Рішення

від 11.06.2019 по справі 462/2983/19

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/2983/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 червня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді - Гедз Б.М.,

за участю: секретаря судових засідань - Рущак Т.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Стеха Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-транссервіс про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з ТОВ Гал-Транссервіс на її користь заборгованість по заробітній платі за період з травня 2018 року по грудень 2018 року включно в сумі 14073,38 грн., з урахуванням 3% за весь час прострочення та інфляційних витрат, без врахування податків та обов`язкових платежів, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3220 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 04.10.2016 року була прийнята на роботу у ТОВ Гал-Транссервіс на посаду менеджера транспортно-експедиційної діяльності. Її заробітна плата становила 1/2 мінімальної заробітної плати за роботу в неповний робочий день, фактично, за відрахуванням податкових платежів, вона отримувала заробітну плату на картковий рахунок в сумі 1610,00 гривень на місяць. Так, у липні 2018 року їй була виплачена заробітна плата за квітень 2018 року і після цього заробітної плати вона більше не отримувала. Невиплату зарплати директор мотивував відсутністю коштів на рахунку ТОВ Гал-Транссервіс . 03.01.2019 року вона була звільнена за власним бажанням. При цьому, при звільненні з нею не було проведено розрахунку, заборгованість по заробітній платі за період з травня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням 3% за весь час прострочення та інфляційних витрат становить 14073,38 грн. Крім того, за весь період роботи на підприємстві з жовтня 2016 року по грудень 2018 року їй жодного разу не було надано щорічної оплачуваної відпустки, тому крім виплати заробітної плати відповідач заборгував їй виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а саме за два місяці невикористаних нею щорічної відпустки за період роботи з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року та з листопада 2017 р. по грудень 2018 р. включно, що становить 3220,00 грн. (1610,00х2). Також, вважає, що їй завдано моральної шкоди, внаслідок порушення її права на заробітну плату, що полягає в приниженні честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів, неможливості оплатити комунальні послуги, продукти харчування внаслідок чого прийшлося займати гроші в борг, глибокої депресії, яка супроводжувалась погіршенням стану здоров`я, часу та зусилля які необхідні на відновлення попереднього стану, тому таку оцінює в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 13.05.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

У судовому засіданні позивач допитана, як свідок повідомила, що дійсно 04.10.2016 року була прийнята на роботу у ТОВ Гал-Транссервіс на посаду менеджера транспортно-експедиційної діяльності. Її зарплата становила 1610,00 гривень на місяць.Так, востаннє заробітна плата їй була виплачена у липні 2018 року за квітень 2018 року, тому 03.01.2019 року вона написала заяву на звільнення за власним бажанням і згідно наказу 03/01/19-к від 03.01.2019 року була звільнена. 25.01.2019 р. по пошті отримала трудову книжку, проте заборгованість по зарплаті не була погашена. Тоді звернулася із скаргою в Головне управління Держпраці у Львівській області, під час перевірки з`ясувалось, що зі слів директора вона весь період, за який утворився борг не була на роботі. Однак дана інформація не правдива, оскільки весь цей час вона знаходилась на робочому місці, ніяких повідомлень про прогули їй не надходили. Крім того, відповідач оплачував за неї до 03.01.2019 року необхідні податкові платежі, що також свідчить про її роботу на підприємстві. Заборгованість по заробітній платі за період з травня 2018 року по грудень 2018 року з урахуванням 3% за весь час прострочення та інфляційних витрат становить 14073,38 грн. Крім того, за весь період роботи на підприємстві з жовтня 2016 року по грудень 2018 року їй жодного разу не надавалася щорічна оплачувана відпустка, тому відповідач заборгував їй виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, зокрема за два місяці невикористаних нею щорічної відпустки за період роботи з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року та з листопада 2017 р. по грудень 2018 р. включно, що становить 3220,00 грн. Також, наполягає на стягненні з відповідача моральної шкоди, яку оцінює в 10000,00 грн., оскільки через невиплату зарплати почувалася приниженою, були порушені елементарні умови проживання та нормальні життєві зв`язки, не мала неможливості оплатити комунальні послуги, продукти харчування внаслідок чого прийшлося займати гроші в борг. Позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання позивача, допитаної як свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийнята на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю Гал-Трансервіс 04.10.2016 року на посаду менеджера з транспортно-експедиційної діяльності та згідно наказу №03/01/19-К від 03.01.2019 року звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Також встановлено, що при звільненні з позивачем не було здійснено розрахунку.

Так, з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 03.04.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 1 кварталу по 4 квартал 2018 року отримала кошти з ТзОВ ГТС лише з січня по квітень 2018 року.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

А відповідно до ч.1 ст. 116 КУпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З показань позивача вбачається, що її заробітна плата становила 1610,00 грн. в місяць, тому, враховуючи наведене сума заборгованості по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_1 за період з травня 2018 р. по грудень 2018 р. складає 12880,00 грн. (1610,00 грн. х 8 місяців), а враховуючи 3% річних - 871.38 грн. та інфляційне збільшення боргу відповідно до щомісячного індексу інфляції, тому разом з відповідача слід стягнути 14 073,38 грн. Такий розрахунок проведений позивачем у позовній заяві і приймається судом до уваги.

Також з відповідача підлягають стягненню 3220,00 грн. грошової компенсації за за всі дні невикористаної відпустки за період роботи з жовтня 2016 р. по грудень 2018 р. включно, що (1610,00 грн. х 2).

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 237-1 Кодексу Законів про Працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по від шкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На підтвердження нанесеної моральної шкоди, позивач посилається на те, що така виразилась у фізичних стражданнях внаслідок порушення її законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів, неможливості оплатити комунальні послуги, продукти харчування внаслідок чого була вимушена займати гроші в борг.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є підставною, однак, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконання, що розмір такої позивачем завищений, а тому, із врахуванням обставин справи вважає, що достатнім та справедливим є відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000,00 гривень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач дійсно перебувала у трудових відносинах із відповідачем та при звільненні з нею не було здійснено розрахунку, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з травня 2018 року по грудень 2018 року в сумі 14073,38 грн., з урахуванням 3% за весь час прострочення та інфляційних витрат, без врахування податків та обов`язкових платежів, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3220 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 768,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 47, 83, 116 КЗпП України , суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-транссервіс про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Транссервіс , 79021, м. Львів, вул. С. Петлюри, 36/60, код ЄДРПОУ 40064269 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі за період з травня 2018 року по грудень 2018 року включно в сумі 14073,38 грн. (чотирнадцять тисяч сімдесят три гривні 38 коп.), з урахуванням 3% за весь час прострочення та інфляційних витрат, без врахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Транссервіс , 79021, м. Львів, вул. С. Петлюри, 36/60, код ЄДРПОУ 40064269 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3220 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень).

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-Транссервіс 79021, м. Львів, вул. С. Петлюри, 36/60, код ЄДРПОУ 40064269 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 3000 грн. (три тисячі гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гал-транссервіс 79021, м. Львів, вул. С. Петлюри, 36/60, код ЄДРПОУ 40064269 на користь держави судовий збір 768,40 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Дата складення повного заочного рішення суду - 14 червня 2019 року.

Суддя: (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно.

Суддя: Б. М. Гедз