Рішення

від 18.06.2019 по справі 483/528/19

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/528/19

Провадження № 2/483/416/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2019 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Браславської О.І.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГК ЄВРОСТАНДАРТ про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом, предметом якого є: визнання договору купівлі-продажу, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) ГК ЄВРОСТАНДАРТ , недійсним; стягнення коштів в сумі 74 100 грн, сплачених в якості авансу; стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 21 лютого 2019 року між нею та ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ був укладений договір купівлі-продажу товару з розстроченням №1528, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався передати позивачці транспортний засіб KIA SPORTEGE , а остання зобов`язувалась сплачувати щомісячні платежі за вищезазначений транспортний засіб. Позивачка перерахувала в якості передплати 74 100 грн на рахунок відповідача, однак останній своїх зобов`язань за договором не виконав - транспортний засіб позивачці не передав. Направивши 22 лютого 2019 року відповідачу заяву про повернення коштів, позивачка отримала відповідь, що ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ прийнято рішення про повернення коштів протягом 14 днів з моменту прийняття цього рішення. Оскільки до теперішнього часу відповідач транспортний засіб не передав і грошові кошті, внесені позивачкою, не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає, а офіс є зачиненим, позивачка вважає, що мала місце нечесна підприємницька практика, а тому, посилаючись на порушення її прав як споживача, звернулася з позовом до суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити. Дала пояснення, що в лютому 2019 року вона із чоловіком побачила на одному з веб-сайтів оголошення про продаж автомобіля, який вони шукали для придбання. Дізнавшись по телефону адресу найближчого офісу в місті Одесі та звернувшись до нього, позивачка підписала оспорюваний договір, сплативши 30 % від вартості автомобіля в якості передплати. Перед підписанням договору позивачці було надано інформацію про те, що автомобіль перебуває на митному складі в місті Чорноморську, і наступного дня, тобто 22 лютого 2019 року буде переданий покупцю в місті Очакові. Наступного дня позивачку повідомили про те, що для отримання транспортного засобу їй необхідно доплатити біля 38 000 гривень, так як автомобіль може бути переданий покупцю за умови внесення не менше 50% його вартості. Оскільки така умова в договорі відсутня і транспортний засіб не був переданий, позивачка звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення злочину. Також, позивачка звернулася до ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ з вимогою про розірвання договору та повернення коштів. Електронною поштою їй було направлено гарантійний лист про прийняте відповідачем рішення щодо повернення авансового платежу, однак до теперішнього часу гроші не повернуті, автомобіль не переданий, представники юридичної особи за адресою представництва в місті Одесі відсутні, телефони вимкнені.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ було повідомлено про розгляд справи всіма доступним засобами, а саме: телефонограмою (а.с. 53, 54), через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади (а.с. 54), шляхом направлення кореспонденції на адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 44, 55, 56), а також за адресою, вказаною в договорі як фактична адреса відділення (а.с. 7, 29).

18 червня 2019 року суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку, визначеному статтею 281 ЦПУ України, враховуючи згоду позивачки і наявність достатніх даних для вирішення спору, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21 лютого 2019 року між ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ , з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, був укладений договір купівлі продажу товару з розстроченням платежу (а.с. 7-9).

Відповідно до пунктів 1.1., 4.1 Договору, продавець - ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ , зобов`язався поставити покупцю - ОСОБА_1 , товар - автомобіль Кіа Sportage 2.0 В АТ 4WD Premium 2015 року випуску, в строки та на умовах, визначених сторонами.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата проводиться шляхом перерахування передплати в розмірі 30% від вартості транспортного засобу.

За змістом пункту 4.1. Договору, товар передається в користування та у власність покупцю протягом строку, який становить від двох до тридцяти робочих днів з моменту сплати покупця на рахунок продавця платежу за передачу товару. Місцем передачі товару є місто Очаків.

З аналізу наведених положень договору вбачається, що зазначені пункти Договору не зв`язані між собою, що призводить до неоднозначного розуміння обов`язків продавця щодо передачі товару.

З огляду на положення частини 8 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів про те, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача, суд виходить з того, що товар мав бути переданий покупцю після сплати авансового платежу.

Судом встановлено, що платіж в розмірі, визначеному в пункті 2.2. Договору, був сплачений позивачкою в день укладення договору, тобто 21 лютого 2019 року (а.с. 10).

З дослідженої в судовому засіданні копії довідки про рух коштів по рахунку позивачки вбачається, що за період з 21 лютого 2019т року по 10 червня 2019 року кошти в розмірі 74100 гривень на вказаний рахунок не надходили (а.с. 59.).

Оскільки твердження позивачки про те, що автомобіль не був їй переданий на час розгляду справи не спростований відповідачем, суд вважає цей факт доведений в силу вимог статті 81 ЦПК України.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, з яких виник спір регулюються загальними нормами Цивільного кодексу України щодо правочинів та нормами Закону України "Про захист прав споживачів", які є спеціальними.

Відтак, суд перевірятиме поведінку учасників спору на відповідність положенням зазначених нормативно-правових актів.

Дослідивши зміст оспорюваного договору, суд встановив наступне.

Розділом 3 Договору обов`язки продавця обмежені повідомленням покупця про дату отримання ним товару; передачею товару у строки, передбачені пунктом 4.1.; наданням на вимогу покупця сертифікатів якості товару.

В той же час, до обов`язків покупця віднесено оплату товару в терміни та з дотриманням порядку, передбаченому пунктом 2.1.; отримання товару не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення від продавця; оплату вартості товару протягом 24 місяців з моменту укладення договору; сплату пені в розмірі 0, 14 % з простроченої суми за кожен день прострочення.

З комплексного аналізу положень розділу 3 Договору (зобов`язання сторін) вбачається, що, встановивши обов`язки покупця, які в тому числі залежать від виконання самим продавцем своїх зобов`язань (пункт 3.5 Договору), останній звільнив себе від будь-якої відповідальності за непостачання товару, а також не визначив жодних юридичних наслідків в частині отриманої від покупця передплати.

Положеннями статті 18 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця; надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Перевіряючи зміст договору на відповідність вимогам статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , суд звертає увагу на таке.

Частиною 1 ст.19 Закону нечесну підприємницьку практику заборонено.

Згідно з п.14 ст.1 вказаного Закону, нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції

Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, метод і дата виготовлення або надання, поставка, специфікація, географічне або інше походження (пункт 1 частини 2 ст.19).

Частиною 3 ст.19 Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку.

Частиною 6 статті 19 Закону визначено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 ст. 203 ЦК).

Недодержання в момент вчинення правочину стороною зазначених вимог є, відповідно до частини 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину.

Отже, з комплексного аналізу положень Закону України Про захист прав споживачів та Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що невідповідність змісту договору вимогам спеціального закону може мати наслідком визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності відповідно до положень статті 216 ЦК України та Закону України Про захист прав споживачів .

З урахуванням викладеного і з огляду на те, що зміст укладеного сторонами та осопорюваного позивачкою договору не відповідає вимогам Закону України Про захист прав споживачів , містить несправедливі умови, створює істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, а дії продавця свідчать про застосування нечесної підприємницької практики, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову про визнання такого договору недійсним.

Вирішуючи позов в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину, суд виходить з такого.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (надалі - Постанова Пленуму Верховного Суду України №9) роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з частиною 9 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Частиною 2 ст.215 ЦК України визначено, що якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За змістом положень статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Обгрунтовуючи позов в частин вимог про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 зазначила, що недобросовісна поведінка відповідача поставила її у стан невизначеності щодо можливості повернути сплачені кошти або отримати товар відповідно до умов договору. Крім того, характер порушення її прав, а саме фактичне зникнення ТОВ ГК ЄВРОСТАНДАРТ з офісу, в якому був укладений договір, відсутність зв`язку із юридичною особою викликає відчуття перебування у стані жертви, приниження честі та гідності.

З урахуванням викладеного, а також тієї обставини, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди є, на думку суду, співмірним з описаним нею дискомфортом, суд задовольняє такі її вимоги повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивачка при зверненні до суду з вказаним позовом звільнена, на підставі частини 3 статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах роз`яснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Виходячи з того, що позивачкою заявлено три позовні вимоги, з яких одна - немайнового характеру, а решта - майнового, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір за кожною із задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 281-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГК ЄВРОСТАНДАРТ про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів - задовольнити повністю.

Договір купівлі-продажу товару з розстроченням платежу №1528, укладений 21 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю ГК ЄВРОСТАНДАРТ та ОСОБА_1 - визнати недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГК ЄВРОСТАНДАРТ (ЄДРПОУ 34390527, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корп. Б) на користь ОСОБА_1 74 100 (сімдесят чотири тисячі сто) гривень, сплачених в якості передплати за товар.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГК ЄВРОСТАНДАРТ (ЄДРПОУ 34390527, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корп. Б) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГК ЄВРОСТАНДАРТ (ЄДРПОУ 34390527, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корп. Б) в дохід держави 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: