Рішення

від 18.06.2019 по справі 916/1064/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1064/19

Господарський суд Одеської області, м. Одеса у складі:

судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1064/19

за позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" (68600, м. Ізмаїл, вул. Портова, 4А)

про стягнення 21 822,06грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" про стягнення 21 822,06 грн.

Підставою для подання даного позову позивачем стала несплата відповідачем орендної плати за договором №01 від 11.05.2016р.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.05.2016р. між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі - позивач) та ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" (надалі - відповідач) було укладено договір оренди №01, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування автонавантажувач марки ТСМ FHD 15 Z8T вантажопідйомністю 1,5 тн, 2001 року випуску, інвентарний номер №136 зав. №12213, яке знаходиться на балансі ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт".

Позивач зазначає, що факт передачі майна в користування підтверджується Актом приймання-передачі віл 11.05.2016р. Так, позивач вказує, що на виконання умов договору, він виставив до сплати відповідачу рахунки на загальну суму 17 925,75грн. Проте, позиивач зазначає, що вищезазначені рахунки не були сплачені відповідачем, а тому він вважає, що відповідач порушив договірні зобов`язання за договором оренди № 01, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку позивач відповідно до приписів законодавтсва України нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019р., справу розприділено на суддю Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2019р. відкрито провадження у справі №916/1064/19, ухвалено розглядати справу №916/1064/19 в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, правом на подання відзиву не скористався.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст.248 ГПК України.

В судове засідання 18.06.2019р. представники сторін не з`явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач надав суду клопотання (вх. № 10267/19) про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 18.06.2019р. судом був закінчений розгляд справи по суті та оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

11.05.2016р. між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (надалі - орендодавець) та ТОВ "Рибоконсервний завод "Дунай" (надалі - орендар) було укладено договір оренди №01, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування автонавантажувач марки ТСМ FHD 15 Z8T вантажопідйомністю 1,5 тн, 2001р. випуску, інвентарний номер №136 зав. №12213 надалі іменується "Майно", яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (п.1.1. договору).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном з моменту підписання Сторонами цього Договору та Акту прийому-передачі майна. Обчислення строку Договору починається з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі майна. У разі припинення цього Договору орендоване Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю згідно порядку, встановленому чинним законодавством на момент повернення орендованого Майна. Орендоване Майно вважається повернутим Орендодавцю х моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі (повернення) Майна (п.п.2.1., 2.5. договору).

Відповідно до п.3.1., 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі Методики і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р. №786 із змінами та доповненнями і встановлюється за згодою сторін у протоколі узгодження ціни до договору (додаток №1) до цього Договору. Орендна плата за Майно за базовий місяць оренди (травень 2016р.) визначена у відповідності з Методикою та складає 1254,91грн. у тому числі ПДВ 20%: 209,15грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до діючого законодавства України (протягом 2016р. місячний розмір орендної плати за цим Договором оренди Майна становитиме орендну плату, визначену з урахуванням індексу інфляції за грудень 2015р.). Орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.п.4.1.2. п.4.1. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.8.3. договору, за несвоєчасне перерахування орендної плати Орендар має право стягнути з Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Положеннями п.9.1. договору, передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2016р. включно. Договір оренди Майна може бути пролонгований на інший термін у разі якщо Сторони узгодили письмово додатковою угодою про продовження дії Договору на інший термін оренди.

Сторонами договору оренди №1 від 11.05.2016р., підписано протокол узгодження ціни до договору, що є додатком до останнього.

11.05.2016р. за актом приймання-передачі позивач передав відповідачу автонавантажувач марки ТСМ FHD 15 Z8T вантажопідйомністю 1,5 тн, 2001 року випуску, інвентарний номер №136, заводський №12213.

Сторонами договору оренди № 01 від 11.05.2016р., було укладено додаткову угоду №1 від 20.07.2016р., в якій сторони погодились змінити розділ 11 "Місцезнаходження та реквізити сторін".

Сторонами договору оренди № 01 від 11.05.2016р., також було укладено додаткову угоду № 2 від 30.12.2016р., якою сторони змінили п.9.1. розділу 9 "Строк дії Договору та умови зміни та припинення" та викласти його в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017р. включно. Договір оренди Майна може бути пролонгований на інший термін у разі якщо Сторони узгодили письмово додатковою угодою про продовження дії Договору на інший термін оренди."

Сторонами договору оренди №1 від 11.05.2016р., було укладено додаткову угоду №3 від 29.12.2017р., якою сторони доповнили розділ 3 "Орендна плата" пунктом 3.4. наступного змісту: " 3.4. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць", змінили п.9.1. розділу 9 "Строк дії Договору та умови зміни та припинення" та викласти його в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2017р. включно. Договір оренди Майна може бути пролонгований на інший термін у разі якщо Сторони узгодили письмово додатковою угодою про продовження дії Договору на інший термін оренди."

09.11.2018р. відповідач повернув позивачу автонавантажувач марки ТСМ FHD 15 Z8T вантажопідйомністю 1,5 тн, 2001р. випуску, інвентарний номер №136 зав. №12213, за актом прийому-передачі (повернення) майна до договору оренди від 11.05.2016. №1.

На виконання умов договору, позивач надав рахунки №80/86 від 30.11.2017р., №91/86 від 31.12.2017р. №4/86 від 31.01.2018р., №10/86 від 28.02.2018р., №17/86 від 30.03.2018р., №№23/86 від 30.04.2018р., №27/86 від 31.05.2018р., №31/86 від 30.06.2018р., №38/86 від 31.07.2018р., №41/86 від 31.08.2018р., №44/86 від 30.09.2018р., №50/86 від 31.10.2018р., №58/86 від 30.11.2018р., в яких визначена вартість оренди за період з листопад 2017р. - листопад 2018р. за користування автонавантажувач марки ТСМ FHD 15 Z8T вантажопідйомністю 1,5 тн, 2001р. випуску, інвентарний номер №136 зав. №12213 та акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Між тим, не підписані відповідачем рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) приймаються судом як належний та допустимий доказ, оскільки умовами договору оренди №01 від 11.05.2016р. не перебачено обов`язок підпису відповідачем останніх.

В порушення умов п.п.4.1.2. договору оренди №01 від 11.05.2016р. відповідач орендну плату не сплатив, вимоги претензій вих.№28/01-01/333 від 25.06.2018р., вих.№28/01-01/586 від 19.10.2018р. не виконав, у зв`язку із чим у останнього є наявною заборгованість у розмірі 17 925,75грн. за період з листопаду 2017р. по листопад 2018р.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем орендної плати в сумі 17925,75грн. за вищезазначений період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Як встановлено ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови Договору, передавши Відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 11.05.2016р.

Положеннями п.п.3.2., 4.2., 4.3., передбачено, Орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Рибоконсервний завод «Дунай» з листопад 2017р. - листопад 2018р. не здійснював оплату орендної плати по договору оренди №01 від 11.05.2016р., у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 17925,75грн. по орендній платі, яка і підлягає стягненню з ТОВ «Рибоконсервний завод «Дунай» у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2 255,90грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.3. договору, за несвоєчасне перерахування орендної плати Орендар має право стягнути з Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача пені, судом встановлено, що розрахунок згідно рахунку №27/86 від 31.05.2018р. здійснений не належним чином, оскільки позивачем не вірно визначив кількість днів прострочки за період з 07.09.2018р. по 19.11.2018р., оскільки останніх є 74, а не 105, як визначив позивач, тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок, за яким сума пені становить 107,48грн. Всі інші розрахунки здійснено вірно.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума пені, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума пені розрахована судом у розмірі 2 210,86грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 413,35грн. та інфляційних в сумі 1 227,06грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснені позивачем належним чином, а тому судом підлягають задоволенню в повній мірі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 413,35грн. та втрат від інфляції в сумі 1227,06грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, оцінюючи наявні в справі докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на допущені позивачем помилки при розрахунку пені. Таким чином, зробивши самостійний розрахунок, суд встановив, що загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить основного боргу - 17 925,75 грн., пені - 2 210,86 грн., інфляційних - 1 227,06грн., 3% річних - 413,35грн.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок відповідача судові витрати в сумі 1809,10грн.

Керуючись ст.ст.13, 76, 86, 129, 202, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов - частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Дунай" (вул. Портова, 4А, м. Ізмаїл, 68600, код ЄДРПОУ 39109526) на користь Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (вул. Портова, 7, м. Ізмаїл, 68600, код ЄДРПОУ 01125815) 17 925 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн. 75 коп. - основного боргу, 2 210 (дві тисячі двісті десять) грн. 86 коп. - пені, 1 227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 06 коп. - інфляційних, 413 (чотириста тринадцять) грн. 35коп. - 3% річних, 1809 (одна тисяча вісімсот дев`ять) грн. 10 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В решті частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 18 червня 2019 р.

Суддя О.В. Цісельський