Рішення

від 06.06.2019 по справі 289/812/18

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 289/812/18

Провадження № 2/280/174/19

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Янчук В.В.,

при секретарі - Кумечко С.М., Русецькій Л.Б.

за участі:

сторін:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Радомишльський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про припинення права на стягнення аліментів, скасування заборгованості по їх сплаті на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на користь батька дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Радомишльський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про припинення права на стягнення аліментів та скасування заборгованості по їх сплаті на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на користь батька дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 22.11.2008 по 26.04.2012. Від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Радомишльського районного суду від 30.01.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дітей відповідного віку, починаючи з 14.09.2012 до повноліття дитини. Станом на 01.04.2018 заборгованість по аліментам складає 28 073 грн. 50 коп., що підтверджується довідкою від 10.04.2018. Рішенням Радомишльського районного суду від 25.10.2017, сина ОСОБА_3 залишено для подальшого виховання та утримання позивачу. Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_3 проживає з позивачем з початку 2016 року. Фактично син проживає з позивачем з лютого 2016 р. і з цього періоду син повністю утримується позивачем, він вимушений сам здійснювати нагляд за сином, займатись його вихованням, дитина знаходиться на його утриманні. Відповідач у додаткових витратах участі не приймає. Коштів позивача на забезпечення дитини не вистачає, відповідач не має офіційного місця роботи, а тому позивач хоче мати гарантовані законом систематичні сплати. Оскільки син проживає з позивачем, а відповідач є працездатною, за своїм соціальним статусом і станом здоров`я в змозі надавати аліменти на утримання сина, просив стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання сина в розмірі 1800 грн. щомісячно до його повноліття.

Ухвалою суду від 27.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В жовтні 2018 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати призначені аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дітей відповідного віку, припинивши їх стягнення з лютого 2016 . Звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами в сумі 47229,25 грн., та стягнути на його користь з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з лютого 2016 р.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 18.04.2019 р. позовні вимоги визнала частково, в частині скасування заборгованості по аліментах просила відмовити. Щодо стягнення аліментів на утримання сина на користь позивача визнала частково та не заперечила щодо їх стягнення в розмірі 1100 грн. щомісячно. Суду пояснила, що син дійсно з лютого 2016 р. проживає з позивачем, вона також приймає участь у вихованні сина. Вказала, що офіційно не працевлаштована, має тимчасові заробітки , її дохід в середньому становить на місяць 3500 грн. В подальшому в судове засіданя не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Представник третьої особи Радомишльський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в судове засідання не з`явивсь. Про час та місце слухання справи були повідомлені в установленому законом порядку, пояснень відносно позовних вимог не подавали.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с.6).

Рішенням Києво -Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2012 року розірвано шлюб сторонами (а.с.13).

Згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 січня 2013 року по справі № 2/289/113/13 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р .н. в розмірі ј частини всіх видів його заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.09.2012 року (а.с.14).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25.10.2017 малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого виховання та утримування залишено батьку - ОСОБА_1 (а.с.15-16).

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 05.12.2017 за № 932, що видана виконавчим комітетом Городоцької селищної ради до складу сім`ї позивача входить син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання № 931 від 05.12.2017 р. вбачається, що ОСОБА_3 проживає з батьком ( позивачем по справі) з лютого 2016 р. за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.10), і вказана обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до повідомлення Радомишльського РВДВС Головного ТУЮ у Житомирській області від 10.04.2018 за № 2770/7.15-20/2 заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_2 станом на 01.04.2018 становить 28 073 грн. 50 коп. (а.с.25).

З довідок розрахунку заборгованості ОСОБА_1 № 6610 від 02.10.2018 та №6612 від 02.10.2018 Радомишльського РВДВС Головного ТУЮ у Житомирській області вбачається, що станом на 01.02.2016 р. заборгованість позивача по аліментах становить 19674,28 грн., а за період з 01.02.2016 по 01.10.2018 становить 47229,25 грн.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої, способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2ст. 181 Сімейного Кодексу України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ч. 3ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови №3Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога диктується положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року по справі № 706/136/16-ц суд дійшов висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Враховуючи, що з лютого 2016 року змінились обставини і син сторін перестав проживати з матір`ю, одержувачем аліментів, та постійно проживає з батьком, який займається вихованням сина, але своєчасно не вирішив питання про припинення стягнення з нього аліментів, а відповідач за справою не відкликала виконавчий лист, за яким стягуються аліменти з позивача на її користь на утримання сина, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та припинити стягнення з позивача аліментів, присуджених за рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.01.2013 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку чи інших доходів, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття з ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки син ОСОБА_3 з лютого 2016 р. проживає з батьком, і відповідачем у справі даний факт не заперечується.

За вищевикладених обставин, також суд вважає, що підлягають задоволенню і позовні вимоги - звільнити відповідача від сплати заборгованості по аліментах на утримання сина, яка виникла період з 01.02.2016 по 30.09.2018 в розмірі 47229,25 грн.

Щодо стягнення аліментів на користь позивача на утримання сина суд зазначає наступне.

Домовленості про утримання спільної дитини сторони не досягли.

При визначенні розміру аліментів суд враховує наступне.

Позивач здійснює догляд за дитиною, відповідач за віком є працездатною, інвалідом не являється, інших утриманців не має, законом на відповідача покладено обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття, відтак суд приходить до переконання, що вона спроможна сплачувати аліменти.

Положеннями ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та обмежено мінімальний розмір аліментів, встановлено, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає за необхідне стягнути аліменти з відповідача на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів її заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд вважає, що саме цей розмір аліментів на дитину відповідає вимогам виваженості та справедливості.

Доводи позивача щодо стягнення з відповідача аліментів на утриманні сина в розмірі ј частини всіх видів її заробітку, щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд до уваги не приймає, оскільки належних та допустимих доказів можливості сплати відповідачем саме ј частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше прожиткового мінімуму суду не надано.

Згідно ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 24.04.2018 року, а не з часу проживання дитини разом з батьком.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн., які не були ним сплачена при подачі позовної заяви щодо вимог про припинення права на стягнення аліментів, скасування заборгованості.

Відповідно до частини 1 пункту 3 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року „Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів. В зв`язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача на користь держави 704 гривень 80 коп. судового збору, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав малолітньої дитини та дружини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 180-183, 192 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 81, 141, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах за період з 01 лютого 2016 по 30 вересня 2018 року в розмірі 47229 грн 25 коп, присуджених за рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.01.2013 у цивільній справі №620/2882/12 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2012 року.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку - починаючи з 24.04.2018, які стягуються на підставі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.01.2013 у цивільній справі № №620/2882/12.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.04.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 704 грн. 80 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

Повне судове рішення складено 18 червня 2019 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Радомишльський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, (місце знаходження: вул. 9-січня, 2-а, м. Радомишль, Житомирська область, код ЄДРПОУ 34534670)

Суддя Янчук В.В.