Рішення

від 18.06.2019 по справі 200/6587/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 р. Справа№200/6587/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 )

до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22)

про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною відмову відповідача щодо не зарахування трудового стажу у період з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року на ТОВ Імпульс ЛТД при нарахуванні пенсії, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до трудового стажу період з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року на ТОВ Імпульс ЛТД .

Ухвалою від 27 травня 2019 року суд позовну заяву було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6587/19-а, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач неправомірно відмовив йому у перерахунку пенсії через не зарахування періоду його роботи на підприємстві ТОВ Імпульс ЛТД , у зв`язку з виправленням дати прийняття на роботу в трудовій книжці. Позивач зауважив що запис у його трудовій книжці дійсно зроблений неакуратно, проте це не є підставою не зарахування даного періоду до трудового стажу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Як на підставу для відмови у задоволення позову відповідач зазначив на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки, за його доводами про незалік до страхового стажу спірного періоду позивачу було відомо ще у вересні 2015 року, коли на підставі його заяви про перерахунок пенсії, управлінням було винесено рішення про незалік стажу при перерахунку пенсії. Стосовно підстав не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача, відповідач посилався на порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що у порушення вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивачем не надано жодної підтверджуючої довідки щодо підтвердження трудового стажу за спірний період ТОВ Імпульс ЛТД .

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 18 березня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Не є спірним питанням у справі, що позивач перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії по інвалідності з 31 серпня 2018 року.

Як встановлено судом на підставі наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи позивача, 15 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії, до якої згідно розписки-повідомлення було долучено копію трудової книжки позивача, довідку про заробітну плату та документи про стаж. Одночасно, позивачем на ім`я начальника управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську (нині - Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) було надано пояснювальну, у якій зазначив, що ознайомлений із необхідністю надання довідки на підтвердження факту роботи у ТОВ Імпульс ЛТД та що з даного питання звертався до міського архіву та в прокуратуру, проте документи даного підприємства на зберігання до архіву не надходили.

Рішенням від 21 вересня 2015 року № 674 Про незалік стажу при перерахунку пенсії відповідачем вирішено не зараховувати до страхового стажу позивача період його роботи з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року до надання відповідних довідок. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що підставою для не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу було те, що у трудовій книжці позивача запис про роботу з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року зроблений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме має виправлення в даті прийому на роботу. Проте, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення/вручення цього рішення позивачеві. Також, зазначене рішення відповідача не містить положень щодо порядку його оскарження.

Крім того, судом встановлено, що 16 жовтня 2015 року відділом статистики у місті Дзержинську Головного управління статистики у Донецькій області було видано довідку № 05-04/15 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ІМПУЛЬС ЛТД (код ЄДРПОУ 20330722) 13 лютого 2008 року було припинено у зв`язку з визнанням підприємства банкрутом, про що зроблений відповідний запис № 12581170003000366.

Згідно довідки архівного відділу виконавчого органу Дзержинської міської ради від 22 жовтня 2015 року № 1632АО позивачу повідомлено про неможливість надання довідки про факт його роботи на підприємстві ТОВ Імпульс ЛТД , оскільки документи по особовому складу підприємства на державне зберігання до архівної установи не надходили та місцезнаходження документів архівному відділу невідомо.

Судом встановлено, що записами № 10-11 у трудовій книжці серії НОМЕР_3 на ім`я позивача підтверджується, що 20 листопада 1993 року позивач був прийнятий в ТОВ Імпульс ЛТД водієм на підставі наказу № 69 від 20 листопада 1993 року та звільнений 15 травня 1996 року за власним бажанням на підставі наказу від 15 травня 1996 року № 21. При цьому, судом встановлено, що у графі 2 трудової книжки позивача дійсно міститься незначні виправлення (наведення) у даті прийому на роботу, проте зазначене не позбавляє можливості встановити дійсну дату прийому на роботу, адже ці виправлення не спотворюють текст/ не роблять його непридатним для читання. Крім того, у графі 4 трудової книжки позивача в записі № 10 міститься відомості про наказ та його дату, на підставі якого позивача прийнято на роботу: Пр. № 69 20.11.1993 .

