Рішення

від 10.06.2019 по справі 908/595/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/43/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2019 Справа № 908/595/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут прикладних досліджень "АРАТТА" (02660, м. Київ, вул. В.Шимановського, буд. 2/1, офіс 114-А)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Шуваєвої Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення грошових коштів

представники сторін:

від позивача: Вегера А.А., ордер КС №476126 від 06.03.2019;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 12.03.2019 надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут прикладних досліджень "АРАТТА" до відповідача фізичної особи-підприємця Шуваєвої Ганни Олександрівни про стягнення 402017,26 грн., які складаються з 195000,00 грн. попередньої оплати, 16096,44 грн. штрафу в розмірі 3% річних, 164179,73 грн. пені та 26741,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором на поставку продукції (товару) №28/10-1 від 28.10.2016 щодо своєчасної поставки товару на загальну суму 240000,00 грн. У зв`язку з наявністю порушення виконання відповідачем зобов`язань позивач, враховуючи п. 5.2 договору і приписи діючого законодавства, нарахував та просить стягнути штрафні санкції (пеню і штраф) та проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/43/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.04.2019.

Ухвалою від 10.04.2019 відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 24.04.2019.

Ухвалою від 24.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче провадження, судове засідання призначено на 23.05.2019.

Ухвалою від 23.05.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.06.2019.

В судовому засіданні 10.06.2019 був присутній представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач свого представника в судове засідання 10.06.2019 не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 10.06.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 фізична особа-підприємець Шуваєва Ганна Олександрівна (постачальник, відповідач) та товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут прикладних досліджень "АРАТТА" (покупець, позивач) уклали договір №28/10-1 на поставку продукції (товару).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю продукцію (товар), який вказано у специфікації №1 (додаток №1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, а саме: бурову установку ГБДУ-100ПМ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору вартість товару, що передається у власність покупцю, становить 240000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 40000,00 грн., і вказана у специфікації №1 до цього договору. Оплата продукції здійснюється на умовах 100% передоплати.

Сторони погодили в п. 4.3 договору, що днем постачання продукції вважається дата оформлення та підписання сторонами накладної на продукцію, що передається, на підставі довіреності від покупця.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами усіх зобов`язань за договором.

Постачальник виписав покупцю рахунок на оплату товару №578 від 28.10.2016 на суму 240000,00 грн.

За умовами специфікації №1 від 28.10.2016 поставка мала бути здійснена протягом тридцяти днів з дати надходження передоплати.

У п. 4.2 договору визначені умови поставки: самовивіз зі складу постачальника.

Покупець здійснив повну оплату за товар платіжним дорученням №1392 від 28.10.2016 на суму 240000,00 грн.

У зв`язку з тим, що станом на 14.02.2017 поставка товару не була здійснена позивач звернувся до відповідача з листом вих. №14.02-17 від 14.02.2017, у якому вимагав повернути передоплату в сумі 240000,00 грн. На листі міститься відмітка про отримання представником постачальника 15.02.2017.

Відповідач повернув частину коштів в сумі 45000,00 грн. платіжним дорученням №2584 від 16.02.2017 з призначенням платежу за непоставлений товар згідно договору №28/10-1 від 28.10.2016 .

22.01.2019 позивач надіслав відповідачу претензію вих. №18/01-19 від 18.01.2019 про відмову від договору поставки у зв`язку з непоставкою товару та вимагав повернути залишок передоплати в розмірі 195000,00 грн., а також сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати на підставі п. 5.2 договору.

За даними сайту Укрпошта відправлення вручено 31.01.2019.

Оскільки відповідач не повернув кошти, позивач звернувся до відповідача з позовом у даній справі про стягнення 402017,26 грн., які складаються з 195000,00 грн. попередньої оплати, 16096,44 грн. штрафу в розмірі 3% річних, 164179,73 грн. пені та 26741,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором на поставку продукції (товару) №28/10-1 від 28.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами специфікації №1 від 28.10.2016 поставка мала бути здійснена протягом тридцяти днів з дати надходження передоплати.

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Передоплата була сплачена покупцем 28.10.2016. Отже, поставка товару мала бути здійснена до 28.11.2016 (з урахуванням вихідних днів).

У п. 4.2 договору визначені умови поставки: самовивіз зі складу постачальника.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження у встановлений строк.

Відповідач не надав суду доказів здійснення поставки або обґрунтованих заперечень проти позову.

