Рішення

від 10.06.2019 по справі 913/172/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Харків Справа №913/172/19

Провадження №14/913/172/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А. ,

секретар судового засідання Бережна Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах:

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства Нива , с. Бондареве, Старобільського району Луганської області

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: Алекаєв Ю.В., прокурор відділу прокуратури Харківської області, службове посвідчення № 042342 від 29.03.2016;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Нива , в якій просить суд:

- Витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташовану на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1995 серії ЛГ №2170200011, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №56.

В обґрунтування позовних вимог, а також підстав звернення в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області прокурор посилається на те, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави використання селянським (фермерським) господарством Нива земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Старобільської районної ради народних депутатів Старобільського району від 18.07.1995 №253/1 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області для розширення фермерського господарства. На підставі вищевказаного рішення Моложон В.М. отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,5 га серії ЛГ №2170200011, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56.

18.03.1992 ОСОБА_1 зареєстрував селянське (фермерське) господарство Нива .

Відповідно до інформації Караяшницької сільської ради від 28.02.2019 №60, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією, наданою Старобільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Луганській області. У зв`язку зі смертю ОСОБА_1 , право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою припинилось.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №10-12-0.45-1888/2-19 від 05.03.2019, після смерті ОСОБА_1 залишилась земельна ділянка площею 10,5 га, право користування припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не потребує скасування.

Водночас, встановлено, що з часу смерті ОСОБА_1 ., а саме з 19.05.2011, Селянське (фермерське) господарство Нива продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку площею 10,5 га для вирощування сільськогосподарських культур.

З огляду на викладене вбачаються достатні підстави для витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива вищевказаної земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області стало те, що Головним управлянням Держгеокадастру у Луганській області в межах наданих повноважень жодних дій щодо припинення незаконного використання Селянським (фермерським) господарством Нива спірної земельної ділянки державної власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння не вжито, що на думку прокурора, свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень, оскільки це не відповідає державним інтересам та не сприяє їх захисту. Тому, прокурор вважає, що така бездіяльність зазначеного органу суперечить інтересам держави, та дає законні та обґрунтовані підстави для застосування прокурором заходів реагування у формі представницьких повноважень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.04.2019 позовну заяву керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Луганській до Селянського (фермерського) господарства Нива про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Після надходження від керівника Старобільської місцевої прокуратури заяви про усунення недоліків №114/1771 вих. 19 від 11.04.2019, ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2019 відкрито провадження у справі №913/172/19. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.05.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.05.2019 у справі №913/172/19 відкладено підготовче засідання на 03.06.2019 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 03.06.2019 Господарським судом Луганської області закрито підготовче провадження у справі №913/172/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2019 о 10 год. 30 хв.

У судове засідання 10.06.2019 прибув прокурор, який підтримав позовні вимоги.

Інші учасники справи правом на участь в судовому засіданні 10.06.2019 своїх повноважних представників не скористались.

Позивач на адресу суду надіслав письмові пояснення б/н від 07.05.2019, з яких вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області підтримує позовні вимоги керівника Старобільської місцевої прокуратури, з огляду на наступне.

Зокрема, позивач, посилаючись на приписи діючого законодавства України, зазначив, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу. Крім того, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Разом з тим, ОСОБА_1 , маючи у постійному користуванні земельну ділянку площею 10,5 га, за період з моменту прийняття Земельного кодексу України, в редакції 2001 року, не виконав обов`язкові приписи визначені законом, тобто не переоформив у встановленому порядку право власності або право оренди на спірну земельну ділянку.

В той же час, позивач повідомив суду, що право користування спірною земельною ділянкою площею 10,5 га за Селянським (фермерським) господарством не зареєстроване.

Позивач також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 по справі №922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа.

Таким чином, наявність права користування земельною ділянкою у відповідача як у юридичної особи відсутня, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою належало фізичній особі. Право користування земельною ділянкою Селянським (фермерським) господарством Нива є похідним від права фізичної особи - ОСОБА_1 , яке припинилося зі смертю його володільця - 19.05.2011.

Крім того, з аналізу норм права позивач дійшов висновку, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) в силу вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України виникає саме на підставі договору, укладеного між власником земельної ділянки та землекористувачем, а також, що право користування земельною ділянкою (на відміну від права власності), що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Оскільки між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та головою Селянського (фермерського) господарства Нива не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а також у Селянського (фермерського) господарства Нива відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, то Селянське (фермерське) господарство Нива не має правових підстав на користування спірною земельною ділянкою площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Також, позивач додатково повідомив, що відповідно до приписів ст. 122 Земельного кодексу України, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06 вересня 2012 року №5245-VI, з 1 січня 2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи є розпорядниками земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Луганської області (підпункт 13 пункту 4 Положення).

