Рішення

від 18.06.2019 по справі 640/8419/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/8419/19

н/п 2-а/640/351/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу 640/11280/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Харківській області капітана поліції Рябоконь Андрія Леонідовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серія ЕАВ №1079542 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що 19.04.2019 р. поліцейським УПП в Харківській області капітаном Рябоконем А.Л. відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Як зазначається в постанові, позивач проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України. Позивачу поставлено в обов`язок сплатити штраф у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення. На думку позивача постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступних підстав:

19.04.2019 р., близько другої години ночі, ОСОБА_1 керуючи автомобілем MITSUBISHI LANCER номерний знак НОМЕР_1 , рухався з боку вулиці Героїв праці перетинаючи міст та виконуючи поворот праворуч на вул. Шевченко не зупинився на заборонений жовтий сигнал світлофору через те, ще відчув занос свого автомобіля та для того, щоб не створювати аварійної ситуації на проїжджій частині впоравшись з керуванням закінчив маневр на жовтий сигнал, внаслідок чого виявив спущене колесо. Раптом він почув як поліцейські зробили вимогу йому зупинити автомобіль. Позивач зупинився, та попросив повідомити причину зупинки. Поліцейський повідомив що позивача було зупинено через те, що він проїхав на заборонений жовтий сигнал світлофора. ОСОБА_1 не заперечуючи своєї провини намагався повідомити інспектору через що він це зробив та обґрунтувати свої дії, але інспектор не відреагував на це та почав ознайомлювати водія з відео доказами його правопорушення. Не перевіряючи наявність документів у водія, Рябоконь А. Л. роздрукував електронну постанову Серія ЕАВ №1079542. В цей час ОСОБА_1 знаходився в стані тяжкого душевного хвилювання, внаслідок нещодавньої втрати близької людини, та тільки коли побачив роздруковану постанову зрозумів що інспектор не призначив розгляд справи та не ознайомив його з його правами. Коли позивач нагадав інспектору що він не виконав дії згідно до процедури інспектор зазначив що всі процесуальні дії були виконані, хоча в автомобілі позивача увесь цей час працював відео регістратор та інспектор знав про це.

Посилаючись на норми законодавства, позивач вказує, що інспектором було порушено порядок розгляду справи, оскаржувана складена з допущенням грубих помилок, обмежує невід`ємні процесуальні права позивача та ставить йому в обв`язок сплату штрафу у розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, якого ОСОБА_1 не вчиняв.

Враховуючі вищевикладене позивач вважає, дії відповідача протиправними, а постанова серії ЕАВ №1079542 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, відзиву до суду не надано, будь-яких заяв до канцелярії суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи, те, що позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та відсутність будь-яких заяв від нього, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст.286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з позовом 23.04.2019 р, щодо оскарження постанови від 19.04.2019 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Харківській області капітана поліції Рябоконь Андрія Леонідовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1079542 від 19.04.2019 р. на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.7).

У постанові зазначено, що 19.04.2019 01:45:53 м.Харків вул..Чкалова 20, водій керуючи ТЗ проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.г ПДР - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Стаття, частина статті КУпАП: ст. 122 ч. 2.

Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: накласти штраф 425 грн.

До постанови додається: … (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП, не надано.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці вчинення правопорушення суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.

Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

У зв`язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позовну заяву, не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Харківській області капітана поліції Рябоконь Андрія Леонідовича серія ЕАВ №1079542 від 19.04.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП за порушення вимог п.8.7.3.г ПДР України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

У задоволенні позову в частині визнання дій інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Харківській області капітана поліції Рябоконь Андрія Леонідовича протиправними - відмовити.

Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Другого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Комінтернівським РВ у м.Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 21.10.2014 р..

Відповідач - Інспектора 3 батальйону 1 роти УПП в Харківській області капітан поліції Рябоконь Андрій Леонідович, місцезнаходження: 61033, м.Харків, вул..Шевченка 315-А.

Повне судове рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя Чередник В.Є.