Також суд враховує, що своїми діями з повернення частини передоплати за товар, зазначивши в призначенні платежу за платіжним дорученням №2584 від 16.02.2017 за непоставлений товар згідно договору №28/10-1 від 28.10.2016 , відповідач визнав факт невиконання ним зобов`язання з поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

31.01.2019 відповідач отримав лист позивача вих. №18/01-19 від 18.01.2019 з повідомленням про відмову від договору поставки та вимогою повернути передоплату за товар в сумі 195000,00 грн.

Отже, правові підстави для утримання відповідачем попередньої оплати відсутні і відповідач зобов`язаний повернути позивачу передоплату.

Відповідач не надав доказів повернення позивачу передоплати в сумі 195000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати в сумі 195000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За прострочення поставки позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 16096,44 грн. штрафу в розмірі 3% річних за період з 29.11.2016 по 22.02.2019 та 164179,73 грн. пені з 28.11.2016 по 22.02.2019 на підставі п. 5.2 договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення встановлених термінів виконання робіт постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від суми договору за кожний день перевищення терміну поставки, а також 3% річних та індекс інфляції.

У ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, відмінність штрафу від пені полягає в тому, що штраф обчислюється із суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання одноразово, а пеня обчислюється за кожний день протягом періоду прострочення виконання зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що виходячи із загальної норми ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, сторони вправі передбачити в договорі штрафні санкції у вигляді стягнення неустойки, штрафу, пені за порушення господарського зобов`язання. Тому нарахування пені за негрошове зобов`язання не суперечить нормам законодавства, оскільки за своїм змістом даний вид відповідальності відповідає загальному поняттю штрафної санкції.

При цьому відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що зобов`язання, за порушення якого передбачена відповідальність у п.5.2 договору, є негрошовим (порушення встановлених термінів виконання робіт), тому зазначені в цьому пункті 3% річних та індекс інфляції не розглядаються судом як відповідальність згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачена за порушення грошових зобов`язань. У позові позивач також не посилається на норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як на підставу для стягнення 3% річних, а нараховує дані відсотки як штраф за порушення строків поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

З огляду на це, суд надає правову оцінку заявленим позовним вимогам про стягнення 3% штрафу та пені як відповідальності за порушення не грошових зобов`язань - прострочення строку поставки товару.

За порядком нарахування зазначені види відповідальності є відповідальністю одного виду та відповідають визначенню пені, яке наведено у ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки нараховані позивачем у відсотках від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому дана відповідальність застосована позивачем за одне й те саме порушення - прострочення поставки на суму 240000,00 грн., що вбачається із наданого позивачем додаткового розрахунку позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 61 Конституції України, яка є нормою прямої дії, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи зазначене, до відповідача може бути застосовано тільки один вид відповідальності за вчинене правопорушення.

З огляду на це, суд виходячи із права позивача застосувати один із обраних ним заходів відповідальності, виходячи з інтересів позивача на стягнення більшої суми штрафної санкції, визнав обґрунтованим нарахування за прострочення поставки пені, однак обмежив період стягнення шестимісячним строком відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки сторони не передбачили в договорі іншого періоду нарахування штрафних санкцій.

Строк виконання зобов`язання, як встановлено судом, настав 28.11.2016. Отже, прострочення виконання зобов`язання виникло 29.11.2016, а нарахування пені слід припинити 28.05.2017. Звідси пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 29.11.2016 по 28.05.2017 (181 день) від суми непоставленого товару 240000,00 грн. складає 32 695,73 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню судом частково - в сумі 32 695,73 грн. У стягненні решти пені в сумі 131 484,00 грн. суд відмовляє.

У стягненні 3% штрафу в сумі 16096,44 грн. як подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення суд відмовляє у повному обсязі.

Також позивач нараховував та просить стягнути з відповідача відсотки за безпідставне користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за ставкою 6% річних за загальний період з 29.11.206 по 22.02.2019.

Як зазначає позивач у позові, оскільки розмір процентів договором не визначений, позивач застосував для розрахунку процентів ставку в розмірі 6% річних, яка застосовується обслуговуючим банком відповідача ПАТ Укрсиббанк як обслуговуюча процентна ставка для депозитів у гривні.

У стягненні зазначених відсотків суд відмовив позивачу повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку договором між сторонами не передбачено сплату процентів за користування коштами передоплати. Законом або іншим актом цивільного законодавства нарахування процентів у розмірі 6% річних за користування коштами передоплати також не встановлено, тому позивач безпідставно нарахував проценти на суму передоплати в зазначеному розмірі. Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні процентів за користування передоплатою за ставкою 6% річних в сумі 26 741,09 грн.

При підготовці повного тексту судового рішення судом встановлено, що внаслідок допущеної описки в абзаці 4 резолютивної частини рішення, яке було проголошено судом 10.06.2019, зазначено невірну суму процентів в розмірі 6%, у стягненні яких судом відмовлено. Зокрема: зазначено про відмову у стягненні процентів в розмірі 6% в сумі 23 624,38 грн., у той час як судом розглядались позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 26 741,09 грн. і згідно вступної та резолютивної частини рішення судом не було задоволено вимогу про стягнення цих процентів.

Допущена описка не вплинула на розрахунок загальної суми позовних вимог, які задоволено судом, а також на розрахунок суми судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені обставини, суд на підставі ч. 1 ст. 243 ГПК України ухвалив в повному тексті рішення зазначити вірну суму процентів у розмірі 6%, в задоволенні яких судом відмовлено, - 26 741,09 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовних вимог покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за розгляд заявлених у даній справі майнових вимог про стягнення 402017,26 грн. належить до сплати судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, що складає 6030,26 грн. Позивач оплатив судовий збір платіжним дорученням №22 від 28.02.2019 у розмірі 6030,27 грн. Переплата складає 0,01 грн. Звідси пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі: 3415,44 грн. (задоволені вимоги на суму 227695,73 грн./заявлені вимоги на суму 402017,26 грн. х судовий збір, який належить до сплати за розгляд заявлених вимог 6030,26 грн. = 3415,44 грн.). Решта витрати зі сплати судового збору в сумі 2614,82 грн. покладається на позивача.

Також в позовній заяві викладено орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складаються з 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 12000,00 грн. витрат, необхідних для забезпечення участі представників в судових засіданнях, які включають проїзд, проживання, харчування, 1000,00 грн. - витрати позивача необхідні для технічного забезпечення при розгляді справи (канцелярія, друк документів, мобільний зв`язок, відправлення поштової кореспонденції тощо).

Втім, у в позовній заяві позивач просив стягнути тільки витрати на оплату професійної правової допомоги без зазначення їх розміру.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження послуг з надання професійної правової допомоги позивач надав договір про надання юридичних послуг від 10.04.2019, укладений ним із адвокатом юридичної фірми Пріоритет Шкарупою Павлом Володимировичем. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 даного договору клієнт сплачує юристу суму гонорару згідно додатка №1 на умовах 100% передоплати.

Позивач не надав суду додатку №1 до цього договору, тому суд не може визначити, який розмір підлягав сплаті адвокату за надані послуги. Крім того, позивач не надав детальний опис робіт, виконаних адвокатом, доказів фактичного надання цих послуг саме в межах надання правової допомоги у справі № 908/595/19, оскільки предмет договору не передбачає надання правової допомоги по конкретній господарській справі, та доказів оплати послуг на умовах договору (оскільки з урахуванням умов про передоплату послуги вже мали бути оплачені).

Крім того, позивач не надав доказів фактичного понесення витрат для забезпечення участі представників в судових засіданнях, які включають проїзд, проживання, харчування, та витрат, необхідних для технічного забезпечення при розгляді справи (канцелярія, друк документів, мобільний зв`язок, відправлення поштової кореспонденції тощо).

За таких обставин суд відмовляє у стягненні витрат на оплату професійної правової допомоги та інших судових витрат.

Керуючись 126, 129, 238, 240, 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Шуваєвої Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут прикладних досліджень "АРАТТА" (02660, м. Київ, вул. В.Шимановського, буд. 2/1, офіс 114-А, ідентифікаційний код 36971250) суму попередньої оплати - 195 000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч грн. 00 коп.), пеню в сумі 32 695,73 грн. (тридцять дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять грн. 73 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 415,44 грн. (три тисячі чотириста п`ятнадцять грн. 44 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 131 484,00 грн. (сто тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят чотири грн. 00 коп.), штрафу в розмірі 3% в сумі 16 096,44 грн. (шістнадцять тисяч дев`яносто шість грн. 44 коп.) та процентів в розмірі 6% в сумі 26 741,09 грн. (двадцять шість тисяч сімсот сорок одна грн. 09 коп.) в позові відмовити.

Витрати на сплату судового збору в сумі 2 614,82 грн. (дві тисячі шістсот чотирнадцять грн. 82 коп.) покладаються на позивача.

У стягненні витрат на правову допомогу та інших судових витрат відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.06.2019.

Суддя О.В.Федорова