Рішення

від 13.06.2019 по справі 916/1097/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1097/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Буковська Л.В. за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" про стягнення 768,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" 768,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" умов укладеного між сторонами договору на обслуговування у системі Enter EXIM №891 від 16.12.2015р. щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2019р. було відкрито провадження у справі №916/1097/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.05.2019р. о 10:40.

Однак у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2019р., засідання суду не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2019р. справу було призначено до розгляду на 13.06.2019р. о 11:20.

В судовому засіданні від 13.06.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1097/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" (відповідач, Клієнт) було укладено договір №891 на обслуговування у системі Enter EXIM (далі договір) відповідно до якого Клієнт доручає Банку, а Банк зобов`язується виконувати дистанційне обслуговування Клієнта засобами Системи через мережу Інтернет (п.1.1. договору).

Відповідно до пп.2.2.10 договору Клієнт зобов`язується сплачувати Банкові плату за обслуговування засобами Системи згідно з тарифами та умовами договору в останній робочий день звітного місяця, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Плата за користування системою за перший місяць обслуговування розраховується виходячи з фактичної кількості днів у місяці (при цьому при розрахунку враховується день підключення клієнта до Системи). Плата за обслуговування засобами Системи за повні місяці в середині строку дії Договору розраховується в розмірі фіксованої щомісячної плати згідно Тарифів. Плата за користування Системою за останній місяць (в т.ч. у випадку дострокового відключення клієнта від Системи) розраховується виходячи із фактичної кількості днів у місяці (при цьому при розрахунку не враховується день відключення Клієнта від Системи).

Відповідно до пп.2.2.11. договору Клієнт зобов`язується у разі замовлення АП сплатити Банкові у день підписання Акту про передачу пристроїв вартість АП згідно з Актом про передачу пристроїв.

Згідно пунктам 3.1. - 3.4. Договору Клієнт надає Банку та посвідчує замовлення на реєстрацію користувача Системи. Банк, відповідно до зареєстрованого замовлення на реєстрацію користувача, протягом трьох робочих днів створює користувача, блокує користувача до підписання Клієнтом Акта, готує для передачі Клієнтові запечатаний конверт із іменем користувача та стартовим паролем користувача, інструктивні матеріали, генератор та/або носій ключа (за письмовою заявою Клієнта) для роботи в Системі. Клієнт отримує запечатаний конверт з іменем користувача і стартовим паролем користувача, інструктивні матеріали для роботи в Системі. У разі обумовлення Договором роботи Клієнта в Системі з рівнем строгої аутентифікації, Банк надає, а Клієнт отримує у користування генератор та/або носій ключа, інструктивні матеріали для роботи із наданими АП. Клієнт підписує Акт про підключення до Системи, де вказано посилання на тарифний пакет, до якого підключено Клієнта, надані права користувачам, що створені відповідно до зареєстрованих Банком замовлень та Акт про передачу пристроїв (у якому вказуються отримані Клієнтом від Банку АП, якщо такі отримані), отримує конверт із іменем користувача та стартовим паролем.

Як вказує позивач, на виконання умов договору відповідачем була подано Замовлення на реєстрацію користувача у Системі Enter EXIM від 16.12.2015р. за реєстр. №439600, згідно якої позивач здійснив підключення відповідача до Системи Enter EXIM. Між сторонами 16.12.2015р. був підписаний акт приймання-передачі аутентифікаційних пристроїв за яким Клієнту було передано у власність аутентифікаційні пристрої (АП) балансовою вартістю 532,80грн. у тому числі ПДВ, ідентифікатор пристрою №4513372.

Позивач зазначає, що за період з травня по грудень 2016р. відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, на сплатив позивачу плату за користування Системою та не повернув позивачу АП. Станом на 16.04.2019р. заборгованість відповідача за користування Системою перед позивачем складає 768,00грн.

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з листом №063-06/341 від 22.02.2018р., Крім того, 13.12.2018р. за №0632400/543030-18 позивачем було направлено відповідачу претензію на суму 768,00грн., яка була залишена відповідачем без відповіді.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 768,00грн. заборгованості за користування Системою.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005268445 від 22.04.2019р., на адресу, зазначену позивачем для листування у позовній заяві, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 16.12.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №891 на обслуговування у системі Enter EXIM відповідно до якого відповідач доручив позивачу, а позивач зобов`язався виконувати дистанційне обслуговування Клієнта засобами Системи через мережу Інтернет.

16.12.2015р. був підписаний акт приймання-передачі аутентифікаційних пристроїв за яким Клієнту було передано у власність аутентифікаційні пристрої (АП) балансовою вартістю 532,80грн. у тому числі ПДВ, ідентифікатор пристрою №4513372.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за кожен місяць повинен був сплачувати 96,00грн., однак з травня 2016р. не сплачував.

Заборгованість відповідача перед позивачем утворилася за період з травня по грудень 2016р.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості по платі за обслуговування засобами системи за період з травня по грудень 2016р. у сумі 768,00грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" про стягнення 768,00грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір у сумі 1921,00грн. підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" про стягнення 768,00грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕР ПЛЮС" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, офіс 237, код ЄДРПОУ 40108410) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Одесі (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 8) 768,00грн. заборгованості за користування Системою, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 18 червня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова