Рішення

від 04.06.2019 по справі 200/4005/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 р. Справа№200/4005/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Негодуйко Г.В., представника відповідача Ярової С.Е., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 року №0000041410, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 року №0000041410.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ Метпромтех плюс за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року, як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами. Також позивач зазначив, що чинне законодавство не зобов`язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18.02.2019 року №0000041410.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

08 січня 2019 року представником ГУ ДФС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавств встанволено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, із змінами та доповненнями (в редакції чинної в періоді, що підлягав перевірці), за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС (ЄДРПОУ 40853754) у розмірі 168150 грн., в т.ч.: за липень 2018 року на загальну суму ПДВ 168150 грн.

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор та вказаним контрагентом.

З урахуванням наведеного представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор є юридичною особою, зареєстроване 09.04.2010 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 256 102 0000 003137, ідентифікаційний код 36975559, місцезнаходження: 84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Шевченка, будинок 1.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 28.92 - виробництво інших машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

12.04.2010 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби, на теперішній час перебуває на обліку в Бахмутській ОДПІ.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 15 січня 2019 року по 21 січня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальної планова виїзна перевірка ТОВ Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор з метою перевірки достовірності формування та віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС за липень 2018 року.

За результатами перевірки 28 січня 2019 року був складений акт №73/05-99-14-10/36975559, згідно якого встановлено, що постачальником ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання (продажу) і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, оскільки відсутній факт формування, згідно з абзацом другим ст. 1 Закону №996, відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону №996, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ТОВ Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, із змінами та доповненнями (в редакції чинної в періоді, що підлягав перевірці), підприємством ТОВ НВП ДОНТРАНСФОРМАТОР за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС (ЄДРПОУ 40853754) у розмірі 168150 грн., в т.ч.: за липень 2018 року на загальну суму ПДВ 168150 грн.

18 лютого 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 18 лютого 2019 року №73/05-99-14-10/36975559 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041410, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 168 150,00 грн.

Позивач оскаржує вищевказане рішення, як таке, що прийнято не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

25 липня 2018 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС (постачальник за договором) укладено договір поставки № 25/07 (а.с. 58).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця трансформатори силові ТС-160, ТС-400, ТС-630/6, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та умовах вказаного договору.

Згідно п. 3.1 вказаного договору, передання товару здійснюється за місцем знаходження покупця в місті Бахмут.

На виконання умов вказаного договору ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС було складено видаткову накладну №30/07-1 від 03.07.2018 року (а.с.62).

Про виконання вказаного договору також свідчить товарно-транспортна накладна № Р30/07-1 від 30.07.2018 року (а.с. 61).

Розрахунок з боку позивача за поставлені товари за договором поставки № 25/07 підтверджується банківською випискою (а.с. 177).

Придбана позивачем продукція за вказаними господарськими відносинами використовувалась позивачем для виконання договору на придбання ресурсів № 949-08-01 від 25.05.2018 року (а.с.111-115).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності товарів за договором поставки № 16/05-27 свідчать також: договір оренди приміщення №01/06-17, договір оренди обладнання від 15 вересня 2017 року укладеного ТОВ НВП Донтрансформатор з ПАТ Макіївський завод металевих конструкцій , дозвіл, виданий Державною служби з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області № 0348.18.14 на монтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, дозвіл, виданий Державної службою з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області № 0348.18.14 на монтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, накладні вимоги про відпуск матеріалів у виробництво, розрахунки попередньої калькуляції собівартості продукції (трансформаторів напруги ТСПРН 160/6/0,23 ТА ТСПРН 400/6/0,4), накладні на передачу готової продукції № 13 та № 14 від 02.09.2018 року, акт № 1 здавання-приймання виконаної роботи від 03.09.2018 року.

Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентом були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно з частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ТОВ Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС , у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Крім того, суд не приймає доводів контролюючого органу щодо відсутності документів, які підтверджують якість товару, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Щодо наданих представником відповідача на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення-рішення ухвали від 26 березня 2019 р. Дніпровського районного суд м. Києва щодо формування податкового кредиту клієнтам-вигодонабувачам: ТОВ Карінвест (код ЄДРПОУ 41743294), ТОВ Військторг (код ЄДРПОУ 39896098), ТОВ Ромулан (код ЄДРПОУ 42113244), ТОВ Местмікс (код ЄДРПОУ 42113375), ТОВ Соткарник (код ЄДРПОУ 42121758) на загальну суму понад 43 млн. грн., ухвали від 26 березня 2019 року Печерського районного суду, щодо невстановлених осіб, які діючи повторно у 2017-2019 роках на території України, створили ряд юридичних осіб, з метою прикриття незаконної діяльності контрагентів, що полягала і полягає у безпідставному переведенні безготівкових грошових коштів у готівку, незаконному формуванні валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість (ТОВ КВІТКАОПТУС (42113401), ухвали від 22 лютого 2019 року Ленінського районного суду м. Харкова Досудовим (щодо ТОВ Екстрастрой ) суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд звертає увагу, що ТОВ Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор не мало господарських відносин з підприємствами, що зазначені в ухвалах, наданих представником відповідача.

Крім того суд зазначає, що сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04 квітня 2018 року у справі №808/2519/15.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Вищевказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 05 червня 2018 року у справі №2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Суд вважає, безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ МЕТПРОМТЕХ ПЛЮС .

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №0000041410, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 року №0000041410, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 2522,25 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2019 року №0000041410 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 лютого 2019 року №0000041410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Донтрансформатор (місцезнаходження: вул. Шевченко, 1, м. Бахмут, Донецька область, 84511, код ЄДРПОУ 36975559) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 25 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 04 червня 2019 року.

Повне судове рішення складено 14 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв