Ухвала

від 12.06.2019 по справі 471/126/19

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/126/19

2-з/467/8/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання - Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Першого заступника прокурора Миколаївської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирило Борисович, Фермерське господарство Едем , про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок , -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступника прокурора Миколаївської області одночасно із пред`явленням позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирило Борисович, Фермерське господарство Едем , про визнання недійсними договорів міни земельних ділянок, подав заяву про його забезпечення.

Зокрема, мотивуючи своє звернення, прокурор посилався на порушення відповідачами вимог законодавства щодо встановленого мораторію на відчуження земельних ділянок (паїв).

Вказував на те, що відповідачі з метою приховання незаконності угод, здійснили обмін земельних ділянок, уклавши оспорювані договори міни, та мають змогу змінити цільове призначення ділянок, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист інтересів держави та виконання судового рішення.

Тому з метою уникнення відчуження земельних ділянок позивач просив суд накласти арешт на земельні ділянки, що були предметом оспорюваних ним правочинів, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, у тому числі внаслідок їх поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками; заборонити відповідачам вчиняти дії спрямовані на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, їх поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них, а також проводити на спірних земельних ділянках будь-які будівельні роботи.

За правилами ч.1 ст. 153 ЦПК України заява розглядалась без повідомлення учасників справи, з огляду на відсутність необхідності виклику особи, яка подала заяву.

За таких обставин, суд, установивши фактичні обставини із даного питання, перевіривши заяву про забезпечення позову на відповідність вимогам цивільного процесуального закону України, прийшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України підставою забезпечення позову є можливість ускладнення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 150 ЦПК, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Проте, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, що прямо слідує із положень частини 3 статті 152 ЦПК.

Необхідність вирішення цього питання випливає також з положень статті 10 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов`язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов`язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Отже, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду справи та виконання такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя), з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 2 грудня 2006 року).

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2,4 частини 1 статті 150 ЦПК).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним.

Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор оспорює законність договорів міни земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та НОМЕР_6 .

Прокурор посилається на те, що зазначені вище правочини вчинені з порушенням вимог земельного законодавства та діючого мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, а тому є недійсними. Наслідком недійсності правочину є двостороння реституція.

Отже предметом позову прокурора є правовідносини щодо набуття права власності на землю.

При цьому, суд установив, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12 червня 2019 року власниками вказаних земельних ділянок є відповідачі, а саме :

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 - ОСОБА_2 ;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 - ОСОБА_5 ;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 - ОСОБА_4 ;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 - ОСОБА_1 ;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 - ОСОБА_6 ;

земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 - ОСОБА_3 .

Ці земельні ділянки є предметом оспорюваних прокурором договорів міни, а тому, з урахуванням такого, судпереконався, що у даному випадку спір є реальним, носить матеріальний характер, а титульними володільцями спірного майна (власниками) є відповідачі.

Відсутність обтяжень спірної нерухомості не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на землю, що може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірних ділянок, який існує, принаймні на час виникнення спору, відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини 2 статті 149 ЦК.

Як наслідок, є дійсними установлені законом підстави для забезпечення пред`явленого прокурором позову.

Зазначені умови можуть бути забезпечені тимчасовою забороною розпорядження спірним майном, забороною реєстрації речових прав, та забороною змінювати об`єкт спору (цільове призначення, поділ, об`єднання тощо).

Такий спосіб забезпечення позову відповідає підставам, зазначеним прокурором у заяві та не обмежує права користування земельними ділянками їх теперішніми власниками в існуючих розмірах за їх цільовим призначенням, а тому є співмірним із заявленими з позивачем вимогами.

А відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, позаяк, накладення арешту у цьому випадку, у його фактичному розумінні, є досить надмірним заходом втручання у права відповідачів.

Щодо зустрічного забезпечення, суд не вбачає підстав для його застосування, оскільки судом не встановлено, що мають місце передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України обставини, що вимагають обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Крім того відповідачі, виходячи зі змісту ч.6 ст.154 ЦПК України не позбавлені права після застосування судом заходів забезпечення позову звернутись до суду з заявою про застосування зустрічного забезпечення.

Витрати, понесені при вирішенні питання про забезпечення позову, підлягають відшкодуванню лише при вирішені спору по суті (ст.141 ЦПК України). Окремий розгляд цього питання без взаємозв`язку із задоволенням позову, тобто при розгляді заяви про забезпечення позову главою 10 ЦПК України та Законом Про судовий збір не передбачено.

А тому вимога заявника про стягнення з відповідачів судового збору, сплаченого за подання цього звернення, є передчасною.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 149-154, 258 -260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву першого заступника прокурора Миколаївської області про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити відчуження земельних ділянок, розташованих в межах території Улянівської сільської ради Братського району Миколаївської області :

- площею 0,01 га ( кадастровий номер НОМЕР_1 );

- площею 10,013 га (кадастровий номер НОМЕР_7 :09:000:0101);

- площею 0,01 га (кадастровий номер 4821484800:06:000:0507);

- площею 10,0966 га (кадастровий номер 4821484800:09:000:0089);

- площею 0,01 га (кадастровий номер 4821484800:06:000:0455);

- площею 10,271 га (кадастровий номер 4821484800:09:000:0096), в тому числі шляхом укладення будь-яких правочинів щодо передачі прав на ці ділянки, зміни розмірів та цільового призначення землі.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цих земельних ділянок.

В іншій частині заявлених вимог про забезпечення позову відмовити.

Стягувач:

Прокуратура Миколаївської області (вул. Спаська, 28 м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 02910048).

Боржники:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання - АДРЕСА_1 );

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , місце проживання - АДРЕСА_2 );

ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , місце проживання - АДРЕСА_1 );

ОСОБА_4 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , місце проживання - АДРЕСА_2 );

ОСОБА_5 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , місце проживання - АДРЕСА_1 );

ОСОБА_6 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , місце проживання - АДРЕСА_2 );

Ухвала підлягає негайному виконанню і може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.В. Явіца