Рішення

від 11.06.2019 по справі 908/1010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/91/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 Справа № 908/1010/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзалізпостач» , 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 50-А, прим. 61

про стягнення коштів

при секретарі судового засідання Осоцький Д.І.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Сарібекян Н.А., довіреність №316 від 02.05.2019;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

25.04.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзалізпостач» , м. Запоріжжя про стягнення коштів за договором про постачання електричної енергії від 24.02.2016 за № 13469 в розмірі 4517,77 грн, з яких: борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 3370,40 грн, пеня у розмірі 208,75 грн, 3% річних у розмірі 201,67 грн, інфляційні витрати в розмірі 736,95 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення чинного законодавства в галузі електроенергетики та умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 24.02.2016 за №13469 відповідачем не сплачено суму заборгованості за споживання активної електричної енергії за період з 01.02.2017 по 27.03.2017 в розмірі 3370,40 грн. Крім того, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.07.2017 по 12.10.2017 в сумі 208,75 грн, 3% річних за період з 17.03.2017 по 31.03.2019 в сумі 201,67 грн, інфляційні втрати за період з 01.04.2017 по 31.03.2019 в сумі 736,95 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2019, справу № 908/1010/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1010/19, присвоєно справі номер провадження 15/91/19. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.05.2019 о/об 10 год. 50 хв.

Ухвалою суду від 28.05.2019 відкладалось судове засідання на 11.06.2019 о 15 год. 20 хв.

В судовому засіданні 11.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 11.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд установив.

24.02.2016 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (найменування змінено на ПАТ «Запоріжжяобленерго» ) - постачальник та ТОВ «Укрзалізпостач» - споживач укладено договір про постачання електричної енергії № 13469 (далі за текстом - договір).

За умовами розділу 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» , а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу» .

Згідно з пунктом 2.3.4 Договору Споживач зобов`язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 до Договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» (далі - Додаток №4) та додатка № 5 «Графік зняття показів засобів облік) електричної енергії» .

Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Договору. Споживач не пізніше 14-00 годин 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою «Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» .

Згідно з п. 6 Додатку № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичною обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Пунктом 10 Додатку № 4 встановлено, що Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги - доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги -доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі - дата вручення Споживачу;

- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.

Пунктом 11 Додатку № 4 до Договору встановлено, якщо Споживач не надав Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в обумовлений термін, Постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для сплати виходячи із середньомісячного обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період з подальшим перерахуванням у разі надання Споживачем даних про використану електричну енергію протягом наступного розрахункового періоду.

Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не перевищує один розрахунковий період, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної електроенергії здійснюється Постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання визначених згідно п. 6 Додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 7.2 договору, розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п. 9.5 Договору, цей договір набирає чинності з дня підписання і укладається на термін до 14.04.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Умови Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Термін позовної давності по даному договору складає десять років (п. 9.6 Договору).

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками товариств.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін врегульовані договором про постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем поставлялась відповідачу електрична енергія. Відповідач, в свою чергу, оплату за електричну енергію в повному обсязі та в установлений договором строк не здійснив.

У грудні 2016 відповідачем надано «Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» у відповідності до якого загальна кількість використаної електроенергії складає 29 кВт/год на суму 68,56 грн., яка сплачена відповідачем за рахунок переплати, здійсненої у попередніх місяцях.

За січень 2017 відповідачем не надано «Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» , у зв`язку з чим, позивачем здійснено розрахунок за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії з урахуванням попереднього періоду, що склало 29 кВт/год на суму 61,34 грн, яка була сплачена відповідачем за рахунок переплати, здійсненої у попередніх місяцях.

За лютий 2017 відповідачем не надано «Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» , у зв`язку з чим, позивачем здійснено розрахунок у відповідності до умов Договору та п. 6.39 ПКЕЕ за величиною дозволеної потужності, що склало 850 кВт/год на загальну суму 1844,16 грн, яка частково сплачена відповідачем за рахунок попередньої переплати. Залишок за лютий 2017 року склав 1633,64 грн.

За березень 2017 відповідачем також не надано Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію. Розрахунок за березень 2017 року було виконано за період з 01.03.2017 по 27.03.2017 у відповідності до умов Договору та п. 6.39 ПКЕЕ за величиною дозволеної потужності, 820 кВт/год на загальну суму 1736,76 грн.

Для оплати спожитої електроенергії позивачем було виставлено рахунок № 13469/2а від 28.02.2017 на суму 1633,64 грн, який направлено на адресу відповідача 06.03.2017, що підтверджується поштовим реєстром та фіскальним чеком від 06.03.2017 та рахунок № 13469/3а від 31.03.2017 на суму 1736,76 грн, який направлено на адресу відповідача 07.04.2017, що підтверджується поштовим реєстром та фіскальним чеком № 7829 від 07.04.2017. Які відповідачем сплачені не були.

28.03.2017 ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж складено Акт № 3188 про відключення електроустаткування підприємства за несплату боргу за спожиту електроенергію.

Позивачем направлялась претензія за вих. № 55/44-5854 від 15.11.2018 з вимогою терміново сплатити заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 3370,40 грн, пеню в розмірі 208,77 грн, 3% річних у розмірі 109,72 грн та інфляційні в розмірі 516,18 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту та неоплачену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії від 24.02.2016 № 13469 за період з 01.02.2017 по 27.03.2017 склала 3 370,40 грн.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з наступними змінами, далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Як передбачено статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

У пункті 7 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 року № 441 (з наступними змінами) передбачено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами). Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Відповідно до п. п. 6.13. ПКЕЕ у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань підтверджено матеріалами справи, доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано. З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 3370,40 грн підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.07.2017 по 12.10.2017 в сумі 208,75 грн, 3% річних за період з 17.03.2017 по 31.03.2019 в сумі 201,67 грн, інфляційні втрати за період з 01.04.2017 по 31.03.2019 в сумі 736,95 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 п. 4.2 Договору про постачання електричної енергії передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 Порядок розрахунків за активну електричну енергію ) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № б Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії ), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Тобто, умовами Договору сторони погодили строк нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов`язання, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Нарахування позивачем пені, у зв`язку з порушенням умов Договору не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом в розмірі 208,75 грн.

Слід зазначити, що заяви про застосування строків позовної давності в порядку ст. 258 ГПК України матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема, 3 % річних.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Факт своєчасного виконання зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії належним чином відповідач не довів.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 736,95 грн та 201,67 грн 3% річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому підлягають стягненню з відповідача.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем доведено порушення його прав та обов`язків з боку відповідача, в той же час відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами такого порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзалізпостач» , 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 50-А, прим. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 35104943) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 в ЗОУ АТ «Державний Ощадний банк України» , МФО 313957) суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 3370,40 грн (три тисячі триста сімдесят гривень 40 коп.).Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецзалізпостач» , 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 50-А, прим. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 35104943) на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25; ідентифікаційний код юридичної особи 00130926, на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Метабанк» , МФО 313582) пеню в розмірі 208,75 грн. (двісті вісім гривень 75 коп.), 3% річних в розмірі 201,67 грн (двісті одна гривня 67 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 736,95 грн (сімсот тридцять шість гривень 95 коп), судовий збір в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 червня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов