Рішення

від 11.06.2019 по справі 913/279/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2019 року Справа № 913/279/19

м. Харків Провадження № 3/913/279/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., за участю секретаря судового засідання Рвачова О.О. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Міської комунальної установи "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 708 080 грн. 41 коп.

в присутності представників учасників справи:

від позивача - Ткаченко К.В. - адвокат, довіреність від 05.06.2019 № 171;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Міської комунальної установи "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення боргу за постачання природного газу у січні та лютому 2019 року в розмірі 708 080 грн. 41 коп.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що на звернення відповідача у січні та лютому 2019 року передав відповідачу природний газ на суму 708 080 грн. 41 коп. без укладання договору на час проведення останнім процедури відкритих торгів для укладення нового договору. Відповідач листом від 06.03.2019 № 62 повідомив позивача, що за результатами відкритих торгів закупівлі природного газу на 2019 рік виграв інший постачальник, а також те, що відповідач визнає обов`язки по сплаті 708 080 грн. 41 коп. за спожитий природний газ у січні та лютому 2019 року та готовий сплатити зазначену суму в повному обсязі за рішенням суду.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи від 17.05.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/279/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 11.06.2019.

Відповідач відзивом від 03.06.2019 № 147 позовні вимоги визнав в повному обсязі. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивачем надано відповідь на відзив від 06.06.2019 № 172, в якому останній зазначає, що поставка газу у січні та лютому 2019 року здійснювалась не на виконання договору від 12.03.2018 № 2018/Б-СЕВ/10, строк дії якого закінчився 31.12.2018, а на прохання відповідача на період проведення тендерної процедури щодо закупівлі природного газу на 2019 рік. Крім того, у надісланих на адресу відповідача актах приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № 1116 та від 28.02.2019 № 2242 помилково зазначено посилання на договір від 12.03.2018 № 2018/Б-СЕВ/10, тому позивачем повторно надіслано відповідачу акти без посилання на вказаний договір.

У судове засідання прибув представник позивача.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Згідно п. 2 ст. 252 ГПК України 11.06.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Оцінивши надані докази і доводи представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" та Міською комунальною установою "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 2018/Б-СЕВ/10 зі строком дії з 01.01.2018 по 31.12.2018 (включно) (аркуші справи 20-22).

За умовами цього договору позивачем протягом січня-грудня 2018 року здійснювалась поставка відповідачу природного газу, за який відповідач розрахувався в повному обсязі.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що у відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі" дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в цьому договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

За поясненнями сторін додаткова угода до договору не укладалась.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 29.12.2018 № 285, в якому просив продовжити постачання природного газу на термін достатній для здійснення процедури щодо закупівлі газу природного, скрапленого або в газоподібному стані для потреб Міської комунальної установи "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області згідно із Законом України "Про державні закупівлі" та гарантував повне відшкодування коштів за спожитий газ (аркуш справи 52).

У зв`язку з тим, що відповідач є соціально значимим об`єктом позивач взяв на себе зобов`язання постачати природний газ відповідачу без укладення договору на час проведення останнім процедури відкритих торгів для укладення нового договору (аркуш справи 53).

Як свідчать матеріали справи, послуги з постачання газу документально оформлювалися актами приймання-передачі природного газу.

Таким чином, згідно домовленостей Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" передано у власність Міської комунальної установи "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області природний газ в:

- січні 2019 року обсягом 23,348 тис. куб.м. за ціною 12 946 грн. 88 коп. за 1000 куб.м. на суму 362 740 грн. 51 коп., у тому числі: ПДВ - 60 456 грн. 75 коп.;

- лютому 2019 року обсягом 22,228 тис. куб.м. за ціною 12 946 грн. 88 коп. за 1000 куб.м. на суму 345 339 грн. 90 коп., у тому числі: ПДВ - 57 556 грн. 65 коп.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № 1116 на суму 362 740 грн. 51 коп. та від 28.02.2019 № 2242 на суму 345 339 грн. 90 коп. (аркуші справи 57-60). Загальна суму поставленого газу складає 708 080 грн. 41 коп.

Зазначені акти надсилались на адресу відповідача.

Відповідач листом від 06.03.2019 № 62 повідомив, що за результатами проведення процедури відкритих торгів закупівлі природного газу на 2019 рік переможцем торгів визнано ТОВ "Газенергопроект", а також підтвердив обов`язки щодо сплати вартості спожитого природного газу за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 в кількості 45,576 тис. куб.м. на загальну суму 708 080 грн. 41 коп. згідно актів від 31.01.2019 № 1116 та від 28.02.2019 № 2242 тільки за рішенням суду (аркуш справи 30).

Листом від 02.05.2019 № 125 відповідачу повторно надіслано акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 № 1116 та від 28.02.2019 № 2242 для оформлення їх належним чином з боку відповідача та рахунки на оплату від 31.01.2019 № 2538, від 28.02.2019 № 3667 (аркуші справи 31, 34).

Оскільки відповідач визнав обов`язок щодо сплати вартості спожитого природного газу тільки за рішенням суду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов`занням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи викладене, між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, шляхом обміну листами та виникнення зобов`язання з оплати природного газу у відповідачу.

За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором поставки.

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Оскільки між сторонами у справі не було укладено договору та не визначено чітко строку оплати спожитого природного газу, позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з листом від 02.05.2019 № 128, який є вимогою про сплату боргу у відповідності до ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність заборгованості в сумі 708 080 грн. 41 коп. підтверджена матеріалами справи, у тому числі: визнана відповідачем, тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Позивач при поданні позову за платіжним дорученням від 13.05.2019 № 2828 сплатив до Державного бюджету України судовий збір в сумі 10 621 грн. 21 коп.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку з визнанням позову відповідачем, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 5 310 грн. 60 коп. Повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Решта сплаченого позивачем судового збору в сумі 5 310 грн. 61 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут" до Міської комунальної установи "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення 708 080 грн. 41 коп. задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Міської комунальної установи "Палац культури" Рубіжанської міської ради Луганської області, Луганська область, м. Рубіжне, площа Володимирська, 1, ідентифікаційний код 31401546 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз Збут", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 87, кімната 307, ідентифікаційний код 40268230 борг в сумі 708 080 грн. 41 коп., судовий збір в сумі 5 310 грн. 61 коп., видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

4.Повний текст рішення складено і підписано - 18.06.2019 .

Суддя А.В. Секірський