Постанова

від 13.06.2019 по справі 820/2536/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 р.Справа № 820/2536/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Любчич Л.В. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - Потапенко І.О., відповідача - Гончарова Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 17.07.18 року по справі № 820/2536/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Вірекс Енерджі (далі по тексту - ТОВ Вірекс Енерджі , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківськівй області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 00000271403 від 17.01.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 по справі № 820/2536/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ" (пр. Московський, буд. 142, м. Харків, 61060, код ЄДРПОУ 40281969) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000271403 від 17.01.2018 року, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ".

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ" (пр. Московський, буд. 142,м. Харків, 61060, код ЄДРПОУ40281969) у розмірі 3450,00 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 по справі № 820/2536/18, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем як постачальником було укладено договори поставки скрапленого газу із ТОВ Ностро-Транс (в подальшому перейменовано у ТОВ Крона-Прайм ) та ТОВ Елстайл Трейд (в подальшому перейменовано у ТОВ Форін Трейд ЛТД ) (покупці), однак, фактично товару за цими договорами не поставлено, у зв`язку з чим у ТОВ Вірекс Енерджі обліковується кредиторська заборгованість перед вказаними підприємствами. Зазначені вище підприємства-покупці з моменту укладення договорів із позивачем змінили назву, місцезнаходження, посадових осіб, не звітують до органів ДФС, не подали балансу та форми-2, що унеможливлює підтвердження у них дебіторської заборгованості. Вказані підприємства не звертались до позивача з вимогою поставити товар або повернути кошти. З огляду на викладене, стверджує, що суми в розмірі 791468,00 грн та 30000,00 грн, отримані позивачем від вказаних покупців, є безповоротною фінансовою допомогою, тому підлягали включенню до складу доходу.

Крім того, пояснив, що позивачем до складу витрат на збут віднесено суму в розмірі 251000 грн за актом надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 з перевезення напівпричепу-цистерни VPS CN50, а також в розмірі 176890,00 грн за матеріали та монтажно-зварювальні роботи на вказаний напівпричеп-цистерну, надані ТОВ ЛМ-Трейд . З посиланням на п.8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби стверджує, що первісна вартість напівпричепу-цистерни VPS CN50 повинна була бути збільшена на вказані вище суми, пов`язані з доведенням зазначеного основного засобу до стану, придатного для використання. Однак, позивачем цього зроблено не було. Крім того, з вказівкою на п.6 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , стверджує, що вищезазначені витрати не можуть вважатися витратами на збут продукції, оскільки перша реалізація позивачем здійснена у липні 2016 року, в той час як спірні витрати понесені у квітні 2016 року.

Враховуючи вищенаведене, стверджує про заниження позивачем доходу на 1018858 грн, та вважає правомірним збільшення позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 по справі № 820/2536/18, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що відповідачем помилково віднесено кошти, отримані як передоплата за договорами поставки від ТОВ "Ностро Транс" (перейменовано в ТОВ "Крона-Прайм") та ТОВ "Елстайл Трейд" (перейменовано в ТОВ "Форін-Трейд ЛТД"), до безповоротної фінансової допомоги, а також безпідставно вказано на обов`язок позивача збільшити первісну вартість придбаного у перевіряємому періоді основного засобу - напівпричепу-цистерни, що призвело до хибного висновку про заниження позивачем доходу. Враховуючи викладене, вважає необґрунтованим збільшення позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 17.02.2016 по 30.09.2017, законодавства з приводу нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 17.02.2016 по 30.09.2017.

За результатами перевірки складено акт від 02.01.2018 року № 32/20-40-14-03-07/40281969, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 183394 грн., у т.ч. за 2016 рік - 35530 грн, за 3 квартали 2017 року - 147864 грн (а.с.13-41).

На підставі наведених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 17.01.2018 № 00000271403, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 229242,50 грн, у т.ч. за основним платежем - 183394 грн, за штрафними санкціями - 45848,5 грн (а.с.59).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача про заниження позивачем доходу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно пункту 134.1.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017) об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі по тексту - П(С)БО 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі по тексту - П(С)БО 15), безповоротна фінансова допомога підпадає під визначення "інший операційний дохід".

Згідно з інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291,зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 за № 893/4186, на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

До інших операційних доходів відносяться, зокрема, доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних безоплатно оборотних активів та субсидій; інші доходи від операційної діяльності.

За кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід" відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов`язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для висновку про заниження позивачем доходу за 3 квартали 2017 року на суму 821468 грн слугувало твердження відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ НОСТРО ТРАНС" (в подальшому перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") на суму 791468,00 грн. та перед ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (в подальшому перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") на суму 30000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, тому повинна була включатися позивачем до складу доходу.

Виходячи зі змісту акту, перевіркою повноти визначення податку на прибуток позивача у перевіряємому періоді встановлено кредиторську заборгованість, яка виникла за рахунок передплати за скраплений газ від підприємств ТОВ "НОСТРО ТРАНС" на суму 791468,00 грн. за договором купівлі - продажу скрапленого газу №1 від 21.04.2016 та ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") на суму 30000 грн, згідно договору купівлі-продажу скрапленого газу №2 від 05.05.2016.

Перевіркою встановлено, що після отримання від позивача надання передплати вказані підприємства змінили адресу, назву, посадових осіб, були перереєстровані свідоцтва платника ПДВ. На момент перевірки вказані підприємства не звертались з вимогою до позивача щодо поставки продукції чи повернення грошових коштів. Позивачем не було придбано чи імпортовано скраплений газ для подальшої реалізації на адресу ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ" та ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД". Останні не звітують до органів ДФС, не подали Баланс та Форму-2, що унеможливлює підтвердження наявності заборгованості у контрагента.

Виходячи з наведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що кошти отримані від TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") у сумі 791468 грн. та від ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") у сумі 30000 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, а тому, невідображення суми 821468 грн. за рахунком 71 призвело до заниження доходів підприємства, до викривлення фінансового результату та до заниження об`єкту оподаткування.

Колегія суддів вважає таке твердження відповідача хибним, з наступних підстав.

За визначенням пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем та TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") було укладено договір купівлі-продажу скрапленого газу №1 від 21.04.2016. На виконання умов договору на розрахунковий рахунок позивача 22.04.2016 було перераховано суму в розмірі 791468,00 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу скрапленого газу №2 від 05.05.2016 з ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (в подальшому перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД"). На виконання умов договору 06.05.2016 на розрахунковий рахунок позивача було перераховано суму в розмірі 30000,00 грн (т.1, а.с.65-76).

Відповідно до п.1.1. вказаних договорів, Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки Покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти або в усній формі. Постачальник забезпечує поставку товару протягом 3 робочих днів з моменту надходження заявки (п.3.4. договорів). Цей договір діє до 31 грудня 2016 року, а вчастині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п.7.1. договорів).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У свою чергу, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту умов договорів від 21.04.2016 та 05.05.2016, обов`язок постачальника здійснити поставку товару виникає з моменту надходження до нього заявки покупця в усній або письмовій формі засобами електронного або факсимільного зв`язку.

Однак, як стверджує сам відповідач в акті перевірки, заявок на поставку товару від ТОВ "Елстайл Трейд" та ТОВ "Ностро Трнас" до позивача не надходило.

При цьому, виходячи з дати закінчення строку дії вказаних вище договорів, тобто, граничного строку пред`явлення вимог покупцями (31.12.2016), трирічний строк позовної давності за ними спливає лише 01.01.2020.

З матеріалів справи вбачається, що трирічний строк стягнення сплачених коштів TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") у разі нездійснення йому поставки товарів позивачем закінчується 22 квітня 2019 року, а строк стягнення сплачених коштів ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") у разі нездійснення йому поставки товарів позивачем закінчується 06 травня 2019 року.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, виходячи з системного аналізу визначення безповоротної фінансової допомоги, наведеного у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, суми, отримані за договорами купівлі-продажу, строк позовної давності щодо стягнення яких не минув, не можуть бути визначені як суми безповоротної фінансової допомоги.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що станом на час проведення перевірки (з 04.12.2017 по 22.12.2017) строк позовної давності по договорам, укладеним позивачем із TOB "НОСТРО ТРАНС" та ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" не настав, суми в розмірі 791468,00 грн та 30000,00 грн відповідно у розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України не є безповоротною фінансовою допомогою.

Посилання відповідача на зміну адреси, назв, посадових осіб контрагентів, закриття їх рахунків, неподання звітності до органів ДФС колегія суддів відхиляє з огляду на закріплений у ст. 61 Конституції України принцип індивідуальності юридичної відповідальності особи.

Такі доводи відповідача не свідчать про неможливість отримання ТОВ Крона-Прайм та ТОВ Форін Трейд ЛТД товару чи коштів за вказаними правочинами та не дають підстав кваліфікувати кошти, отримані за вказаними вище договорами купівлі-продажу, як безнадійну заборгованість позивача перед вказаними підприємствами чи безповоротну фінансову допомогу.

Крім того, на виконання положень ст.201 ПК України, позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вказаними договорами саме як договорами купівлі - продажу, а не безповоротної фінансової допомоги (т.1, а.с.61-64).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що кошти, отримані від TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому - ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") у сумі 791468 грн та від ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (в подальшому - ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") у сумі 30000 грн, є передоплатою за поставку скрапленого газу, а не безповоротною фінансовою допомогою, тому висновок про заниження позивачем доходу на 821468 грн за результатами відносин із вказаними підприємствами є безпідставним.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем доходу на 176890 грн колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу витрат на збут віднесено наступні суми:

- в розмірі 20 500 грн, сплачено ФОП Лесюку М.Д. за транспортні послуги за актом надання послуг від 25.04.16 ;

- в розмірі 176 890 грн, сплачено ТОВ ЛМ-ТРЕЙД за матеріали та монтажно-зварювальні роботи на напівпричеп - цистерну VPS CN50 за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2016 № 12.

Так, згідно даних бухгалтерського рахунку 10 на балансі позивача знаходиться напівпричеп - цистерна VPS CN50 вартістю 502 496,68 грн, яка складається з вартості придбання причепу в розмірі 462 166,67 грн та вартості циліндр-насосу в розмірі 40 330,01 грн.

З посиланням на п.8 ПСБО № 7 Основні засоби , відповідач стверджує, що ТОВ "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ" повинно було збільшити первісну вартість зазначеного об`єкта основного засобу на суму 197390 грн, а саме: на суму 20 500 грн за транспортування напівпричепу-цистерниVPS CN50; на суму 176 890 грн за доведення напівпричепу - цистерни VPS CN50 до стану, у якому він придатний для використання запланованої мети.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 до 01.01.2017 (станом на час виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з цією нормою в редакції, чинній з 01.01.2017, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Пунктом 5 Правил (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі по тексту - П(С)БО 15), встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

За визначенням п.4 П(С)БО 7 Основні засоби , основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік); об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою; первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Пунктом 8 П(С)БО 7 встановлено, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

За приписами п.14 П(С)БО 7 первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

Разом з тим, основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.

За визначенням пункту 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 19 П (С) БО 16 встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

За приписами п.15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем та TOB АВТОКОМІС ГРУП укладено договір поставки від 18.04.2016 № 24, згідно з яким придбано напівпричеп - цистерну VPS CN50 за видатковою накладною від 22.04.2016 № 0-00000270 (а.с. 78-80).

Пунктом 1.5 вказаного договору встановлено, що якість товару має відповідати вимогам ДСТУ і засвідчується постачальником шляхом надання Сертифікату якості.

Згідно п.2.1.2 договору товар, що подається по даному договору за своїми якісними, технічним характеристиками та комплектності повинен відповідати стандартам (технічним умовам) їх виробника, з урахуванням нормального зносу.

Послуги з транспортування вказаної ТМЦ позивачу надавались ФОП Лесюком М.Д. на суму 20500 грн без ПДВ, згідно з актом № 2 від 25.04.2016, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.83).

В подальшому позивачем було замовлено проведення поточного ремонту зазначеної ТМЦ у ТОВ "ЛМ -Трейд" з придбанням для цього запасних частин у зазначеного контрагенту, усього на суму без ПДВ 176890,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту № 12 від 26.04.2018 (а.с.82).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, є хибним висновок відповідача про те, що вказані ремонтні роботи були виконані для доведення напівпричепу-цистерни до стану, у якому він придатний для використання запланованої мети, та як наслідок - необхідності збільшення позивачем первісної вартості об`єкта основного засобу, оскільки, відповідно до вищенаведених умов поставки за договором №24 від 18.04.2016, вказаних вище, зазначену ТМЦ початково можливо було використовувати за призначенням відповідно до технічних умов та характеристик без проведення поточного ремонту на момент придбання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума в розмірі 20500 грн, сплачена за актом надання послуг від 25.04.2016 за транспортні послуги, а також сума в розмірі 176890 грн, сплачена за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2016 № 12 від за матеріали та монтажно-зварювальні роботи на напівпричеп - цистерну VPS CN50, було правомірно віднесено позивачем до складу витрат на збут, а не збільшено первісну вартість напівпричепу-цистерни VPS CN50, як основного засобу, внаслідок виконання вказаних ремонтних робіт.

Посилання відповідача на те, що першу реалізацію було здійснено позивачем у липні 2016 року, тому вказані вище витрати, понесені у квітні 2016 року, неможливо вважати витратами на збут, колегія суддів відхиляє, з огляду на положення п.7 П (С) БО 16, згідно з якими витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, позивачем обґрунтовано віднесено вищевказані суми витрат по транспортуванню та проведенню монтажно-зварювальні роботи на напівпричеп - цистерну VPS CN50, до складу витрат на збут за 2 квартал 2016 року, оскільки понесені ці витрати були у квітні 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.01.2018 № 00000271403 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 229242,50 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу клопотання представника позивача про відшкодування на користь ТОВ Вірекс Енерджі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 грн, що пов`язані з розглядом справи № 820/2536/18 у Другому апеляційному адміністративному суді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частинами першою та третьою статті 132 вказаного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Для цілей розподілу судових витрат беруться до уваги: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу в сумі 11000 грн. представником позивача подано копії договору про надання правової допомоги № 30/05-10 від 30.05.2019, рахунків-фактур № 10/06 від 10.06.2019 на суму 3900,00 грн, № 30/05 від 30.05.2019 на суму 7100,00 грн, платіжного доручення № 1232 від 30.05.2019 на суму 7100,00 грн, а також документ під назвою Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (т.2, а.с.11-18).

Згідно з п.1.1 договору № 30/05-19 від 30.05.2019, адвокатське бюро Романа Гончарова бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Замовник (ТОВ Вірекс Енерджі ) зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Вартість наданої правової допомоги Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від Замовника замовлення на надання правової допомоги та виставляє Замовнику відповідний рахунок (рахунки) (п.2.1 договору). Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Замовником рахунку від Адвокатського бюро (п.2.2 договору). За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги та її вартість.

Дослідивши зміст договору від 30.05.2019, колегія суддів вказує, що знеособлений характер договору (без прив`язки до розгляду справи № 820/2536/18) та загальний спектр повноважень Адвокатського бюро на здійснення представництва інтересів в суді та інших органах при розгляді правових питань, відсутність детального опису послуг, які повинні надаватися в межах їх виконання, уповноважують Бюро не тільки на надання правової допомоги, пов`язаної з розглядом справи №820/2536/18 в Другому апеляційному адміністративному суді, а й на надання інших послуг правового характеру.

Враховуючи вказану обставину, документи, які складатимуться на виконання вищезазначених договорів, повинні деталізувати кожну окремо надану в межах договору послугу та максимально повно містити інформацію щодо неї.

Колегія суддів зауважує, що акту наданих послуг (виконаних робіт), підписаного обома сторонами договору, як це передбачено договором від 30.05.2019, представником позивача не надано.

Як зазначалось вище, вказаний договір не містить вартості послуг адвоката в розрізі конкретних видів робіт.

Таку вартість представником позивача відображено у документі з назвою Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , який не містить дати його складення та підписаний лише однією зі сторін договору № 30/05-19 - адвокатом Гончаровим Р.О.

Згідно з вказаним Детальним описом вартість робіт, виконаних адвокатом, становить 11000,00 грн, та включає в себе : ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги (20 хв.) - 500 грн, підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу - 4500 грн (3 години), участь адвоката в судових засіданнях по розгляду справи № 820/2536/18 (3 засідання) - 6000 грн, всього - 11000 грн. Для розрахунку було використано : година роботи адвоката - 1500 грн, участь адвоката в одному судовому засіданні - 2000 грн.

Надані представником позивача рахунки-фактури від 30.05.2019 та від 10.06.2019, всупереч умовам договору про надання правової допомоги від 30.05.2019, містять лише загальний опис послуг, за які сплачуються кошти : за правові послуги (послуги адвоката) згідно договору про надання правової допомоги № 30/05-19 від 30.05.2019 , не містять посилання на номер справи та види робіт, за які виставлено ці рахунки.

Зазначені неточності в оформленні актів, у поєднанні з відсутністю у договорі від 30.05.2019 посилання на номер справи, в рамках якої надається правова допомога, та види робіт, які надаються, унеможливлює встановлення зв`язку договору від 30.05.2019, рахунків-фактур від 30.05.2019, від 10.06.2019 з розглядом Другим апеляційним адміністративним судом справи № 820/2536/18.

При цьому, представником позивача надано доказ фактичної оплати лише одного з цих рахунків - від 30.05.2019 на суму 7100 грн.

Колегія суддів вказує, що документ під назвою Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , не містить дати його складення, тому датою його складення слід вважати дату подачі - 10.06.2019.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційне провадження у справі № 820/2536/18 відкрито 15.05.2019.

З матеріалами справи представник позивача Гончаров Р.О. ознайомився 04.06.2019 (т.2, а.с.1).

10.06.2019 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням про відшкодування витрат на правничу допомогу та вищезазначеними документами (т.2, а.с.2-18).

Таким чином, станом на дату виставлення рахунку та дату його оплати (30.05.2019) жодна з послуг, які зазначені у Детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом , які увійшли до складу заявленої до відшкодування суми витрат в розмірі 11000,00 грн, фактично не була надана.

Слід відмітити, що в якості призначення платежу у платіжному дорученні № 1232 від 30.05.2019 на суму 7100 грн зазначено згідно рах.№30/05 від 30/05/2019 за правові послуги (послуги адвоката) згідно договору № 30/05-19 від 30.05.2019 без ПДВ (т.2, а.с.16).

З огляду на розбіжності у датах Детального опису , платіжного доручення, рахунка-фактури, а також на загальний зміст рахунку та платіжного доручення, неможливо встановити, що кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням № 1232 від 30.05.2019, є витратами на правову допомогу, надану в рамках розгляду справи № 820/2536/18.

Інших платіжних доручень, які б підтверджували сплату коштів за надання правничої допомоги за договором № 30/05-19 в рамках розгляду справи № 820/2536/18, позивачем не надано.

Колегія суддів зауважує, що станом на 10.06.2019 (дата складення та подачі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом ) в жодному судовому засіданні представник позивача не брав участь, оскільки перше судове засідання у суді апеляційної інстанції по справі № 820/2536/18 було призначене на 13.06.2019, і закінчилося розглядом справи по суті.

Враховуючи викладене, включення до складу заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн таких видів робіт, як участь у трьох судових засіданнях, є передчасним та необґрунтованим.

Отже, зміст документів, які були надані позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, не дозволив дійти висновку про належність здійснених витрат в межах виконання договору від 30.05.2019 № 30/05-19 до судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді справи № 820/2536/18.

Представником позивача не надано доказів фактичного понесення позивачем витрат, які увійшли до складу заявленої до відшкодування суми в розмірі 11000,00 грн, зазначеної у Детальному описі послуг (виконаних робіт), наданих адвокатом .

З огляду на наведене, у задоволенні клопотання про відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн слід відмовити.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі № 820/2536/18 залишити без змін.

В задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ" (61060, м. Харків, пр. Московський, 142, код ЄДРПОУ 40281969) про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) Л.В. Любчич І.С. Чалий Повний текст постанови складено 18.06.2019 року