Рішення

від 18.06.2019 по справі 908/783/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/78/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 908/783/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дуко-Техник , 51261, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка, 519,6 км автодороги Київ - Луганськ; адреса для листування: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, а/я - 57

до відповідача Публічного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат , 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175

про стягнення коштів

Без виклику (повідомлення) представників учасників процесу

Суть спору

01.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дуко-Техник , Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка до відповідача Публічного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат , Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення заборгованості за договором поставки № ДТ/03 від 03.01.2014, в розмірі 120 333,81 грн, з яких: основний борг в розмірі 55 366,66 грн, пеня у розмірі 43 363,34 грн, інфляційні втрати в розмірі 21 603,81 грн.

01.04.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 04.04.2019 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.

16.04.2019 на адресу господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дуко-Техник , Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/783/19. Присвоєно справі номер провадження 15/78/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві б/н від 25.03.2019, відповіді на відзив б/н від 11.05.2019 та мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки, у зв`язку з чим за Публічним акціонерним товариством Мелітопольський м`ясокомбінат утворилась заборгованість у розмірі 55 366,66 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 43 363,34 грн та суму інфляційних збитків у розмірі 21 603,81 грн. Крім того, позивач просить окрім витрат по сплаті судового збору, стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на послуги адвоката. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст. ст. 174, 175, 193, 198, 216, 217, 218, 219, 222, 224, 229, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 205, 206, 258, 631, 640 Цивільного кодексу України та умови договору поставки № ДТ/03 від 03.01.2014. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву № 30/04юр-1 від 30.04.2019. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем до позовної заяви надана не підписана копія договору, що свідчить про той факт, що між сторонами склалися позадоговірні відносини. Отже, твердження позивача про те, що поставки товару здійснювалися на підставі договору є помилковим та необґрунтованим. Зазначає, що факт здійснення господарської операції підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами. Крім того, відповідач зазначає, що надані до позовної заяви копії видаткових накладних та рахунки на оплату містять посилання на іншу дату укладення договору, а ніж та, що зазначена по тексту позовної заяви. Також зазначає, що матеріалах справи міститься копія претензії позивача від 27.02.2019№ 27/19 яка не містить доказів підтвердження отримання з боку відповідача. Просив застосувати строк позовної давності за видатковими накладними за період з 28.08.2015 по 18.09.2015. Заперечив щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

10.05.2019 на адресу суду надійшла заява відповідача № 08/05юр-1 від 08.05.2019 з проханням стягнути з позивача на користь відповідача суму документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн.

23.05.2019 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив № 20/05юр-1 від 20.05.2019 в яких відповідач просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі та просив стягнути з позивача на користь відповідача суму документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3300,00 грн.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 18.06.2019.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Як зазначає позивач, підставою для звернення до суду стало укладання 03.01.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю Дуко-Техник , Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка (позивач) та Публічним акціонерним товариством Мелітопольський м`ясокомбінат , Запорізька область, м. Мелітополь (відповідач) договору поставки № ДТ/03.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 202, ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно з частиною першою ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви надана не підписана копія договору, що свідчить про той факт, що між сторонами склалися позадоговірні відносини.

Факт здійснення господарської операції підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар на загальну суму 55 583,62 грн, що підтверджується первинними документами, а саме:

- видаткова накладна № 546 від 28.08.2015, рахунок на оплату № 556 від 28.08.2015 на суму 5106,82 грн, довіреність № 001763;

- видаткова накладна № 545 від 28.08.2015, рахунок на оплату № 555 від 28.08.2015 на суму 4588,80 грн;

- видаткова накладна № 572 від 10.09.2015, рахунок на оплату № 583 від 10.09.2015 на суму 4588,80 грн, довіреність № 001854;

- видаткова накладна № 597 від 18.09.2015, рахунок на оплату № 606 від 18.09.2015 на суму 4588,80 грн, довіреність № 001955;

- видаткова накладна № 321 від 13.07.2016, рахунок на оплату № 336 від 13.07.2016 на суму 9177,60 грн;

- видаткова накладна № 349 від 22.07.2016, рахунок на оплату № 359 від 22.07.2016 на суму 9177,60 грн;

- видаткова накладна № 360 від 29.07.2016, рахунок на оплату № 362 від 26.07.2016 на суму 9177,60 грн, квитанція про прийом вантажу № 2660009088;

- видаткова накладна № 387 від 12.07.2016, рахунок на оплату № 397 від 12.08.2016 на суму 9177,60 грн.

Таким чином, факт поставки товару підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками зазначеними вище документами.

Отриманий товар відповідачем оплачено частково, що підтверджується платіжними дорученнями № ПП - 236474 від 09.09.2015 на суму 7500,00 грн; № ПП - 248305 від 12.07.2016 на суму 9177,60 грн; № ПП - 248660 від 22.07.2016 на суму 10 000,00 грн; № ПП - 249257 від 08.08.2016 на суму 13 000,00 грн, на загальну суму 39 677,60 грн.

З урахуванням початкового сальдо та залишку неоплаченого товару, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на день подачі позову до суду становить 55 366,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 16.01.2019 направив на адресу відповідача претензію № 002/19 про погашення виниклої заборгованості, яка залишена без задоволення.

Судом встановлено, що позивач здійснив поставку відповідачу за період з 28.08.2015 по 21.12.2018 товар, який прийнятий відповідачем, про що свідчить підписи уповноваженої особи Публічного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат , на видаткових накладних та скріплення їх печатками товариства.

Надані до матеріалів справи первинні документи мають посилання на час здійснення господарської операції, кількість та найменування товару, його ціна, найменування представників постачальника та покупця, печатки юридичних осіб та всі видаткові накладні скріплені печаткою Публічного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат .

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до приписів п. п. 2.1, 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується саме іншими альтернативними даними, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а саме підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою Публічного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат .

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 55 366,66 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо прохання відповідача про застосування строку позовної давності за видатковими накладними за період з 28.08.2015 по 18.09.2015 суд зазначає наступне:

Судом враховано, що за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3).

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема належати: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем за період часу з 28.08.2015 по 21.12.2018 сплачувались кошти на загальну суму 39 677,60 грн.

З огляду на викладене вбачається, що перебіг позовної давності за вимогою про стягнення 55 366,66 грн основного боргу переривався 08.08.2016, у зв`язку із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу, а саме частковою оплатою основного боргу.

Відтак, перебіг позовної давності за спірною позовною вимогою розпочався заново з 08.08.2016 і станом на час звернення позивачем з позовом до суду не сплинув. А тому, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача 43 363,34 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку позивачем нараховано відповідачу до стягнення пеню на підставі договору поставки № ДТ/03 від 03.01.2014.

Проте приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про недоведеність позивачем укладення спірного договору з відповідачем та порушення його умов останнім, у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу пені на підставі вказаного договору поставки.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 43 363,34 грн пені.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суму інфляційних витрат в розмірі 21 603,81 грн за вказаний позивачем період з серпня 2016 по лютий 2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок суд визнав не обґрунтованим, оскільки позивачем безпідставно визначена дата настання прострочення виконання грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги той факт, що сторонами чітко не визначений строк оплати отриманого товару, суд вважає за доцільне застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять претензію № 002/19 від 16.01.2019, в якій позивач просить розглянути претензію в передбачений законом термін, надати письмову відповідь та перерахувати контрагенту 55 366,66 грн.

26.02.2019 претензія повернута на адресу позивача, про що свідчить напис на поштовому конверті.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки, претензія позивача була направлена відповідачу 16.01.2019 то строк позовної давності обчислюється з дня направлення претензії.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в розмірі 276,83 грн за лютий 2019.

У стягнення інфляційних втрат в розмірі 21 326,98 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Стосовно витрат на послуги адвоката.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн, крім того відповідачем заявлено до стягнення з позивача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3300,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального строку України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката надано до матеріалів справи угоду про надання юридичних послуг № 022/19 від 10.01.2019 та платіжне доручення № 2315 від 28.01.2019 з призначенням платежу оплата за юридичні послуги згідно угоди № 022/19 від 10.01.2019 на суму 5000,00 грн.

Відповідачем в якості доказів отримання послуг адвоката надано до матеріалів справи договір про надання правових послуг адвоката б/н від 26.04.2019, Акт виконаних робіт про надання правової допомоги від 20.05.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 657 від 28.12.2007 на імя ОСОБА_1 , видатковий касовий ордер від 26.04.2019 на суму 5000,00 грн.

Підтверджені у відповідності з вимогами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу для позивача становлять 5000,00 грн і для відповідача - 3300,00 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають присудженню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2312,05 грн.

Тоді як, з позивача на користь відповідача підлягають присудженню до стягнення з урахуванням часткової відмови у задоволені позову, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1525,95 грн.

З урахуванням вимог ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що на відповідача покладена більша частина сум судових витрат, з нього на користь позивача підлягає стягненню лише їх різниця, а саме 786,10 грн витрат на професійну правничу допомогу (2312,05 грн - 1525,95 грн).

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Мелітопольський м`ясокомбінат (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175; ідентифікаційний номер юридичної особи 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дуко - Техник (51261, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Мар`янівка, 519,6 км автодороги Київ - Луганськ; адреса для листування: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, а/я - 57; ідентифікаційний номер юридичної особи 31155219) основну заборгованість у розмірі 55 366,66 грн (п`ятдесят п`ять тисяч триста шістдесят шість гривень 66 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 276,83 грн (двісті сімдесят шість гривень 83 коп.), судовий збір у розмірі 888,29 грн (вісімсот вісімдесят вісім гривень 29 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 786,10 грн. Видати наказ.

У стягненні суми інфляційних втрат у розмірі 21 326,98 грн та суми пені у розмірі 43 363,34 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов