Рішення

від 11.06.2019 по справі 417/3333/16-ц

МАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 417/3333/16-ц

Провадження № 2/417/113/19

РІШЕННЯ

Іменем україни

"11" червня 2019 р. с.Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Брюховецькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Марківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Луганської міської державної нотаріальної контори, Приватного підприємства Східно-Український промислово-торгівельний центр про зняття арешту із спадкового майна, -

в с т а н о в и в:

02.11.2016 року позивач звернулася з позовом до Першої Луганської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції у Луганській області про зняття арешту із спадкового майна, яку 07.12 2016 року змінила, зазначивши відповідачами - Першу Луганську державну нотаріальну контору, Приватне підприємство Східно-Український промислово-торгівельний центр .

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 11.05.2017 року у задоволені позову було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 04.08.2017 року, рішення Марківського районного суду Луганської області від 11.05.2017 року змінено. В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства Східно-Український промислово-торгівельний центр про зняття арешту із спадкового майна, рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року скасовано, провадження у справі у зазначеній частині закрито. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 року рішення Марківського районного суду Луганської області від 11.05.2017 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 04.08.2017 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , на грошові вклади та на нежитлове приміщення, магазин АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що АДРЕСА_4 по АДРЕСА_5 .

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Десятою Київською державною нотаріальною конторою №2187/0914 від 11.05.2016 р. (спадкова справа № 931/2015) та отримала вже свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру та грошові вклади.

При оформлені спадщини на вищезазначене нежитлове приміщення державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори було сформовано інформаційну довідку № 50825927 від 25.12.2015 р. та було встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мається запис від 16.03.2006 року №2971790 про накладення арешту на це нерухоме майно, що становить перешкоду у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що внесений запис № 2971790 від 16.03.2006 р. Першою Луганською державною нотаріальною конторою про арешт нежитлового приміщення на підставі повідомлення приватного нотаріуса ОСОБА_3 за № 225-Н від 08.08.2003 р., вх.1489 є помилковим з огляду на наступне.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником нежитлового приміщення, на який накладався арешт зазначено Приватне підприємство Східно-Український промислово-торговельний центр , в той час як власником даного приміщення був чоловік позивача ОСОБА_2 , який набув право власності на дане нежитлове приміщення згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2005 р. Даний договір був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і посвідчений 28.01.2005 р. приватний нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Тягнієм О.О. Відповідно до п.47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затв. Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5), яка діяла на момент укладення правочину, тобто станом на 28.01.2005р., договори про відчуження майна посвідчуються нотаріусом після перевірки заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу). Тому, на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будь які типи обтяження на дане майно були відсутні, що і підтверджується посвідчення нотаріусом правочину. Крім того, при укладенні цього договору продавець ОСОБА_4 свідчив, що предмет договору - нежитлове приміщення до укладення договору нікому іншому не продано, не подаровано, не заставлено, в спорі та під забороною перебувало, прав стосовно нього у третіх осіб не має (п. 6 Договору). Тобто, ОСОБА_2 правомірно набув право власності на нежитлове приміщення і будь-яких перешкод у вчиненні правочину не існувало. В подальшому, 04.03.2005 р. ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності нежитлове приміщення, магазин № АДРЕСА_2 Галантерея в Міському комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Луганськ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВО № 366710, номер витягу 6661878 від 04.03.2005 р., реєстраційний номер 2183154.

При укладені договору купівлі-продажу приватний нотаріус Тягній О.О. перевіряв належність нерухомості продавцю ОСОБА_4 , який володів цим нежитловим приміщенням на підставі Свідоцтва виданого приватним нотаріусом Луганського міськнотокругу Кожемякіним А.А. від 14.10.2004 р. (п.3 Договору купівлі-продажу), а тому можна твердо стверджувати, щодо цього нежитлового приміщення на той час також не існувало будь-яких заборон, оскільки в протилежному випадку нотаріус би не зміг посвідчити угоду, за якою відбулася зміна власника нерухомості з ПП Східно-Український промислово-торговельний центр на ОСОБА_4 .

Як вбачається із технічного паспорту на нежитлове приміщення, виданого МКП Бюро технічної інвентаризації від 21.05.2004 р. ПП Східно-Український промислово-торговельний центр був одним із попередніх власників даного приміщення, а тому при внесенні запису від 16.03.2006р. про арешт нежитлового приміщення не міг бути зазначеним як власник цього нерухомого майна.

Відповідно до п.2.5, п. 2.6 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (затв. Наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 р. № 31/5), діючого на момент внесення запису про арешт нерухомого майна при внесенні відомостей про обтяження до Реєстру реєстратор - в даному випадку Перша Луганська державна нотаріальна контора повинна була внести дані про підстави виникнення обтяження, дані про об`єкт обтяження та дані про власника нерухомого майна у день їх надходження. В порушення цих вимог Перша Луганська державна нотаріальна контора внесла в Реєстр дані за повідомленням приватного нотаріуса Кірєєвої Є.І. від 08.08.2003 р. тільки 16.03.2006 р., після спливу майже трьох років, навіть не встановивши хто на даний час є вже власником цього майна.

В зв`язку з проведенням антитерористичної операції на сході України, а саме в м. Луганську де позивач постійно мешкала з чоловіком, вона була змушена переселитися до м. Києва, що підтверджується доданою до заяви копією довідки від 08.12.2014 р. за № 3004004964 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб позивач має всі права, визначені Конституцією та законами України. Позивач ОСОБА_1 , як особа, яка фактично прийняла спадщину та вступила у володіння майном, на даний час позбавлена права оформити належне їй право власності на спадкове майно.

Оскільки позивач позбавлена можливості в позасудовому порядку реалізувати будь-яким іншим способом своє право на переоформлення права власності на спадкове майно, то вона була змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність (т.2 а.с.112) та надав письмові пояснення в яких зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , на грошові вклади та на нежитлове приміщення, магазин АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що АДРЕСА_4 по АДРЕСА_5 . Позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Десятою Київською державною нотаріальною конторою № 2187/0914 від 11.05.2016 р. (спадкова справа № 931/2015) та отримала вже свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру та грошові вклади.

При оформлені спадщини на вищезазначене нежитлове приміщення державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори було сформовано інформаційну довідку № 50825927 від 25.12.2015 р. та було встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мається запис від 16.03.2006 р. за № 2971790 про накладення арешту на це нерухоме майно, що становить перешкоду у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що внесений запис № 2971790 від 16.03.2006 р. Першою Луганською державною нотаріальною конторою про арешт нежитлового приміщення на підставі повідомлення приватного нотаріуса ОСОБА_3 за № 225-Н від 08.08.2003 р., вх. 1489 є помилковим з огляду на наступне.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником нежитлового приміщення, на який накладався арешт зазначено Приватне підприємство Східно-Український промислово-торговельний центр , в той час як власником даного приміщення був чоловік позивачки ОСОБА_2 , який набув право власності на дане нежитлове приміщення згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2005 р. Даний договір був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і посвідчений 28.01.2005 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Тягнієм О.О. Відповідно до п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затв. Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5), яка діяла на момент укладення правочину, тобто станом на 28.01.2005 р., договори про відчуження майна посвідчуються нотаріусом після перевірки заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. У разі наявності заборони договори про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу). Тому, на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 будь які типи обтяження на дане майно були відсутні, що і підтверджується посвідченням нотаріусом правочину. Крім того, при укладенні цього договору продавець ОСОБА_4 свідчив, що Предмет договору - нежитлове приміщення до укладення договору нікому іншому не продано, не подаровано, не заставлено, в спорі та під забороною не перебувало, прав стосовно нього у третіх осіб не має (п. 6 Договору). Дані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви копіями договору купівлі-продажу нежилого приміщення та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 664734 від 28.01.2005 р. ОСОБА_2 правомірно набув право власності на нежитлове приміщення і будь-яких перешкод у вчиненні правочину не існувало. В подальшому, 04.03.2005 р. ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на нежитлове приміщення, магазин № АДРЕСА_2 Галантерея в Міському комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Луганськ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВО № 366710, номер витягу 6661878 від 04.03.2005 р., реєстраційний номер 2183154. Зазначає, що при укладені договору купівлі-продажу приватний нотаріус Тягній О.О. перевіряв належність нерухомості продавцю ОСОБА_4 , який володів цим нежитловим приміщенням на підставі Свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Луганського міськнотокругу Кожемякіним А.А. від 14.10.2004 р. (п. 3 Договору купівлі-продажу), а тому можна твердо стверджувати, що щодо цього нежитлового приміщення на той час також не існувало будь-яких заборон, оскільки в протилежному випадку нотаріус би не зміг посвідчити угоду, за якою відбулася зміна власника нерухомості з ПП Східно-Український промислово-торговельний центр на ОСОБА_4 .

Як вбачається із технічного паспорту на нежитлове приміщення, виданого МКП Бюро технічної інвентаризації від 21.05.2004 р. ПП Східно-Український промислово-торговельний центр був одним із попередніх власників даного приміщення, а тому при внесенні запису від 16.03.2006р. про арешт нежитлового приміщення не міг бути зазначеним як власник цього нерухомого майна.

Відповідно до п.2.5, п. 2.6 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (затв. Наказом Міністерства юстиції України 09.06.1999 р. № 31/5), діючого на момент внесення запису про арешт нерухомого майна, при внесенні відомостей про обтяження до Реєстру реєстратор - в нашому випадку Перша Луганська державна нотаріальна контора, правонаступником якої є Перша Луганська міська державна нотаріальна контора повинна була внести дані про підстави виникнення обтяження, дані про об`єкт обтяження та дані про власника нерухомого майна у день їх надходження. В порушення цих вимог Перша Луганська державна нотаріальна контора, правонаступником якої є Перша Луганська міська державна нотаріальна контора, внесла в Реєстр дані за повідомленням приватного нотаріуса Кірєєвої Є.І. від 08.08.2003 р. тільки 16.03.2006 р., після спливу майже трьох років, навіть не встановивши хто на даний час є вже власником цього майна. Вважає, що була помилковість та безпідставність накладення арешту на нежитлове приміщення, що належить померлому чоловіку позивачки, тому просить суд захистити її право як власника шляхом постановлення рішення про зняття обтяження - арешту на відчуження цього спадкового майна.

Крім того в ході розгляду справи, витребовувались відомості про наявність податкового боргу приватного підприємства Східно-Український промислово-торговельний центр . Листом від 25.02.2019 року за № 1783/9/12-32-50-07 в.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області Височина О. повідомила про відсутність у ПП Східно-Український промислово-торговельний центр заборгованості зі сплати податків та зборів, що свідчить про те, що арешт на майно не міг накладатися за ініціативою державних органів.

Відомості про реєстрацію обтяження (арешт) нерухомого майна - нежитлового приміщення магазину № 37 Галантерея , розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Артема, буд. 225 маються в матеріалах справи станом на 25.12.2015 року і з того часу минуло більше 3 років протягом яких було прийнято постанову КМУ №1127 від 25.12.2015 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з наступними змінами та доповненнями, якою затверджено: Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаними нормативно-правовими актами було змінено порядок державної реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відображення відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав. Оскільки в ході розгляду справи виникла необхідність витребування інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про зареєстровані речові права та обтяження за об`єктом нерухомого майна - нежитлове приміщення магазину АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 на даний час, з Центру надання адміністративних послуг Марківської районної державної адміністрації витребовувалась зазначена інформація. Листом т.в.о директора Центру надання адміністративних послуг Марківської районної державної адміністрації О.О. Шкирі № 9 від 15.02.2019 року повідомлено, що вказана інформація є відкритою та загальнодоступною. Однак можливості перевірити відомості про реєстрацію обтяження (арешт) нерухомого майна - нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_6 37 Галантерея , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 на даний час не можливо, оскільки в пошуковій системі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, через он-лайн будинок юстиції ( online.minjust.gov.ua/managers/services/extract ) відсутня вулиця Артема м.Луганська, що підтверджуються скриншотом сайту.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається порушення прав будь-яких осіб при розгляді зазначеної справи та не вбачається того, що зазначений спір стосується прав та обов`язків інших осіб, які не залучені до участі у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини. Але згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38-14 від 02.09.2014 р. Про визначення територіальної підсудності справ була змінена територіальна підсудність судових справ, підсудних розташованим у районі проведення АТО місцевим загальним та апеляційним судам. Тому Марківському районному суду Луганської області була визначена територіальна підсудність справ Кам`янобрідського районного суду м. Луганська.

Просить суд зняти обтяження - заборону відчуження (арешт) нерухомого спадкового майна - нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_6 37 Галантерея , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесену Першою Луганською державною нотаріальною конторою від 16.03.2006 р. № 2971790 за повідомленням 225-Н, 08.08.2003 р. приватного нотаріуса ОСОБА_3 , вх. 1489, правонаступником якої є Перша Луганська міська державна нотаріальна контора (т.2 а.с.113-115).

Відповідач Перша Луганська міська державна нотаріальна контора Луганської області в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд даної цивільної справи без участі представника Першої Луганської міської державної нотаріальної контори (т.2 а.с.110).

Відповідач Приватне підприємство Східно-Український промислово-торгівельний центр в підготовче судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлялися - через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" на веб-сайті Марківського районного суду, оскільки відповідач знаходиться на тимчасовоокупованій території куди підприємством поштового зв`язку "Укрпошта" не здійснюється доставка поштової кореспонденції. Клопотань чи заперечень суду не надано (т.2 а.с.99, 107).

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до статей 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.02.2015 року (т.1 а.с.14).

Після його смерті відкрилась спадщина на:

-квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом НАО 185018 від 25.12.2015 року (т.1 а.с.15);

- грошові вклади, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом НАО 184208 від 28.10.2015 року (т.1 а.с.16);

-нежиле приміщення, магазин АДРЕСА_7 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВО №366710 від 04.03.2005 року (т.1 а.с.8), Технічним паспортом на громадський будинок нежитлове приміщення магазину АДРЕСА_7 (т.1 а.с.10-13).

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою, виданою Десятою Київською державною нотаріальною конторою №2187/0914 від 11.05.2016р. (спадкова справа № 931/2015) та отримала вже свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру та грошові вклади (т.1 а.с.17).

При оформлені спадщини на вищезазначене нежитлове приміщення державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори було сформовано інформаційну довідку № 50825927 від 25.12.2015 р. (т.1 а.с.9) та було встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мається запис від 16.03.2006 року №2971790 про накладення арешту на нежитлове приміщення магазину АДРЕСА_7 , що становить перешкоду у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 01.09.1984 року (т.1 а.с.18), проте позивач, як єдиний спадкоємець не може отримати спадщину на нерухоме спадкове майно нежитлового приміщення магазину №37 Галантерея , розташованого за адресою: м.Луганськ, вул. Артема,225, оскільки на спадкове майно накладено арешт.

Таким чином, з метою захисту свого порушеного права на отримання спадщини після смерті чоловіка, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, при чому згідно частини п`ятої цієї статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Доскладу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином судом було встановлено, що позивач є спадкоємцем на спірне майно, прийняла спадщину, отримала свідоцтво про право на спадщину на частку майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно ч.ч.1-8 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 під поняттям охоронювані законом інтереси , що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

За правилами ст. 57 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент винесення постанови про накладення арешту), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (чинна редакція) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Позивач має намір розпорядитися належним їй майном, а саме оформити спадщину після смерті чоловіка, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадщину, внаслідок чого вона позбавлена змоги оформити спадщину після смерті чоловіка, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12 , 81 , 259 , 263 , 264 , 265 , 273 , 354 , 355 ЦПК України , ст.ст.15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України Про виконавче провадження , суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Першої Луганської міської державної нотаріальної контори, Приватного підприємства Східно-Український промислово-торгівельний центр про зняття арешту із спадкового майна - задовольнити.

Зняти обтяження - заборону відчуження (арешт) нерухомого спадкового майна - нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_6 37 Галантерея , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесену Першою Луганською державною нотаріальною конторою від 16.03.2006 року №2971790 за повідомленням 225-Н, 08.08.2003 року приватного нотаріуса Кірєєвої Є ОСОБА_6 І., вх.1489.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В судовому засіданні 11 червня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2019 року.

Суддя О.В.Рукас