Рішення

від 18.06.2019 по справі 484/2128/19

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2128/19

Провадження № 2/484/970/19 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Панчук О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

13.05.2019 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання права на постійне користування земельною ділянкою, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що відповідно до рішення Полтавської сільської ради народних депутатів від 29.02.1996, вона отримала у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,0 га, яка знаходиться в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Невдовзі було отримано державний акт на право користування вказаною земельною ділянкою серії НОМЕР_1 , зареєстрований в книзі реєстрації державних актів і договорів оренди на землю за № 186 від 10.04.1996 р., який згодом було втрачено.

Вказана земельна ділянка обробляється самостійно з дати отримання вказаного державного акту та по сьогодні.

26.03.2019 року поштою надіслано клопотання до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з проханням надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,0 га, яка належить ОСОБА_1 на праві постійного користування на підставі державного акту серії НОМЕР_1 . До заяви було надано довідку Відділу у Первомайському районі Головного управління у Миколаївській області від 13.11.2018 року № 5457/178-18, згідно якої в книзі реєстрації державних актів і договорів оренди на землю за № 186 від 10.04.1996 р., за нею зареєстровано Державний акт на право користування вказаної земельної ділянки та зазначено, що вказаний держаний акт на право постійного користування на землю в відділі відсутній, тому надати завірену копію немає можливості.

Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області розглянувши вище вказане клопотання, 25.04.2019 року надано відповідь з посиланням, що відсутність правовстановлюючого документу на право постійного користування унеможливлює розгляд клопотання у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 118 Земельного кодексу України від 07.02.2019 року.

Метою позову не є отримання чи набуття права постійного користування земельною ділянкою, а лише підтвердження того, що таке право дійсно у позивача існує, адже державний акт було втрачено.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів, зареєстрованою в Мінюсті України за № 354/3647 від 04.06.1999 було передбачено, що при втраті (псуванні) державного акту на землю землекористувачу видається відповідний дублікат. Втім, ця інструкція втратила чинність у 2013 році, у зв`язку із тим, що видача державних актів на земельні ділянки була скасована на законодавчому рівні. Наразі, право постійного користування підлягає держаній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Факт такої реєстрації підтверджує відповідний витяг із вказаного реєстру (ст.4, ст.21 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, передбачена можливість державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Для цього, серед іншого, подається: копія примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта. Тобто, у разі втрати державного акту на право постійного користування земельною ділянкою особа має звернутися до органу уповноваженого на зберігання другого примірника виданого державного акту, за отриманням копії такого акту, з подальшим звернення до державного реєстратора, за державною реєстрацією такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наслідком такої реєстрації, являтиметься отримання особою витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право постійного користування земельною ділянкою.

Вказаний витяг, надалі являтиметься паперовим носієм та доказом права постійного користування особи, яке виникло на підставі втраченого Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Натомість, позивач позбавлена можливості вчинити дії передбачені п. 53 П Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, оскільки зберігачем відділом у Первомайському районі Головного управління у Миколаївській області, також втрачено другий примірник виданого Позивачу державного акту на право постійного користування (під час перевезення таких державних актів на нове місце зберігання). Так як ОСОБА_1 не має іншого способу відновлення свого права, як звернення до суду з позовом про визнання права постійного користування, адже, таке рішення суду являтиметься підставою для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже отримання нею витягу із вказаного Державного реєстру, взамін втраченого державного акту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом - визнання прав.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України 1991 року, чинного на час виникнення зазначених правовідносин, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Статтею 23 Земельного кодексу України, 1991 року передбачено, що право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 6 розділу X Перехідних положень чинного Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 п.6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Отже, передбачається збереження права користування земельними ділянками, які на час введення в дію Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи мали у постійному користуванні.

ОСОБА_1 вважає, що сукупність вказаних доказів доводить, що вона дійсно набула право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га, розташованої в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, однак, не може в повній мірі реалізувати своє право на вказану земельну ділянку, оскільки державний акт був втрачений, а тому позов є обґрунтований та такий який підлягає задоволенню.

Позивач надала суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Від Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на адресу суду надійшов лист, у якій просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги визнали, не заперечувала проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Полтавської сільської ради народних депутатів від 29.02.1996, ОСОБА_1 отримала у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,0 га, яка знаходиться в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Невдовзі було отримано державний акт на право користування вказаною земельною ділянкою серії НОМЕР_1 , зареєстрований в книзі реєстрації державних актів і договорів оренди на землю за № 186 від 10.04.1996 р., який згодом було втрачено.

Відсутність правовстановлюючого документу на право постійного користування земельною ділянкою унеможливлює розгляд клопотання у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 118 Земельного кодексу України від 07.02.2019 року, що порушує права позивача.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, зроблено низку важливих висновків, які забезпечують безперешкодне здійснення права постійного користування тими землекористувачами, які не увійшли до переліку осіб, визначених у статті 92 ЗК України від 2001 р. Зокрема, Конституційний Суд України вказав, що стаття 92 ЗК України від 2001 р. не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення осіб (постанова Кабінету Міністрів від 2 квітня 2002 року № 449 (чинна до 23 липня 2013 року). Отже, громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 2001 р.), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Згідно приписів ст. 92, ст.125 ЗК України 2001 року, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

За приписами статей 141, 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься в п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року.

Таким чином право постійного користування земельною ділянкою набувається у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, та на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення нього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Крім того Законом України Про Державний земельний кадастр (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документ, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Чинне законодавство не місіть чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чітко не встановлений законом обов`язок вчиняти дії, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідно до процедури.

Отже, беручи до уваги те, що державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 є правовстановлюючим документом, який був втрачений, то позивач позбавлена можливості вчинити дії передбачені п. 53 П Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, оскільки відділом у Первомайському районі Головного управління у Миколаївській області, також втрачено другий примірник виданого Позивачу державного акту на право постійного користування.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси третіх осіб.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимог про стягнення судових витрат по справі позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 2, с. Полтавка, Первомайський р-н, Миколаївська обл., код ЄДРПОУ: 20905387) про визнання права на постійне користування земельною ділянкою - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0 га, що розташована в межах Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, наданою для ведення особистого селянського господарства, на підставі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_3 , зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів і договорів оренди на землю за № 186 від 10.04.1996 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Дата складання повного тексту рішення - 18.06.2019 року.

Суддя: