5.3) пеню у сумі 16 241,59 грн., розраховану станом по 18.03.2019 включно.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після кінцевої дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Іншого договором №8 від 21.05.2018 не встановлено, відтак передбачена пунктом 5.3 договору пеня має розраховуватись з наступного дня після кінцевого терміну оплати за кожною з накладних окремо та по відповідне число відповідного місяця через шість місяців після кінцевого терміну оплати або до переддня фактичного виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені (не виходячи за межі заявленого періоду, бази нарахування та заявленого позивачем розміру пені), суд встановив, що вірно розрахований розмір пені, розрахованої до 18.03.2019 включно, становить 15388,45 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період по 18.03.2019 включно в сумі 1416,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 6 306,15 грн. за період вересень 2018 - лютий 2019.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, обмеження строку їх нарахування шістьма місяцями згідно ст. 232 ГК України не застосовується.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 1282,59 грн., інфляційних втрат - 5 287,53 грн., відтак вказані вимоги слід задовольнити частково.

Враховуючи викладене вище, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Голдмікс Компані на користь позивача 51 230,08 грн. основного боргу, 15 388,45 грн. пені, 1282,59 грн. 3% річних та 5 287,53 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не вжив належних заходів до погашення боргу, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати, суд в порядку частини 9 ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі повністю.

Крім того, позивач просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 7 519,39 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надав суду: копію угоди №2504/17/1-г про надання правової допомоги від 25.04.2017 з описом робіт (наданих правничих послуг) виконаних (та таких, що підлягають виконанню) у господарській справі №911/846/19 від , за яким загальна вартість робіт визначена в сумі 7 519,39 грн., копію рахунку на оплату №2203-2 від 22.03.2019 (одержувач Адвокатське об`єднання Українська адвокатська група ) на суму 7519,39 грн., копію банківської виписки від 26.03.2019 на суму 7519,39 грн.

Судом встановлено, що ТОВ Фірма Альтфатер Київ сплатило 7 519,39 грн. за отриману правову допомогу у справі за позовом до ТОВ Голдмікс Компані .

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (зокрема щодо співмірності витрат на професійну правову допомогу) суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач з таким клопотанням до суду не звертався. Відтак, з відповідача на користь позивача належить до стягнення витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 7 318,65 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірнього підприємства Фірма Альтфатер Київ у справі №911/939/19 задовольнити частково .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Голдмікс Компані (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 9, код 41853949)

на користь дочірнього підприємства Фірма Альтфатер Київ (03151, м. Київ, Солом`янський район, проспект Повітрофлотський, буд.72, код 25280118)

51230,08 грн. (п`ятдесят одну тисячу двісті тридцять гривень вісім копійок) основного боргу ;

5 287,53 грн. (п`ять тисяч двісті вісімдесят сім гривень п`ятдесят три копійки) інфляційних втрат ;

1 282,59 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят дві гривні п`ятдесят дев`ять копійок) 3% річних ;

15 388,45 грн. (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят вісім гривень сорок п`ять копійок) пені ;

1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню нуль копійок) судового збору ;

7318,87 грн. (сім тисяч триста вісімнадцять гривень вісімдесят сім копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Дата підписання повного тексту рішення 18.06.2019

Суддя О.В. Конюх