Рішення

від 06.06.2019 по справі 320/7043/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року №320/7043/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання Кравченко Р.О.,

за участю:

позивача - не з`явився,

представника відповідачів - Демиденко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДОКС" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЕДОКС (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач 2), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 3), про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Зміст позову, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.04.2019 та заяви про зміну предмета позову від 03.05.2019 , складають позовні вимоги:

- Визнати протиправними дії відповідача 1 щодо розірвання договору про визнання електронних документів №260120171 від 26 січня 2017 року в односторонньому порядку.

- Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача №120/26-59-12-01-24 від 31.10.2017 року (далі - оскаржуване рішення).

- Зобов`язати відповідача 3 поновити позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість з 31 жовтня 2017 року.

Також позовна заява містить клопотання щодо розподілу судового збору за результатами розгляду справи.

В судове засідання 6.06.2019 позивач чи його представники не з`явились, від позивача 3.06.2019 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача 1 щодо розірвання договору про визнання електронних документів №260120171 від 26 січня 2017 року позивач обґрунтовує тим, що відповідачем 1 не було враховано, що сертифікат ЕЦП керівника позивача був чинний до 29.09.2018, а тому у відповідача 1 були відсутні підстави для відповідного розірвання договору в односторонньому порядку.

Щодо позовних вимог щодо скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача та зобов`язання поновити позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість як платника податку на додану вартість, позивач в позовній заяві вказав на те, що декларації з ПДВ подавались ним протягом 12 місяців до винесення оскаржуваного рішення, а тому у відповідача 2 були відсутні підстави для винесення рішення про анулювання щодо позивача реєстрації платника ПДВ.

Представник відповідачів проти позову заперечив. З пояснень представника відповідачів слідує, що підставою для розірвання договору про визнання електронних документів була недійсність сертифікату ЕЦП керівника позивача, що в подальшому унеможливило і прийняття 12 місяців підряд декларацій з ПДВ, які надходили відповідачу 2 в електронному кабінеті позивача, та стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Ухвалою від 06.02.2019 було відкрито провадження у справі. Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали судової справи, заслухавши пояснення представника відповідачів в судовому засіданні 6.06.2019, судом було встановлено наступні обставини.

1.09.2016 позивач був зареєстрований платником ПДВ.

4.10.2016 між позивачем в особі Грицан Віталія Павловича та відповідачем 1 було укладено договір №300920161 про визнання електронних документів, копія якого була надана позивачем та який не заперечувався відповідачами по справі.

Під час дії зазначеного договору позивачем подавалась декларація з ПДВ за вересень 2016, і така декларація була прийнята відповідачем 1, що підтверджується копією квитанції, зміст якої відповідачами не заперечувався.

Зі змісту позовної заяви, викладеної у новій редакції від 4.04.2019 слідує, що 27.12.2019 позивачем було змінено юридичну адресу на: м. Київ, вул. Обухівська, буд. 135, оф.2., у зв`язку з чим позивач ініціював укладення з відповідачем 2 нового договору про визнання електронних документів.

Так до позовної заяви позивач надав копію договору від 26.01.2017 №260120171, підписаний та завірений печаткою тільки позивачем. В зазначеній копії не міститься ніяких відомостей щодо того, що він є копією електронного оригіналу документа чи посилання на електронний чи паперовий оригінал документа.

Також на підтвердження підписання цього договору відповідачем 2, позивач надав копію квитанції від Державної фіскальної служби від 23.02.2017.

Відповідно до копій квитанцій від 22.11.2016, 19.12.2016, 28.02.2017, 19.03.2017, 19.04.2017 наданих позивачем, декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, квітень 2017 не були прийняті відповідачем 3 через можливе розірвання договору з позивачем про визнання електронної звітності.

Відповідно до копії рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) №120/26-59-12-01-24 від 31.10.2017, зміст якого представником відповідачів не заперечувався, щодо позивача було винесене рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ (оскаржуване рішення).

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що позивач був зареєстрований платником ПДВ 01.09.2016 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Комісією, створеною відповідно до розпорядження (наказу) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Про створення комісії з анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість від 24.05.2017 №159, встановлено що позивач не подавав 12 послідовних податкових місяців податковому органу декларації з ПДВ, що підтверджено довідкою Про подання / неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців .

Також зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що оскаржуване рішення було винесене винятково у зв`язку з неподанням позивачем податковому органу податкових декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних місяців, які свідчать про відсутність постачання / придбання та відповідно до п.п. г п.184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI.

Також зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що позивач не подавав податкові декларації з ПДВ протягом періоду з 01.10.2016 по 20.10.2017.

Щодо предмету позову в частині оскарження дій відповідача 1 щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 26.01.2017, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з наступним.

Позивачем не було вказано на належні та допустимі докази укладення зазначеного вище договору між позивачем та відповідачем 1. Так, на підтвердження укладення зазначеного договору позивач подав лише копію електронної квитанції від 23.02.2017. Однак в даній квитанції відсутні будь-які реквізити зазначеного вище договору №260120171 від 26.01.2017, які давали змогу ідентифікувати прийняття органами ДФС саме зазначеного договору. Окрім того, в зазначені вище копії квитанції зазначено, що документ було прийнято Державною фіскальною службою, а не ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Зважаючи на зазначене суд відхиляє копію електронної квитанції від 23.02.2017, як доказ укладення договору №260120171 від 26.01.2017 про визнання електронних документів, оскільки такий документ не відповідає вимогам ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства щодо належності доказу.

Інших доказів на підтвердження укладення договору №260120171 від 26.01.2017 про визнання електронних документів позивач не подав та не вказав на них суду.

З пояснень представника відповідачів в судовому засіданні 6.06.2019 слідує, що зазначений вище договір між позивачем та відповідачем 1 не укладався.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача 1, оскільки позивачем не визначено в заявах по суті справи порушень відповідача 1 в частині заявлених до нього позовних вимог в порядку і спосіб, визначений Кодексом адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог до відповідача 2 щодо винесення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача №120/26-59-12-01-24 від 31.10.2017 року, суд приходи до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з наступним.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення було винесене не відповідачем 2, а ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Порушень, допущених саме відповідачем 2 при винесенні оскаржуваного рішення саме відповідачем 2 позивачем в заявах по суті справи не називає, що нівелює позовні вимоги до відповідача 2 як обґрунтовані.

Окрім того, з пояснень представника відповідачів слідує, що позивачу через електронний кабінет позивача як платника податку з ПДВ, було відомо про розірвання договору про визнання електронних документів від 4.10.2016, що, унеможливлювало прийняття відповідачем 2 поданих в електронній формі декларації з ПДВ. Зазначене підтверджується копіями електронних квитанцій від 22.11.2016, від 19.12.2016, від 28.02.2017, від 19.03.2017, від 19.04.2017, від 19.05.2017, поданими позивачем у справі.

Таким чином обставина щодо неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців протягом періоду з 01.10.2016 по 20.10.2017, яка стала підставою винесення оскаржуваного рішення ні позивачем ні матеріалами справи не спростована.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 184.2 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Відповідно до п. г статті 184.1 Податкового кодексу України від 2.12.2010 № 2755-VI, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, суд не знайшов підтвердження порушень відповідачем 2 вимог законодавства при винесенні оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги до відповідача 2 не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача 3 щодо виключення позивача з реєстру платників податку ПДВ, судом встановлено наступне. Такі дії були вчинені винятково в порядку виконання оскаржуваного в даній справі рішення відповідача 2, що не заперечується і самим позивачем в заявах по суті справи.

Процедурних порушень при вчиненні саме відповідачем 3 дій по виключенню позивача з електронного реєстру платників ПДВ позивач в заявах по суті справи не називає.

За таких умов судом не встановлено порушень відповідачем 3 вимог законодавства при вчиненні дій щодо виключення позивача з Реєстру платників ПДВ на підставі оскаржуваного рішення, тому - позовна вимога до відповідача 3 теж не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 червня 2019 р.