Рішення

від 10.06.2019 по справі 916/894/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/894/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга І.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Баєнко Я.В., Малаеш Т.О. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Укртелеком» в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення 138 733,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком» в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком» (далі по тексту - ПАТ „Укртелеком» ) звернулось до господарського суду із позовом до Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області (далі по тексту - Управління соціального захисту населення) про стягнення 138 733,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем обов`язку з відшкодування вартості наданих позивачем послуг пільговим категоріям громадян.

Відповідач заперечував проти задоволення заявлених ПАТ „Укртелеком» позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, Управлінням соціального захисту населення було наголошено, що обов`язковою умовою поширення компетенції відповідача на оплату наданих позивачем послуг зв`язку громадянам пільгових категорій є, зокрема, виконання відповідачем ролі головного розпорядника коштів. Юридичним фактом, що є підставою для виникнення відповідних правовідносин, є передбачення у Законі України „Про державний бюджет на 2018р.» субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам. Відсутність відповідної норми у законі унеможливлює застосування механізму, визначеного Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256. При цьому, розгляд справи Управління соціального захисту населення просило проводити за відсутності представника останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

ПАТ „Укртелеком» разом із листами №1443 від 19.07.2018р., №1492 від 06.08.2018р., №1594 від 21.09.2018р., №1651 від 09.10.2018р., №1690 від 06.11.2018р., №1733 від 07.12.2018р., №1815 від 25.02.2019р. було надіслано на адресу Управління соціального захисту населення форму „2-пільга» за період з грудня 2017р. по червень 2018р.; акт звіряння станом на 01.08.2018р., форму „2-пільга» за липень 2018р., акт звіряння станом на 01.09.2018р., форму „2-пільга» за серпень 2018р., акт звіряння станом на 01.10.2018р., форму „2-пільга» за вересень 2018р., акт звіряння на 01.11.2018р., форму „2-пільга» за жовтень 2018р., акт звіряння станом на 01.12.2018р., форму „2-пільга» за листопад 2018р., акт звіряння станом на 01.01.2019р. Крім того, листом №1815 від 25.02.2019р. ПАТ „Укртелеком» було повторно надіслано на адресу акти звірки розрахунків за період з 01.02.2018 р. по 01.07.2018р.

При зверненні до господарського суду із позовними вимогами до Управління соціального захисту населення, ПАТ „Укртелеком» було наголошено про неналежне виконання відповідачем зобов`язань із відшкодування вартості послуг у розмірі 138 733,37 грн., наданих пільговим категоріям громадян протягом періоду з січня 2018р. по грудень 2018р., у зв`язку з чим, просило господарський суд стягнути із відповідача спірну суму боргу.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III (з наступними змінами та доповненнями) виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України »Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 року N 1280-IV (з наступними змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Положеннями п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 за № 295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до приписів ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами положень п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 5, ст. 177), житлових субсидій населенню, допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Вищенаведені приписи чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що зобов`язання сторін з надання послуг та відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян виникають безпосередньо із законів України.

З огляду на встановлені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету вимоги щодо розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв`язку) на підставі актів звіряння розрахунків, обов`язок з проведення яких покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто на органи державної виконавчої влади, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку на Управління соціальної політики, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

При цьому, господарський суд зауважує, що відсутність бюджетних коштів для відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов`язання з компенсації наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим, господарський суд критично оцінює доводи відповідача у названій частині. Позиція суду щодо необхідності здійснення розрахунків між відповідачем та позивачем за надані останнім послуги пільговим категоріям громадян відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. по справі №916/2456/17.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд визнає обґрунтованою та доведеною суму заборгованості відповідача перед ПАТ „Укртелеком» за надані пільговим категоріям громадян протягом січня 2018р. - грудня 2019р. послуги, вартість яких складає 138 733,37 грн., у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком» в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком» заборгованості в сумі 138 733,37 грн. відповідно до положень ст. ст. 11, 509, 525, 526, 617, 625 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", 63 Закону України »Про телекомунікації» , ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Балтської районної державної адміністрації Одеської області /66101, Одеська область, м. Балта, вул. Вишнева, буд. 30, ідентифікаційний код 03194861/ на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком» /01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766/ в особі Одеської філії публічного акціонерного товариства „Укртелеком» /65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39/ заборгованість у розмірі 138 733,37 грн. /сто тридцять вісім тисяч сімсот тридцять три грн. 37 коп./, судовий збір у розмірі 2081,00 грн. /дві тисячі вісімдесят одна грн. 00 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.06.2019р.

Суддя С.П. Желєзна