Рішення

від 12.06.2019 по справі 916/454/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/454/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Бачур А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект» до товариства з обмеженою відповідальністю „Бусоль» про стягнення 212 474,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект» (далі по тексту - ТОВ „НВФ Дніпропроект» ) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Бусоль» (далі по тексту - ТОВ „Бусоль» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 212 474,84 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 168 635,84 грн., пені у розмірі 12 075,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8444,44 грн., збитків від інфляції у розмірі 23 318,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

ТОВ „Бусоль» в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Бусоль» згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, провулок Хутірський, буд. 16, були повернуті суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату. При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала від 26.02.2019р. про відкриття провадження у справі була вручена ТОВ „Бусоль» . Оскільки ТОВ „Бусоль» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.05.2013р. між ТОВ „НВФ Дніпропроект» (Постачальник) та ТОВ „Бусоль» (Покупець) було укладено договір поставки №290513-4, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором визначається у накладних або рахунках Постачальника, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. 1.3 договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом та номенклатурою, зазначеним у рахунках або видаткових накладних або факт оплати рахунку чи накладної означає взаємну згоду Постачальника і Покупця з умовами поставки та умовами оплати товару, ціною, загальною кількістю, асортиментом та номенклатурою, зазначеним у рахунках або видаткових накладних. Достатнім підтвердженням факту поставки буде вважатись товарно-транспортна накладна підписана уповноваженими та то представниками сторін.

Згідно з п. п. 2.2 2.4 договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати (переплати), якщо інше не зазначено у додатках (специфікаціях) до цього договору.

Положеннями п. п. 3.3, 3.4 договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. передбачено, що датою поставки товару вважається дата переходу права власності на такий товар: при поставці автомобільним транспортом Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника із підписом Покупця або дата товарно-транспортної накладної з підписом довіреної особи на отримання товару або дата акту прийому-передачі товару. Право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару Постачальником перевізнику, а у випадках самовивозу Покупцем - з моменту передачі товару Покупцю.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. за прострочення строків оплати товару, встановлених у цьому договорі та додатках до нього, Покупець, на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки.

Згідно з п. 8.1 договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один день до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується кожен раз до 31 грудня наступного року включно, але не більше, ніж до 31.12.2015р.

Шляхом підписання додаткової угоди від 31.12.2015р. до договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. сторонами було викладено п. 8.1 договору у новій редакції, відповідно до якої договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

На виконання умов договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „НВФ Дніпропроект» було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною №ОД1649 від 06.10.2017р. на суму 314 519,04 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1649 від 06.10.2017р.; видатковою накладною №ОД1695 від 12.10.2017р. на суму 314 502,95 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1695 від 12.10.2017р.; видатковою накладною №ОД1750 від 19.10.2017р. на суму 57 897,50 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1750 від 19.10.2017р.; видатковою накладною №ОД1784 від 25.10.2017р. на суму 55 447,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1784 від 25.10.2017р.; видатковою накладною №ОД1798 від 26.10.2017р. на суму 364 569,92 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1798 від 26.10.2017р.; видатковою накладною №ОД1842 від 02.11.2017р. на суму 610 345,01 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1842 від 02.11.2017р.; видатковою накладною №ОД1903 від 10.11.2017р. на суму 48 460,99 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1903 від 10.11.2017р., видатковою накладною №ОД2033 від 01.12.2017р. на суму 25 144,00 грн., товарно-транспортна накладна №ОД2033 від 01.12.2017р.; видатковою накладною №ОД2111 від 12.12.2017р. на суму 26 235,25 грн., товарно-транспортною накладною №ОД2111 від 12.12.2017р., видатковою накладною №ОД802 від 29.05.2018р. на суму 87 275,60 грн., товарно-транспортною-накладною №ОД802 від 29.05.2018р.; видатковою накладною №ОД905 від 06.06.2018р. на суму 64 159,99 грн., товарно-транспортною накладною №ОД905 від 06.06.2018р., видатковою накладною №ОД925 від 08.06.2018р. на суму 39052,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД925 від 08.06.2018р., видатковою накладною №ОД955 від 13.06.2018р. на суму 78 404,99 грн., товарно-транспортною накладною №ОД955 від 13.06.2018р., видатковою накладною №ОД970 від 14.06.2018р. на суму 62 623,50 грн., товарно-транспортною накладною №ОД970 від 14.06.2018р., видатковою накладною №ОД981 від 15.06.2018р. на суму 68 729,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД981 від 15.06.2018р., видатковою накладною №ОД1001 від 19.06.2018р. на суму 110 400,98 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1001 від 19.06.2018р., видатковою накладною №ОД1024 від 21.06.2018р. на суму 172 489,50 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1024 від 21.06.2018р., видатковою накладною №ОД1036 від 22.06.2018р., товарно-транспортною-накладною №ОД1036 від 22.06.2018р., видатковою накладною №ОД1124 від 06.07.2018р. на суму 169 905,61 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1124 від 06.07.2018р., видатковою накладною №ОД1213 від 19.07.2018р. на суму 47 331,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1213 від 19.07.2018р., видатковою накладною №ОД1296 від 31.07.2018р. на суму 44 954,00 грн., актом приймання-передачі №ОД1296 від 31.07.2018р. на суму 44 954,00 грн., видатковою накладною №ОД1428 від 21.08.2018р. на суму 22 914,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1428 від 21.08.2018р., видатковою накладною №ОД1553 від 07.09.2018р. на суму 44 000,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД553 від 07.09.2018р., видатковою накладною №ОД1605 від 14.09.2018р. на суму 32 602,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1605 від 14.09.2018р., видатковою накладною №ОД1705 від 28.09.2018р. на суму 34 200,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД705 від 28.09.2018р., видатковою накладною №ОД1782 від 10.10.2018р. на суму 24 168,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1782 від 10.10.2018р., видатковою накладною №ОД1825 від 16.10.2018р. на суму 27 044,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1825 від 16.10.2018р., видатковою накладною №ОД1867 від 22.10.2018р. на суму 42 387,00 грн., товарно-транспортною накладною №ОД1867 від 22.10.2018р. Товар від імені відповідача був одержаний уповноваженим на підставі довіреностей №113 від 06.10.2017р., №122 від 01.11.2017р., №133 від 01.12.2017р., №60 від 29.05.2018р., №61 від 06.06.2018р., №73 від 06.07.2018р., №109 від 21.08.2018р., №91 від 03.09.2018р., №98 від 01.10.2018р. представником - Стефанишин Д.З.

Відповідно до підписаного між сторонами по справі акту звірки взаєморозрахунків за договором поставки №290513-4 від 29.05.2013р. протягом періоду з 01.09.2018р. по 05.12.2018р. заборгованість ТОВ „Бусоль» перед ТОВ „НВФ Дніпропроект» складає 168 635,93 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Бусоль» , позивачем було наголошено, що у порушення прийнятих на себе за договором поставки №290513-4 від 29.05.2013р. зобов`язань відповідачем не було у повному обсязі оплачено вартості поставленого позивачем товару, що стало підставою для звернення ТОВ „НВФ Дніпропроект» до господарського суду із даними позовними вимогами. При цьому, після відкриття провадження у даній справі, ТОВ „Бусоль» в рахунок погашення заборгованості за договором №290513-4 від 29.05.2013р. було перераховано на користь ТОВ „НВФ Дніпропроект» грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., на підтвердження чого позивачем було надано суду платіжне доручення №208 від 17.04.2019р.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість ТОВ „Бусоль» перед ТОВ „НВФ Дніпропроект» за поставлений відповідно до договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. та на підставі вище перерахованих накладних товар станом на момент звернення позивача до господарського суду із позовними вимогами складала 168 635,84 грн. При цьому, відповідно до наданого позивачем платіжного доручення №208 від 17.04.2019р. відповідачем після відкриття провадження у даній справі в рахунок погашення заборгованості за договором поставки №290513-4 від 29.05.2013р. було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що станом на момент вирішення даного спору по суті, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 68 635,84 грн., у зв`язку з чим, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

За таких обставин часткове погашення відповідачем спірної суми боргу у процесі розгляду справи свідчить про необхідність закриття провадження по даній справі в частині позовних вимог ТОВ „НВФ Дніпропроект» до ТОВ „Бусоль» про стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.

З викладених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „НВФ Дніпропроект» до ТОВ „Бусоль» про стягнення суми основного боргу у розмірі 68 635,84 грн.

З посиланнями на умови 5.2 договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р. та приписи чинного законодавства ТОВ „НВФ Дніпропроект» було нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 12 075,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої ТОВ „НВФ Дніпропроект» до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „НВФ Дніпропроект» у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого позивачем товару на виконання умов договору поставки №290513-4 від 29.05.2013р., позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 8444,44 грн. та збитки від інфляції у розмірі 23 318,75 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „НВФ Дніпропроект» до ТОВ „Бусоль» шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 8444,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 23 318,75 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект» до товариства з обмеженою відповідальністю „Бусоль» підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача основного боргу у розмірі 68 635,84 грн., пені у розмірі 12 075,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8444,44 грн. та збитків від інфляції у розмірі 23 318,75 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект» про стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України. При цьому, сума судового збору у розмірі 1495,24 грн., у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог, підлягає поверненню позивачеві у порядку, встановленому ст. 7 Закону України „Про судовий збір» .

Керуючись ст. ст. 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/454/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект» до товариства з обмеженою відповідальністю „Бусоль» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. - закрити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бусоль» /67661, Одеська область, Біляївський район, село Нерубайське, провулок Хутірський, буд. 16, ідентифікаційний код 31609685/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ Дніпропроект» /50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, ідентифікаційний код 33718185/ суму основного боргу у розмірі 68635,84 грн. /шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять п`ять грн. 84 коп./, пеню у розмірі 12 075,81 грн. /дванадцять тисяч сімдесят п`ять грн. 81 коп./, три відсотки річних у розмірі 8444,44 грн. /вісім тисяч чотириста сорок чотири грн. 44 коп./, збитки від інфляції у розмірі 23 318,75 грн. /двадцять три тисячі триста вісімнадцять грн. 75 коп./, судовий збір у розмірі 1681,76 грн. /одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 76 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.06.2019р.

Суддя С.П. Желєзна