Тобто, на теперішній час розпорядником спірної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області просить суд позов задовольнити повністю.

Від відповідача - Селянського (фермерського) господарства Нива на адресу суду надійшов відзив б/н від 08.05.2019, в якому він проти позову заперечує. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Старобільської районної ради від 18 липня 1995 року для розширення фермерського господарства, тобто для здійснення фермерським господарством своєї діяльності, що передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , який діяв на момент надання даної земельної ділянки, згідно з яким у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Таким чином, ця земельна ділянка була надана для здійснення господарської діяльності фермерського господарства та знаходиться у його користуванні. Тому посилання позивача на норми цивільного права які регулюють відносини у сфері спадкування, на думку відповідача, є не коректними в даному конкретному випадку. Відповідач вважає, що у даній ситуації слід керуватися спеціальними нормами права які регулюють правовідносини у сфері земельних відносин.

Відповідно до норм земельного права не має такої підстави як припинення права користування земельною ділянкою у зв`язку зі смертю особи якій належало право користування земельною ділянкою, що відображено у ст. 141 ЗК України, згідно із якою підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Щодо посилання позивача на п. 6 Прикінцевих положень Земельного кодексу відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, на думку відповідача, є також не коректним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно з ч. 4 ст. 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав, усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону (ст. 14).

У відповідності до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Так, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 6 розділу 10 Земельного кодексу України (в редакції від 2002 року) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до Закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення пункту 6 розділу 10 Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005.

Їх визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу 10 Перехідні положення Земельного кодексу України в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення . Дія цього пункту втратила чинність з 22.09.2005.

Те саме стосується і пункту 6 Постанови Верховної ради Української PCP Про земельну реформу , положення якого визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі вищезазначеного рішення Конституційного суду в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Згідно ст. 8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому зазначене підкреслює безумовність їх виконання будь-якими суб`єктами права.

Стаття 69 Закону України Про Конституційний суд України від 16.10.1996 №422/96-ВР встановлює, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Таким чином, особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов`язані вчиняти дії, пов`язані із переоформленням їх права постійного користування.

Про відсутність обов`язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою . В частині 2 цієї Постанови визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Також відповідач посилається на лист Держкомзему від 27.11.2009 №20982/17/4-09 в якому відзначається, що на сьогодні підстави (зобов`язання) щодо переоформлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на право оренди, якщо не змінювалась організаційно-правова форма товариств чи його назва, відсутні.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму лист від 31.07.2006 №5558, посилаючись на Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 також відзначає, що на сьогодні відсутні обов`язкові підстави для переоформлення права постійного користування на землю.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство який діє на час розгляду спору, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Таким чином, спірна земельна ділянка була надана для здійснення господарської діяльності фермерського господарства та знаходиться у його користуванні та входить до складу майна фермерського господарства.

Крім того відповідач, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 53 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зазначив, що прокурором при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку; не наведено доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до Селянського (фермерського) господарства Нива про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Відповідно до п. 3 ч. 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області та є комунальною власністю, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Отже, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та належить до земель агропромислового комплексу, тому Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наділене повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства наділяють Головне управління Держгеокадастру у Луганській області правом самостійного звернення до суду із позовом.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що за даним позовом у прокурора не має законних підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави.

На підставі викладеного, відповідач просить суд позов керівника Старобільської місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Керівник Старобільської місцевої прокуратури у відповіді на відзив №114/2338 вих19 від 28.05.2019 не погоджується з доводами відповідача, викладених у відзиві та зазначає наступне.

Так, прокурор посилається на те, що подана до суду позовна заява направлена не на припинення права постійного користування, а на її витребування з підстав, передбачених ст. ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України, так як фермерське господарство не маючи жодних прав на спірну земельну ділянку, протиправно користується нею після смерті належного користувача ОСОБА_1 . Більш того, дане господарство навіть за життя ОСОБА_1 не мало у користуванні спірної земельної ділянки, оскільки титульним володільцем та користувачем був ОСОБА_1 , так як саме йому було надано у постійне користування дану земельну ділянку як фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства.

Разом з цим, незважаючи на те, що вищевказана земельна ділянка починаючи з 19.05.2011 не могла використовуватись та утримуватись СФГ Нива , адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій була надано у користування цю землю, зазначене фермерське господарство незаконно, без відповідної правової підстави продовжує використовувати земельну ділянку площею 1,5 га, що розташована на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Крім того, спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування Моложону В.М., а не СФГ Нива , вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_1 ., адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Більш того, за життя ні ОСОБА_1 , як фізична особа, ні СФГ Нива , як юридична особа, не звертались до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Що стосується доводів відповідача про відсутність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави, то вони, на думку прокурора, є помилковими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Так, положеннями Закону України Про прокуратуру не передбачено вивчення причин бездіяльності уповноваженого органу, а також надання оцінки протиправності такої бездіяльності із здійснення захисту інтересів держави. Більш того, Законом України Про прокуратуру органи прокуратури позбавлено повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, у зв`язку з чим унеможливлено проведення прокурорської перевірки з метою виявлення причин бездіяльності уповноваженого органу та відповідного реагування на виявлені порушення в інший спосіб ніж заходами представницького характеру. Крім того, вказаним Законом та Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов`язку прокурора встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Стосовно доводів відповідача, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави, у зв`язку тим, що посилання в позовній заяві лише на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, за відсутності належних та допустимих доказів цього (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), є недостатнім для прийняття заяви для розгляду, прокурор посилається на наступне.

До позовної заяви долучено документи, які є доказами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

В свою чергу, на думку прокурора, документи які вказані відповідачем як приклад належних та допустимих доказів не здійснення або неналежним чином здійснення відповідних повноважень, мають іншу правову природу, та свідчать, в першу чергу, про застосування до конкретної особи заходів кримінально-правового та дисциплінарного характеру, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю конкретної особи та настанням негативних наслідків, а не про виникнення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

У зв`язку з викладеним, Старобільська місцева прокуратура вважає, що вимагання конкретних документів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави, за відсутності відповідних вимог в законі, також може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При зверненні до суду Старобільською місцевою прокуратурою долучено до позовної заяви документи, які свідчать про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Правові висновки Верховного Суду, зокрема постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки у справах, за наслідками розгляду яких прийняті вказані рішення, прокурор виступав самостійним позивачем.

У даному ж випадку, Старобільська місцева прокуратура звертається до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, бездіяльність якої підтверджується долученими до позовної заяви доказами.

Прокурор також зазначив, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.04.2019 у справі №913/172/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, тобто підтверджено підстави представництва відповідно до заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, керівник Старобільської місцевої прокуратури просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 28.05.2019, в якій він зазначив, що право користування земельною ділянкою 10,5 га припинилось зі смертю ОСОБА_1 ., якому належало це право згідно Державного акту серія ЛГ №2170200011 від 21.08.1995, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56, та спірна земельні ділянка не може використовуватися С(Ф)Г Нива , так як право користування земельною ділянкою С(Ф)Г Нива є похідним від права фізичної особи - ОСОБА_1 . Оскільки між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та головою СФГ Нива не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а також у СФГ Нива відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, то СФГ Нива не має правових підстав на користування спірною земельною ділянкою площею 10,5 га, розташованою на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, розпорядником якої є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області. Враховуючи викладене, позивач просить позов задовольнити повністю.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Земельного кодексу України (№561-XII від 18.12.1990, в редакції від 22.06.1993), громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Частиною 2 статті 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991 визначено, що членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно приписів статті 7 Земельного кодексу України (№561-XII від 18.12.1990, в редакції від 22.06.1993), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності (ч. 2 ст. 4 Закону України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991).

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII від 20.12.1991, на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (№561-XII від 18.12.1990, в редакції від 22.06.1993) передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Судом встановлено, що 18.03.1992 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Нива , засновником та головою (керівником) якого став ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

На підставі рішення виконавчого комітету Старобільської районної Ради народних депутатів від 18.07.1995 №253/1 громадянину ОСОБА_1 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 10,5 га, яка розташована на території Веселівської сільської ради для розширення фермерського господарства Нива .

Державний акт на право постійного користування на землю серії НОМЕР_1 №2170200011 від 21.08.1995 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №56.

З листа суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця Лазебник А.Б. №22 від 22.03.2019 вбачається, що експертна грошова оцінка спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 10,5 га ріллі, з технічної точки зору складає 309750 грн. 00 коп.

За інформацією Караяшницької сільської ради зазначеною в листі №60 від 28.02.2019, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №06 від 23.05.2011).

Факт смерті ОСОБА_1 також підтверджується листом Старобільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Луганській області №696/17.28-08 від 12.03.2019, який міститься в матеріалах справи.

Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин було виявлено, що Селянське (фермерське) господарство Нива після смерті ОСОБА_1 без відповідної правової підстави продовжує користуватися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га. Разом з тим, прокуратурою було встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області в межах наданих йому повноважень жодних дій щодо припинення незаконного використання Селянським (фермерським) господарством Нива спірної земельної ділянки державної власності та витребування земельної ділянки з незаконного володіння не вжито, що свідчить про неналежне здійснення вказаним органом владних повноважень.

З огляду на вказані обставини, керівник Старобільської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з вимогою витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива .

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Суд звертає увагу, що згідно інформації наданої відділом у Старобільському районні Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (лист №392/113-19 від 16.05.2019) за ОСОБА_1 враховуються в постійному користуванні земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі, земельна ділянка загальною площею 10,5 га згідно державного акту на право постійного користування землею №2170200011 від 21.08.1996 №56, виданого на підставі рішення виконкому Старобільської районної ради від 18.07.1995 №256/1, що розташована за межами населеного пункту Веселівської міської ради.

З огляду на викладене та з у рахуванням підпункту г пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

В даному випадку розпорядником спірної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Слід зазначити, що з 29.07.2003 набрав чинності Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

За приписами ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно статті 2 Закону України Про фермерське господарство , відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

В частині 1 статті 12 вказаного Закону України Про фермерське господарство визначено вичерпний перелік земель, які входять до складу земель фермерського господарства. Зокрема, землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В даному випадку, спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування Моложону В ОСОБА_2 . як громадянину, а не Селянському (фермерському) господарству Нива як юридичній особі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ця земельна ділянка не належала ОСОБА_1 , як члену вищевказаного фермерського господарства, на праві приватної власності. А відтак вона не входить до складу майна цього фермерського господарства та не може їм використовуватись після смерті ОСОБА_1 ., адже будь які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Так, за приписами ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність фізичної особи це здатність мати цивільні права та обов`язки, яка виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Отже, зі смертю ОСОБА_1 припинилась його цивільна правоздатність, тобто, здатність мати цивільні права та обов`язки. Відтак, право користування спірною земельною ділянкою фактично припинилось зі смертю ОСОБА_1 .

Крім того, слід зазначити, що з 01 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, відповідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України якого, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Таким чином, зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України).

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права постійного користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Крім того, згідно з ч. 3. ст. 407 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

В той же час, за змістом ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Державний акт на право постійного користування на землю серії ЛГ №2170200011 від 21.08.1995, виданий на ім`я ОСОБА_1 , лише підтверджує його право як громадянина України на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства Нива .

При цьому, суд звертає увагу, що право постійного користування спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключним правом особи, якій це право було надано, а саме ОСОБА_1 ., і не може бути передано будь-якій іншій особі. Проте, як вже було зазначено, 19.05.2011 ОСОБА_1 помер. Законодавством України, яке було чинним як на момент смерті ОСОБА_1 , так і на момент звернення керівника Старобільської місцевої прокуратури до суду з даним позовом, не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті належного землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності.

Крім того, за життя ні ОСОБА_1 , як фізична особа, ні Селянське (фермерське) господарство Нива , як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

За вимогами ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Проте, між власником (розпорядником) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області) та головою Селянського (фермерського) господарства Нива не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі, зокрема, Селянському (фермерському) господарству Нива , є наявність правовстановлюючих документів. Втім, документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано. За таких підстав, у Селянського (фермерського) господарства Нива відсутнє право користуватись земельною ділянкою, оскільки таке право припинилось у зв`язку зі смертю належного користувача.

Водночас, з часу смерті ОСОБА_1 . Селянське (фермерське) господарство Нива продовжує без відповідних правових підстав використовувати вищевказану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур.

За змістом положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю та витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташовану на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 4646 грн. 25 коп. покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Нива про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Нива (92731, Луганська область, Старобільський район, село Бондареве, ідентифікаційний код 20188721) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2, ідентифікаційний код 39771244) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 10,5 га, розташовану на території Веселівської сільської ради Старобільського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1995 серії ЛГ №2170200011, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №56.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Нива (92731, Луганська область, Старобільський район, село Бондареве, ідентифікаційний код 20188721) на користь прокуратури Луганської області (93408, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27; р/р НОМЕР_2 , банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909921, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору в сумі 4646 грн. 25 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 18 червня 2019 року.

Суддя Є.А. Лісовицький