Рішення

від 18.06.2019 по справі 826/17864/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року № 826/17864/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекції "Автотранспошта" до Солом"янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта (далі - позивач та/або ПАТ Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта ) з позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач та/або Відділ) та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скрипаловського Ярослава Васильовича про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн., що була винесена при примусовому виконанні рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2018 року у справі №367/8553/17, в рамках виконавчого провадження №57326473;

- визнати дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що виразилися в порушені норм права, а саме частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 2, частини 1 статті 4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів №1403 від 02.06.2016 року, частини 1 статті 2, пункту 5 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження №1404 від 02.06.2016 року та пунктів 1, 7 абзацу 3, пункту 7 розділу I, абзаців 2, 3 пункту 3 розділу XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень, та прав і законних інтересів позивача, протиправними;

- зобов`язати утриматися від порушень Закону України Про виконавче провадження №1404 від 02.06.2016 року та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що основоположною умовою та визначальною обставиною для винесення постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання боржником рішення, в контексті норм частини 2 статті 63, частини 1 статті 75 Закону України Про виконавче провадження є обставини невиконання рішення без поважних причин.

ПАТ Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта стверджує, що у нього були наявні поважні причини невиконання рішення суду, про що було повідомлено державного виконавця.

Також, позивач зазначає, що постанова старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скрипаловського Ярослава Васильовича про накладення штрафу від 10.09.2018 року в рамках виконавчого провадження №57326473 не містить мотивів її прийняття.

Крім цього, ПАТ Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта вказує, що відповідачем направлено копію відповідної постанови про накладення штрафу, у той час коли, останній мав би скерувати на адресу позивача оригінал примірнику постанови про накладення штрафу.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву та долучено копії матеріалів виконавчого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2018 року у справі 367/8553/17 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним наказ №870-к від 17.11.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 09 червня 2016 року.

Поновлено на роботі на посаді начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів Дирекції Автотранспошта публічного акціонерного товариства Укрпошта з 09.06.2016 року.

Стягнуто з Дирекції Автотранспошта публічного акціонерного товариства Укрпошта на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.06.2016 року по день винесення рішення суду, а саме по 10.09.2018 року в сумі 358849 грн. 26 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

На виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2018 року у справі 367/8553/17 видано виконавчий лист від 11.09.2018 року.

03.10.2018 року Герасименко Т.С. подано Солом`янському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заяву про відкриття виконавчого провадження, що зареєстрована відповідачем за вх. 33047/15-9-27.

04.10.2018 року старшим державним виконавцем Скрипаловським Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП: 57326473.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження АСВП: 57326473 вручена під підпис начальнику юридичного відділу Дирекції Автотранспошта ОСОБА_2 05.10.2018 року.

09.10.2018 року старшим державним виконавцем Скрипаловським Я.В. здійснено вихід за місцем знаходження боржника Дирекції Автотранспошта ПАТ Укрпошта - м.Київ, вул. Н. Ополчення, 13 з метою перевірки виконання рішення суду, за наслідками якого у представника боржника - начальника юридичного відділу Дирекції Автотранспошта ОСОБА_2 відібрано пояснення за фактом невиконання рішення суду.

11.10.2018 року на адресу Відділу надійшла заява стягувача - ОСОБА_1 про накладення штрафу на боржника за ухилення від виконання рішення суду.

11.10.2018 року старшим державним виконавцем Скрипаловським Я.В. в порядку частини 1 статті 63 Закону України Про виконавче провадження , на підставі виходу державного виконавця на дільницю 09.10.2018 року та складеного акту, винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. в рамках виконавчого провадження ВП №57326473 (далі - оскаржувана та/або спірна постанова).

02.11.2018 року за вх. 37780/15-9-26 на адресу Відділу надійшла заява Герасименко Т.С. про надання інформації про хід виконавчого провадження.

08.11.2018 року за вх. 39059/15-9-26 на адресу Відділу надійшла заява Герасименко Т .С . про притягнення посадових осіб Дирекції Автотранспошта ПАТ Укрпошта до відповідальності за невиконання рішення суду.

09.11.2018 року за вих. 106432/4 на адресу боржника направлено повідомлення про необхідність виконання рішення суду у строк до 13.11.2018 року не пізніше 11:00 год.

09.11.2018 року за вих.106418/4 до ПАТ Укрпошта , 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22 направлено повідомлення про ухилення посадових осіб Дирекції Автотранспошта ПАТ Укрпошта від виконання рішення суду.

13.11.2018 року старшим державним виконавцем Журавльовою С.В. здійснено вихід на дільницю з метою перевірки виконання боржником судового рішення, яким встановлено: рішення суду не виконано, в начальника юридичного відділу Дирекції Автотранспошта ОСОБА_2 відібрано пояснення щодо невиконання рішення суду.

14.11.2018 року старшим державним виконавцем Журавльовою С.В. в порядку статті 75 Закону винесено постанову про накладення штрафу, якою на боржника накладено штраф в подвійному розмірі в сумі 10200 грн.

У зв`язку з невиконанням рішення суду станом на 14.11.2018 року старшим державним виконавцем Журавльовою С.В. до Управління поліції у Солом`янському ГУ Національної поліції м. Києві за вих. 107847/4 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, матеріали якого прийнято канцелярією 15.11.2018 року.

15.11.2018 року за вих. №108193/4 у відповідь на заяву від 02.11.2018 року стягувачу направлено роз`яснення за фактом виконання рішення суду

На адресу Відділу також від боржника надходили інформаційні запити: 1) вих. №07- 853 від 22.11.2018 року вх. 41871/15-9-26 від 30.11.2018 року; 2) вих. №07-862 від 26.11.2018 року за вх. №42110/15-9-26 від 04.12.2018 року; 3) вих. №07-854 від 23.11.2018 року вх. №41873/15-9-26 від 30.11.2018 року; 4) вих. 07-798 від 30.10.2018 року за вх. №37692/15-9-26 від 01.11.2018 року.

15.11.2018 року Відділом винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57326473

Листом вих. №115263/4 від 07.12.2018 року відповідачем надано відповідь на вищевказані запити позивача.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, частиною 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) та передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон №1404-VIII).

В розрізі приписів частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Згідно частини 1 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

В свою чергу, статтею 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами статті 75 Закону №1404-VIII передбачено наступне.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2 ст. 65 Закону №1404-VIII).

Як стверджує позивач у нього були поважні причини невиконання рішення суду, що в свою чергу виключає наявність підстав для застосування до нього штрафу в порядку статті 63 та статті 75 Закону №1404-VIII.

Так, зокрема, Публічне акціонерне товариство Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта зазначає, що використовуючи своє право визначене частиною 1 статті 271 Цивільного процесуального кодексу України, воно звернулося до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про роз`яснення та відстрочення виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2018 року у справі №367/8553/17.

Оцінюючи доводи позивача в цій частині суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу; 2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); 5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону; 6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону; 8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; 9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем); 11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження; 12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; 13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Аналізуючи зміст наведеної правової норми суд приходить до висновку, що підставою для зупинення вчинення виконавчих дій є, серед іншого, надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Суд звертає увагу, що приписи статті 34 Закону не містять в собі №1404-VIII таких підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, як звернення боржника із заявою про роз`яснення судового рішення.

Між тим, судом встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.10.2018 року у справі №367/8553/17 в задоволенні заяви ПАТ Укрпошта в особі дирекції Автотранспошта ПАТ Укрпошта про роз`яснення рішення суду та відстрочення виконання рішення Ірпінського міського суду від 10.09.2018 року цивільній справі №367/8553/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Укрпошта в особі: дирекції Автотранспошта ПАТ Укрпошта ,3-я особа т.в.о. ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовлено.

Зазначена ухвала прийнята судом до винесення Відділом спірної постанови.

Суд звертає увагу, що законодавець не визначає широкого тлумачення невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення безпосередньо в контексті визначення поважності причин невиконання рішення суду.

Проте, надаючи оцінку наявності чи відсутності поважності причин невиконання ПАТ Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта рішення суду, суд враховує наступне.

Так, частиною 1 статті 43 Конституції України встановлено, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43 Конституції України).

Тобто, право на працю та захист від незаконного звільнення є фундаментальною гарантією основоположних прав людини та громадянина визначені Конституцією України.

Слід вказати, що виконання рішень, що допущені до негайного виконання, у тому числі, але не виключно, рішення про поновлення на роботі в силу Закону №1404-VIII є скороченими та, на думку суду, спрямовані на дотримання Конституції України в частині забезпечення прав та основоположних гарантів людини та громадянина.

Як вже зазначалося судом вище, Закон №1404-VIII не містить в собі підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у випадку подання боржником заяви про роз`яснення судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, у взаємозв`язку з наведеним суд вважає, що у Публічного акціонерного товариства Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта не існували об`єктивні незалежні від нього поважні причини невиконання рішення суду, з огляду на що, висновок відповідача про невиконання рішення без поважних причин є вірним, а відтак спірна постанова прийнята Відділом в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Враховуючи наведене відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Скрипаловського Ярослава Васильовича про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн., що була винесена при примусовому виконанні рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.09.2018 року у справі №367/8553/17, в рамках виконавчого провадження №57326473

Оцінюючи наявність підстав щодо задоволення позовних вимог в іншій частині суд зверне увагу на наступне.

Так, частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5) встановлено, що постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Вивчивши зміст спірної постанови, суд вважає, що остання повністю відповідає наведеним положенням Інструкції, позаяк мотивувальна частина містить посилання на норми Закону №1404-VIII та підстави її прийняття, а у резолютивній частині роз`яснено позивачу, що строки і порядок оскарження встановлені Законом №1404-VIII.

Суд звертає увагу позивача, що Інструкцією №512/5 не встановлено чіткої форми постанови про накладення штрафу, при цьому, спірна постанова містить усі реквізити, передбачені пунктом 7 розділу І Інструкції №512/5.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд звертає увагу, що решта наведених позивачем підстав в обґрунтування позовних вимог є формальними та не можуть бути самостійними підставами для скасування оскаржуваної постанови.

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що спірна постанова прийнята відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, суд не вбачає підстав для надання правової оцінки решті доводам позивача.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання останнього утриматись від вчинення дій, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

На думку суду, самі по собі оспорювані дії не створюють будь-яких правових наслідків для позивача, позаяк примусове виконання рішень віднесено до дискреційних повноважень відповідача. Правові наслідки, у даному випадку, для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанова про накладення штрафу.

У даному випадку вимога про зобов`язання відповідача утриматись від порушення Закону України від 02.06.2016 року №1404 Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, є похідною та задоволенню не підлягає. Крім того, станом на час вирішення спору по суті виконавче провадження ВП 57326473 є закінченим.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Укрпошта в особі Дирекції Автотранспошта (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 13, код ЄДРПОУ 25777646) до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 76А, код ЄДРПОУ 35008087) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева