Рішення

від 18.06.2019 по справі 917/677/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 917/677/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз",37500,Полтавська область, м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002

до Снітинської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів Лубенської районної ради Полтавської області, 37530, Полтавська область, Лубенський район, с.Снітин, вул. Шкільна, 3, ЄДРПОУ 23547310

про стягнення 121092,60 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: не з"явився

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" звернулось до суду з позовом до Снітинської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів Лубенської районної ради Полтавської області про стягнення 121092,60 грн. за неналежне виконання грошового зобов`язань за договором №116-ЛБ на постачання природного газу, у тому числі: основний борги у сумі 112944,20 грн., пеня у сумі 6766,12 грн.; три проценти річних у сумі 563,84 грн.; інфляційні втрати у сумі 818,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у порушення вказаних умов Договору та норм закону, оплату за спожитий природний газ Відповідач в повному обсязі та вчасно не здійснив.

Ухвалою від 03.05.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 04.06.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 04.06.2019 суд постановив відкласти розгляд справи на 18.06.19, викликати учасників справи в судове засідання.

14.06.19 до початку справи розгляду по суті від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. При цьому, в заяві відповідач повідомив суд, що його підприємство погоджується із сумою заборгованості, що визначена позивачем (вх. № 6259).

В судове засідання 18.06.19 представники сторін на виклик суд не з`явилися.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лубнигаз (далі за текстом - Позивач, Постачальник) та Снітинською загальноосвітньою школою І-ПІ ступенів Лубенської районної ради Полтавської області (далі за текстом - Відповідач, Споживач) було укладено Договір № 116-ЛБ постачання природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Позивач як Постачальник зобов`язується на умовах, визначених Договором, постачати Відповідачу як Споживачу необхідні та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість Газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктами 5.8., 5.9. Договору розрахунки Споживача за природний газ здійснюються на умовах попередньої оплати, що не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ №117 від 23.04.2014р. Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти та Постанови НКРЕКП №2493 від 30.09.2015р. Про затвердження Кодексу газорозподільної системи , вартості планових (договірних) обсягів природного газу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Інший порядок розрахунків може визначатись Сторонами у додатковій угоді до Договору.

Остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 08 (восьмого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є відповідний газовий місяць.

Відповідно до п.5.12, п.5.13. та 5.14. Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач надає Постачальнику копію Акту про фактичний обсяг розподіленого природного газу, складеного між Оператором ГРМ та Споживачем, на підставі яких Споживач і Постачальник підписують Акти приймання - передачі природного газу за кожен розрахунковий місяць (або Споживач надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі Газу).

Пунктом 6.2.4. Договору передбачено обов`язок Споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу згідно з умовами Договору.

Обов`язок Споживача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами, передбачено Правилами постачання природного газу, затв. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496.

Пунктом 10.1. та 10.2. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості Газу, у порядку визначеному цим Договором, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з умовами Договору протягом січня 2019 року ним передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 104972,23 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 14 від 31 січня 2018 року; протягом лютого 2019 року ним передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 71627,44 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року №408 ід 28 лютого 2018 року; протягом березня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 31718,68 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за березень 2019 року №980 від 31 березня 2018 року.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за отриманий газ розрахувався лише частково, зокрема, за Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 14 від 31 січня 2018 року фактично сплачено: 21.02.2019р. - в сумі 26720,90 грн., 28.02.19р. - в сумі 15000,00 грн., 07.03.19р. - в сумі 43940,91 грн., 15.04.19р. - в сумі 9712,34 грн.

Загальна сума боргу за спожитий Відповідачем протягом січня - березня 2019 року природний газ становить 112944,20 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за газопостачання в сумі 112 944,20 грн., неустойки (пені) в сумі 6 766,12 грн., 3% річних в сумі 563,84 грн., інфляційних витрат в сумі 818,44 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 08 (восьмого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Як вбачається з наданих доказів, протягом січня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 104972,23 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 14 від 31 січня 2018 року; протягом лютого 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 71627,44 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за лютий 2019 року №408 від 28 лютого 2018 року; протягом березня 2019 року Позивачем передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 31718,68 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу за березень 2019 року №980 від 31 березня 2018 року.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом січня 2019 року є 07.02.18р. включно, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом лютого 2019 року є 07.03.18р. включно, граничним строком оплати спожитого відповідачем протягом березня 2019 року є 07.04.18р. включно.

Судом встановлено, що відповідачем за Актом приймання-передачі природного газу за січень 2019 року № 14 від 31 січня 2018 року фактично сплачено: 21.02.2019р. - в сумі 26720,90 грн., 28.02.19р. - в сумі 15000,00 грн., 07.03.19р. - в сумі 43940,91 грн., 15.04.19р. - в сумі 9712,34 грн.

Докази того, що відповідач здійснив оплату спожитого природного газу у повному обсязі в матеріалах справи відсутні. Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань в частині оплати спожитого природного газу не спростовується відповідачем.

Як зазначалося вище, відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, обставини щодо порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині не сплати вартості спожитого природного газу в сумі 112 944,20 грн. не підлягають доказуванню.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 112 944,20 грн. підлягає задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:

пеню в розміріподвійної облікової ставки НБУ в загальній сумі 6766,12 грн. за періоди: з 08.02.2019 року по 25.04.2019 року (з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за зобов`язаннями за січень 2019 року); з 08.03.2019 року по 25.04.2019 року (за зобов`язаннями за лютий 2019 року); з 08.04.2019 року -25.04.2019 року (за зобов`язаннями за березень 2019 року), також 3% річних за користування грошовими коштами в загальній сумі 563,84 грн. за аналогічні періоди.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні збитки в загальній сумі 818,44 грн. за березень 2019 за зобов`язаннями за січень 2019 року та за зобов`язаннями за лютий 2019 року.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", вимоги про її стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення 3% річних суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір 3% річних відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, вимоги про їх стягнення є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем нараховано відповідачеві 818,44 грн. інфляційних (173,79 грн. інфляційних нараховано за зобов`язаннями січня 2019 року за період березня 2019 р., 644,65 грн. інфляційних нараховано за зобов`язаннями лютого 2018 року за період березня 2019 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в частині вимог про стягнення 173,79 грн. за зобов`язаннями січня 2019 року за період березня 2019 р. та необґрунтованість вимог про стягнення 644,65 грн. інфляційних нараховано за зобов`язаннями лютого 2018 року за період березня 2019 р., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано визначений Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань порядок розрахунку.

Зокрема, інфляційні нарахування за зобов`язаннями лютого 2019 року (термін сплати до 08.03.2019року) можуть нарахувуватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2019, в той час як позивачем на дану заборгованість здійсненні нарахування за березень 2019.

У зв`язку з наведеним вище, вимоги в частині стягнення 644,65 грн. інфляційних нараховано за зобов`язаннями лютого 2018 року за період березня 2019 р. задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за газопостачання в сумі 112 944,20 грн., неустойку (пеню) в сумі 6 766,12 грн., 3% річних в сумі 563,84 грн., інфляційні витрати в сумі 173,79 грн., в іншій частині у позові відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, частково покладається на відповідача в сумі 955,39 грн. Судовий збір в сумі 955,39 грн. (50% від суми визнаного позивачем та визнаного судом обгрунтованим боргу) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Снітинської загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів Лубенської районної ради Полтавської області, 37530, Полтавська область, Лубенський район, с.Снітин, вул. Шкільна, 3, ЄДРПОУ 23547310 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", 37500, Полтавська область, м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002 основний борг у сумі 112944,20 грн., пеню у сумі 6766,12 грн.; три проценти річних у сумі 563,84 грн.; інфляційні втрати у сумі 173,79 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", 37500, Полтавська область, м.Лубни, вул. Л.Толстого, 87, ЄДРПОУ 39581002 з Державного бюджету України 955,39 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1237 від 25.04.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.06.2019р.

Суддя Киричук О.А.