Рішення

від 06.06.2019 по справі 925/243/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/243/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Копіюватської сільської ради, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Копіювата, вул. Центральна, 2

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» , Черкаська область, Монастирищенський район, с. Копіювата, вул. Колгоспна, 4

про стягнення 73 569,23 грн. заборгованості та санкцій по використанню земельної ділянки комунальної власності,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Копіюватська сільська рада звернулася в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення заборгованості згідно договору оренди землі від 04.06.2008р. в розмірі 63 921,99 грн., в тому числі:

47 178,87 грн. заборгованості та пені з плати за землю,

16 743,12 грн. податкового боргу на нерухоме майно (від`ємне від земельної ділянки) за період 2016-2018р.р.,

та відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.03.2019р. відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.04.2019р. підготовче засідання відкладено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.04.2019р. прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до 73569,23 грн. плати за землю, за заявою позивача закрито провадження в частині стягнення 16743,12 грн. податкового боргу, підготовче засідання відкладено на 07.05.2019р.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.05.2019р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив,

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання втретє не забезпечив, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвали суду направлено і засновнику підприємства - Грушецькому Анатолію Георгієвичу, АДРЕСА_1 . Також розміщено оголошення про дату слухання даної справи і на сайті господарського суду Черкаської області.

Суд зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ - приписи ст. 93 ЦК України.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

04.06.2008р. між Копіюватською сільською радою (Орендодавцем - Позивач по справі), в особі голови Курія В.В., що діє на підставі регламенту сільської ради, та Монастирищенським районним споживчим товариством (Орендарем), в особі голови правління Григораша О.В., було укладено договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 11-12), за умовами якої Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,1923 га, у тому числі земель під будівлями - 0,0637 га, інших - 0,1286 га, яка знаходиться в с. Копіювата Монастирищенського району Черкаської області.

Відповідно до п. 8 Договору договір укладено на чотири роки 11 місяців. Після закінчення терміну договору орендар має переважене право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки, що становить 2823,60 грн. за рік.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься у такі терміни: щомісячно в рівних долях.

Відповідно до п. 15 Договору земельна ділянка передається для обслуговування приміщень магазинів.

Відповідно до п. 16 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (комерційне використання).

Монастирищенське районне споживче товариство проводило оплату згідно даного Договору до закінчення терміну дії договору.

Відповідно п.40 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди землі.

03.12.2011р. між Монастирищенським районним споживчим товариством (Продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» (Покупцем - Відповідач по справі), в особі директора Морозюк Г.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с. 8-9), за умовами якого продавець передав у власність, а покупець набув у власність 59/100 часток нежитлового приміщення, Магазин і Кафе , а саме приміщення Кафе , загальною площею 201,7 кв.м., що знаходиться по вул. Леніна АДРЕСА_2 Черкаської області і зобов`язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.

Відчужуване майно належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення Магазин і Кафе , виданого Копіюватською сільською радою 27.06.2002р. на підставі рішення виконавчого комітету Копіюватської сільської ради №12 від 29.05.2002р., зареєстрованого в Монастирищенському виробничому відділку комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації в книзі: 1-а, сторінка 8, номер запису 8, реєстраційний номер 33945303 (п.1.2 договір купівлі-продажу нерухомого майна).

Земельна ділянка, на якій знаходиться нежиле приміщення, Магазин і Кафе надана Продавцю в оренду Копіюватською сільською радою (п.1.2.1 договір купівлі-продажу нерухомого майна).

ТОВ Мрія ухиляється від укладання відповідного договору оренди землі, у зв`язку з чим сума недоотриманих коштів до сільського бюджету накопичується ще із 2014 року. Враховуючи приписи Податкового кодексу України, заборгованість ТОВ Мрія з плати за землю за останні три роки (2016, 2017, 2018) становить 21 653,52 грн.

Наявність загрози порушень економічних інтересів сільського бюджету внаслідок протиправних дій керівництвом ТОВ «Мрія» стали підставою та причиною звернення до суду для захисту інтересів громади.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку земельних відносин.

Правові основи діяльності ради як органу місцевого самоврядування врегульовані положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Правові основи діяльності відповідача врегульовані положеннями Конституції України, нормами Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Відносини між сторонами слід розцінювати як відносини використання відповідачем за плату земельної ділянки комунальної власності під розміщення об`єкту нерухомості, що врегульовано вимогами гл. 58 Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду землі , положеннями Земельного кодексу України, положеннями Податкового кодексу України в частині внесення орендної плати за землю. Суд вважає, що у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем на внесення плати за землю в розмірі податку на земельну ділянку - з моменту отримання у власність об`єкту нерухомості, розміщеного на ній. Це зобов`язання виникло з приписів Конституції України про власність і про плату за землю.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку - є господарським зобов`язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до Конституції України, земля перебуває під особливою охороною держави. Право власності та користування на землю набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.ст. 13, 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

В статті 25 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, яку орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України встановленого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, якщо житловий будинок, будівля та споруда, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то вразі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користуватися земельною ділянкою на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому обсязі,що були у попереднього землекористувача.

Ст. 142 Конституції України та ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи сільських бюджетів, та інші кошти, що є власністю територіальних громад сіл.

Відповідно до вимог п.п.10.1,10.5 ст.10 Податкового кодексу України, п.4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності зараховуються до відповідних сільських бюджетів.

Таким чином, сума заборгованість ТОВ „Мрія,, з плати за землю перед громадою та бюджетом Копіюватської сільської ради за період 2016-2018р.р. складає 21 653,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав.

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання щодо плати за землю за період 2016-2018 роки в сумі 21 653,52 грн. (а.с. 42). Суд враховує приписи Конституції України про оплатне використання землі в Україні.

Наявність заборгованості по грошовому зобов`язанню відповідача перед сільською громадою підтверджується поданими документами в справу.

Відповідач не надав доказів погашення боргу перед позивачем.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заборгованість по сплаті за землю за період 2016-2018 років в сумі 21 653,52грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки дії та волевиявлення відповідача по набуттю прав власності на майно, розташоване на спірній земельній ділянці комунальної власності свідчать про настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 ПКУ:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Згідно із п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного ПКУ (п.п. а п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Пеня, визначена п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац другий п. 129.4 ст. 129 ПКУ).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).

У разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до ст. 50 ПКУ пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного ПКУ (п. 129.9 ст. 129 ПКУ).

Позивач на підставі положень Податкового кодексу України нараховує відповідачу 51 915,71 грн. пені (а.с. 42) за прострочення оплати за ставкою 120% річних (дані податкової перевірки), з урахуванням періодів прострочення, обмеженого строку на стягнення пені.

Розрахунок пені перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . Позивачем нараховано за 2016 рік 25 931,36 грн., за 2017 рік 17 322,90 грн., за 2018 рік 8 661,45 грн. Розрахунок пені виконано невірно. За 2016 рік підлягає до стягнення 25 984,22 грн., за 2017 рік 17 322,82 грн., за 2018 рік 8 661,41 грн.

51 915,59 грн. пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В решті вимоги відмовити. Відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ):

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь позивача 1 921,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» , Черкаська область, Монастирищенський район, с. Копіювата, вул. Колгоспна, 4, ідентифікаційний код 03791568, номер рахунку в банку невідомий

на користь Копіюватської сільської ради, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Копіювата, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 35385193, номер рахунку в банку невідомий

21 653,52 грн. заборгованості з плати за землю, 51 915,59 грн. пені та 1 921,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 18.06.2019р.

Суддя Г.М. Скиба