Рішення

від 06.06.2019 по справі 910/3060/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2019Справа № 910/3060/19

За позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" про стягнення 371893,02 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаКацинський О.В., довіреність від 01.02.2019; від відповідачане з`явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Будпостач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" заборгованості у розмірі 371893,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, було перераховано відповідачу 2099082,20 грн попередньої оплати за товар, однак відповідач зобов`язання з поставки товару належним чином не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3060/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

У підготовчому засіданні 24.04.2019 було оголошено перерву до 14.05.2019. Сторонам направлено виклик у судове засідання 14.05.2019 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2019.

Представник позивача у судове засідання 06.06.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач свого представника у судові засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали суду в справі №910/3060/19 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04075, м.Київ, вул.Курортна, будинок 15.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відміток "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду в справі №910/3060/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивач платіжними дорученнями №8831 від 14.02.2017 на суму 1250000,00 грн, №7219 від 13.01.2017 на суму 309989,40 грн, №10128 від 30.10.2015 на суму 339092,80 грн та №10127 від 30.10.2015 на суму 200000,00 грн. перерахував відповідачу 2099082,20 грн попередньої оплати за товар.

Відповідно до видаткових накладних №НГ-0001585 від 28.12.2015 на суму 182188,80 грн, №НГ-0000016 від 11.01.2016 на суму 153604,80 грн, №НГ-0000185 від 01.03.2016 на суму 91742,40 грн, №НГ-0000343 від 08.04.2016 на суму 111556,80 грн, №НГ-0000091 від 27.01.2017 на суму 111364,40 грн, №НГ-0000107 від 31.01.2017 на суму 198625,00 грн, №НГ-0000354 від 27.03.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0000485 від 14.04.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0000643 від 10.05.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0000691 від 18.05.2017 на суму 120000,00 грн, №НГ-0000841 від 12.06.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0001095 від 21.07.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0001356 від 31.08.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0001719 від 01.11.2017 на суму 120000,00 грн відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1989082,20 грн.

Згідно видаткових накладних (повернення) №112 від 23.05.2017 на суму 41054,72 грн, №111 від 23.05.2017 на суму 30592,54 грн, №110 від 23.05.2017 на суму 77871,54 грн, №109 від 23.05.2017 на суму 12060,52 грн, №119 від 13.06.2017 на суму 19953,97 грн, №118 від 13.06.2017 на суму 42055,25 грн, №117 від 13.06.2017 на суму 13679,98 грн, №116 від 13.06.2017 на суму 25224,30 грн, №134 від 04.09.2017 на суму 16296,92 грн, №136 від 04.09.2017 на суму 17345,89 грн, №135 від 04.09.2017 на суму 5876,56 грн, №137 від 04.09.2017 на суму 6574,87 грн, №0000000086 від 22.10.2018 на суму 218050,00 грн позивачем було повернуто відповідачу товар на загальну суму 526637,10 грн.

19.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№1450 від 18.12.2018 про повернення грошових коштів за не поставлений товар та повернутий Товариству з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" товар.

При цьому відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 264744,08 грн наступним чином: 26.12.2018 - 200000,00 грн, 12.02.2019 - 32492,82 грн, 18.02.2019 - 24196,13 грн, 21.02.2019 - 8055,13 грн.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідачем не було повернуто на вимогу Приватного підприємства "Будпостач" 110000,00 грн попередньої оплати за не поставлений товар та 261893,02 грн за повернутий позивачем товар, а всього на загальну суму 371893,02 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємства "Будпостач" підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України).

У ч.ч.1, 2 ст.640 вказаного вище нормативно-правового акту вказано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Тобто, з наведеного полягає, що чинним законодавством України визначено істотні умови договору поставки, такі як і істотні умови договору купівлі-продажу, до яких віднесено, зокрема, предмет та ціну.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано відповідачу 2099082,20 грн попередньої оплати за товар, а відповідачем відповідно до видаткових накладних поставлено позивачу товар на загальну суму 1989082,20 грн, що за висновками суду, свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду та укладення між ними договору поставки у спрощений спосіб, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов`язань. Відповідачем в процесі розгляду спору означених обставин спростовано не було.

При цьому відповідно до видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 1989082,20 грн, тобто не поставленим залишився товар на суму 110000,00 грн.

Також наявними в матеріалах справи документами підтверджується повернення позивачем товару на загальну суму 526637,10 грн.

Таким чином, позивачем, як покупцем, виконаний обов`язок з перерахування відповідачу як постачальнику 2099082,20 грн передоплати за товар, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжними дорученнями №8831 від 14.02.2017 на суму 1250000,00 грн, №7219 від 13.01.2017 на суму 309989,40 грн, №10128 від 30.10.2015 на суму 339092,80 грн та №10127 від 30.10.2015 на суму 200000,00 грн.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на вказану суму. Видаткові накладні №НГ-0001585 від 28.12.2015 на суму 182188,80 грн, №НГ-0000016 від 11.01.2016 на суму 153604,80 грн, №НГ-0000185 від 01.03.2016 на суму 91742,40 грн, №НГ-0000343 від 08.04.2016 на суму 111556,80 грн, №НГ-0000091 від 27.01.2017 на суму 111364,40 грн, №НГ-0000107 від 31.01.2017 на суму 198625,00 грн, №НГ-0000354 від 27.03.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0000485 від 14.04.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0000643 від 10.05.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0000691 від 18.05.2017 на суму 120000,00 грн, №НГ-0000841 від 12.06.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0001095 від 21.07.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0001356 від 31.08.2017 на суму 150000,00 грн, №НГ-0001719 від 01.11.2017 на суму 120000,00 грн підтверджують поставку відповідачем товару на загальну суму 1989082,20 грн.

Тобто відповідачем було не поставлено товар на суму 110000,00 грн.

Крім того, згідно видаткових накладних (повернення) №112 від 23.05.2017 на суму 41054,72 грн, №111 від 23.05.2017 на суму 30592,54 грн, №110 від 23.05.2017 на суму 77871,54 грн, №109 від 23.05.2017 на суму 12060,52 грн, №119 від 13.06.2017 на суму 19953,97 грн, №118 від 13.06.2017 на суму 42055,25 грн, №117 від 13.06.2017 на суму 13679,98 грн, №116 від 13.06.2017 на суму 25224,30 грн, №134 від 04.09.2017 на суму 16296,92 грн, №136 від 04.09.2017 на суму 17345,89 грн, №135 від 04.09.2017 на суму 5876,56 грн, №137 від 04.09.2017 на суму 6574,87 грн, №0000000086 від 22.10.2018 на суму 218050,00 грн позивачем було повернуто відповідачу товар на загальну суму 526637,10 грн, а відповідачем, в свою чергу, повернуто позивачу грошові кошти на загальну суму 264744,08 грн наступним чином: 26.12.2018 - 200000,00 грн, 12.02.2019 - 32492,82 грн, 18.02.2019 - 24196,13 грн, 21.02.2019 - 8055,13 грн.

Отже як вбачається з матеріалів справи, на вимогу позивача, відповідач не повернув сплачені останнім грошові кошти за непоставлений товар на суму 110000,00 грн та 261893,02 грн за повернутий позивачем товар, а всього на загальну суму 371893,02 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

В досудовому порядку спір між сторонами не врегулювано; вимоги позивача, викладені в претензії від 18.12.2018, відповідач в повному обсязі не задовольнив.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідачем у визначеному Господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений та повернутий товар.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми 371893,02 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як встановлено судом, до позовної заяві позивачем було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які останній очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи та в якому зазначено про вартість складання позовної заяви - 1200,00 грн та представництво інтересів позивача у судових засіданнях на суму 3000,00 грн (вартість участі у судовому засіданні - 1000,00 грн).

Однак, позивачем не було надано суду доказів понесення ним цих витрат (актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень тощо), у зв`язку з чим суми таких витрат, заявлені в орієнтовному розрахунку понесених судових витрат, судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" (04075, м.Київ, вул.Курортна, будинок 15, ідентифікаційний код 38736434) на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02094, м.Київ, вул.Магнітогорська, будинок 1, кімната 208, ідентифікаційний код 24267110) 371893 (триста сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 00 коп. попередньої оплати та судовий збір у розмірі 5578 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.06.2019

Суддя Ю.М. Смирнова