11 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що на теперішній час отримує пенсію у розмірі 2084 грн. та при перерахунку пенсії у 2016 року пенсійним органом не було зараховано період його роботи через виправлення у даті прийняття. Проте, як зауважив позивач дата прийняття на роботу та запис про наказ однакові, що дає достатньо підстав для зарахування цього стажу. Крім того, позивач повідомив про свідків, які також працювали водіями на підприємстві одночасно з позивачем та можуть підтвердити факт його роботи. На підставі зазначеного позивач просив відповідача зарахувати запис у його трудовій книжці в ТОВ Імпульс ЛТД в період роботи з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року водієм, зарахувати цей стаж його роботи до загального трудового стажу при перерахунку пенсії та здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням зазначеного періоду його роботи.

Судом встановлено, що зазначена заява позивача була розглянута відповідачем в порядку Закону України Про звернення громадян та за результатам її розгляду надано відповідь від 25 лютого 2019 року вих. № 47/К-08-01-06. Згідно даної відповіді позивачу повідомлено, що період його роботи з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року у ТОВ Імпульс ЛТД не зараховано до стажу, так як має місце виправлення в даті прийняття на роботу. Також, відповідача поінформовано, що показання свідків можливо розглядати лише при особистому зверненні свідків з оригіналами документів, підтверджуючих їх роботу у ТОВ Імпульс ЛТД у період з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року та що питання про зарахування вищевказаного періоду до його стажу буде вирішено після розгляду наданих документів комісією управління. Проте, суд зазначає, що серед доданих до відзиву матеріалів справи відповідачем не надано документів щодо результатів розгляду комісією управління поданих позивачем документів для вирішення питання про зарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу.

Тож, не погоджуючись із наданою відповіддю та діями відповідача щодо не зарахування періоду його роботи до страхового стажу, позивач реалізував своє право оскарження дій суб`єкта владних повноважень та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження стажу роботи має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію. У той же час, як встановлено судом раніше, відомості трудової книжки цілком дають змогу встановити період роботи позивача на підприємстві ТОВ Імпульс ЛТД .

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що підставою як для призначення пенсії так і для її перерахунку у подальшому є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить записи щодо роботи позивача у зазначений період на вказаному підприємстві. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідною посадою. Виправлення/наведення запису щодо дати прийняття на роботу є несуттєвими, щоб взагалі не прийняти їх для врахування при призначенні пенсії позивачу.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду його роботи. При цьому, з метою забезпечення ефективного захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне скасувати рішення відповідача про незалік стажу при перерахунку пенсії.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до норм частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Так, нормами статті 46 зазначеного Закону встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом раніше, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи до надання відповідних довідок . Водночас, як встановлено судом позивачем були отримані довідки від 16 жовтня 2015 року та від 22 жовтня 2015 року, вчинені усі залежні від нього дії щодо підтвердження стажу його роботи. Зазначені довідки наявні в матеріалах пенсійної справи, проте відповідачем не було надано оцінки зазначеним документам та не вжито відповідних заходів щодо зарахування спірних періодів роботи позивач до його страхового стажу. Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів щодо вручення зазначеного рішення пенсійного органу про незалік стажу позивачу та в цьому рішенні не зазначено про порядок його оскарження.

За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку щодо відмови у задоволенні цієї позовної вимоги позивача щодо зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву про перерахунок пенсії від 15 вересня 2015 року, зарахувавши спірний період до страхового стажу.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору в порядку Закону України Про судовий збір , відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22) про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області від 21 вересня 2015 року № 674 Про незалік стажу при перерехунку пенсії .

Зобовязати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 15 вересня 2015 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивача період його роботи з 20 листопада 1993 року по 15 травня 1996 року у ТОВ Імпульс ЛТД .

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 18 червня 2019 року. Повне судове рішення складено 18 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар