Рішення

від 13.06.2019 по справі 925/188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа № 925/188/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Олішевський В.В. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Жашківського районного споживчого товариства, м. Жашків,

Черкаської області

до Жашківської міської ради, м. Жашків, Черкаської області

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Жашківське районне споживче товариство до Жашківської міської ради про визнання недійсними пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 резолютивної частини рішення Жашківської міської ради від 22 листопада 2018 року №11-10/VІІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га в АДРЕСА_1 Жашкові Черкаської області по АДРЕСА_2 , 15-а» , з підстав порушення відповідачем положень ч.1 ст. 92, ст. ст. 141, 142 ЗК України, ст. 56 Закону України «Про землеустрій» , а також ст.ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 березня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07 травня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 травня 2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 13 червня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував та зазначав, що міською радою було правомірно прийнято спірні рішення і підстав для визнання їх недійсними немає.

При цьому відповідач наголошував, що позивач не відноситься до переліку осіб, визначених ст. 92 ЗК України, які станом на момент прийняття спірного рішення мали право набути земельні ділянки на праві постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовується, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Таким чином існуючий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою залишався дійсним лише до формування нових земельних ділянок та прийняття рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки та укладення договору оренди землі.

Також відповідач не погоджується з доводами позивача стосовно того, що державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 05 жовтня 1999 року включає в себе інші земельні ділянки, крім тих, які було поділено.

В зв`язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що отримав землю в постійне користування до набрання чинності ЗК України, а тому вважає доводи відповідача щодо посилання на ст. 92 ЗК України безпідставними.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 червня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/188/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 1999 року рішенням виконавчого комітету Жашківської міської ради №151 підтверджено Жашківському районному споживчому товариству право постійного користування земельними ділянками площею 2,093 га.

05 жовтня 1999 року позивачу видано Державний акт серії ЧР 3-63 на право постійного користування земельними ділянками площами 1.0093 га, 0.4691 га, 0.6156 га згідно з планом землекористування (а.с.96-101).

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Згідно Плану зовнішніх меж землекористування до даного акту ввійшли шість земельних ділянок площею 0,7345 га, 0,2748 га, 0,2014 га, 0,2677 га, 0,0384 га та 0,5772 га.

При цьому суд вважає, що в даному випадку було видано не три окремі акти (по дві ділянки в кожному), а один документ серії ЧР 3-63, який зареєстрований за №6.

Позивач стверджував, що згідно рішень Жашківської міської ради №181 від 26 червня 2003 року, № 8-10/Vвід 22 грудня 2006 року земельну ділянку площею 0,7345 га. було зменшено до площі 0,6628 га.

Проте копії вищевказаних рішень в матеріалах справи відсутні.

Водночас, відповідач даного факту під час розгляду справи не заперечував.

26 грудня 2013 року земельній ділянці площею 0,6628 га, за адресою: м. Жашків, вул. Соборна 15-а, було присвоєно кадастровий номер 7120910100:02:001:1513 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також позивач пояснив, що у зв`язку з розташуванням саме на цій земельній ділянці трьох будівель (цех напівфабрикатів, ресторан «Жашків» , склади), які належать позивачу на праві власності, виникла необхідність розділити земельну ділянку на три частини, окремо під кожною будівлею.

20 червня 2018 року Жашківське районне споживче товариство звернулося з клопотанням №58 до Жашківської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки із послідуючою реєстрацією цих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

03 серпня 2018 року Жашківською міською радою було прийнято рішення №8-15/VІІІ «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га в місті Жашкові по вулиці Соборна, 15-а.

Жашківським районним виробничим відділом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га в АДРЕСА_1 Жашкові по АДРЕСА_2 .

22 листопада 2018 року Жашківською міською радою було прийнято рішення №11-10/VІІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га в АДРЕСА_2 .

Вищевказаним рішенням було вирішено:

1. Скасувати рішення Жашківської міської ради народних депутатів Черкаської області, щодо надання Жашківському районному споживчому товариству у постійне користування земельної ділянки площею 1,0093 га;

2. Жашківському районному споживчому товариству припинити право постійного користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,6628 га, що знаходяться по вул. Соборна, 15-а м. Жашків, кадастровий номер НОМЕР_2 :02:001:1513;

3. Державний акт на право постійного користування землею від 05 жовтня 1999 року серії НОМЕР_1 , виданий Жашківському районному споживчому товариству вважати таким, що втратив чинність;

4. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га на земельні ділянки:

- кадастровий номер НОМЕР_2 02 НОМЕР_3 001 НОМЕР_3 1915, площею 0,2102 га;

- кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 0,2481 га;

- кадастровий номер 7120910100:02:001:1917, площею 0,2044 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Жашкові по вул. Соборна, 15-а;

5. Жашківській міській раді зареєструвати право власності на земельні ділянки, визначені в п.4 даного рішення;

6. Надати Жашківському районному споживчому товариству в оренду терміном на 5 років земельні ділянки визначені в п.4 даного рішення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови Жашківської міської ради, встановивши орендну плату відповідно до рішення Жашківської міської ради від 28 лютого 2018 року №5-20/VІІІ «Про місцеві податки і збори» ;

7. Жашківському районному споживчому товариству в місячний термін укласти договір оренди земельних ділянок, визначених в п.4 даного рішення з міською радою та провести його державну реєстрацію;

8. Жашківському районному споживчому товариству у п`ятиденний термін після державної реєстрації договору оренди земельних ділянок надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідач прийняв рішення про скасування свого раніше прийнятого рішення Жашківської міської ради народних депутатів Черкаської області, щодо надання Жашківському районному споживчому товариству у постійне користування земельної ділянки площею 1,0093 га (п. 1 спірного рішення).

Водночас, Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Судом встановлено, що міська рада рішенням №151 підтвердила право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2,093 га Жашківському районному споживчому товариству.

Оскільки зазначене рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання - наданням юридичній особі в постійне користування землі, а тому таке рішення не може бути в подальшому скасоване самим органом місцевого самоврядування.

В зв`язку з чим п. 1 спірного рішення від 22 листопада 2018 року слід визнати недійсним в судовому порядку.

Щодо решти прийнятих спірних рішень судом враховано наступне:

Приписами статті ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, який діяв на момент набуття позивачем права постійного землекористування землею) було передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень обласних, районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів за проектами відведення цих ділянок.

Право власності або право постійного користування землею, згідно ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року, що діяв до 01 січня 2002 року, посвідчується державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав правові підстави для постійного землекористування земельною ділянкою загальною площею 2,093 га.

Відповідно до пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року, що набрав чинності з 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Набуття права власності на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні, в загальному порядку, не передбачає встановлення обмеження щодо строків набуття цього права.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002 року №449, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Також, рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення й п. 6 Постанови Верховної ради України від 18 грудня 1990 р оку № 563-XII «Про земельну реформу» , в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

В розумінні ст. ст. 179, 181 ЦК України земельні ділянки є нерухомими речами (нерухомим майном) - предметами матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 3 ст. 2 ЗК України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно ст.79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав . Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Після поділу земельної ділянки площею 0,6628 га, за адресою: м. Жашків, вул. Соборна 15-а, кадастровий номер 7120910100:02:001:1513 на три нові земельні ділянки та формування нових об`єктів земельних відносин, попередня ділянка як об`єкт цивільних прав припинила своє існування.

Стаття 346 ЦК України передбачає, що знищення майна є підставою для припинення права власності.

Водночас, чинне законодавство України не передбачає, що у разі припинення існування землі як об`єкта цивільних прав, то припиняється право користування нею на підставі відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Разом з тим, ч. 3, ч. 4 ст. 142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Доказів того, що позивач добровільно відмовився від земельної ділянки площею 0,6628 га, кадастровий номер 7120910100:02:001:1513 матеріали справи не містять.

Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів добровільного звернення позивача щодо припинення права постійного землекористування на спірну земельну ділянку, настання будь-якого з юридичних фактів, передбачених п. «б» -« 3» ст. 141 ЗК України та наявності судового рішення щодо вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування позивача.

Припинення органом місцевого самоврядування права постійного землекористування земельною ділянкою (п. 2 спірного рішення) не відповідає основним принципам земельного законодавства, викладеним у ст. 5 Земельного Кодексу України, зокрема, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

При цьому ст. 154 та ст. 155 ЗК України містить пряму заборону щодо втручання органів місцевого самоврядування без рішення суду у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження та встановлено відповідальність органів місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, та за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

Оскільки відповідачем неправомірно і всупереч закону було припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,6628 га (п. 2 спірного рішення), тому дане рішення слід визнати недійсним.

В зв`язку з чим, підлягає також визнанню недійсним похідне рішення відповідача про визнання державного акту на право постійного користування, таким що втратив чинність (п. 3 спірного рішення).

При цьому матеріалами справи підтверджується, що державний акт серії НОМЕР_5 від 05 жовтня 1999 року на право постійного користування земельними ділянками (а.с.96-101) включав в себе не лише земельну ділянку площею 0,6628 га, кадастровий номер 7120910100:02:001:1513, яку було поділено, а й інші земельні ділянки, зокрема площею 0,2748 га, 0,2014 га, 0,2677 га, 0,0384 га та 0,5772 га.

Відповідач, приймаючи спірне рішення, даних обставин не врахував та фактично визнав таким, що втратив чинність державний акт позивача серії НОМЕР_5 від 05 жовтня 1999 року на всі земельні ділянки.

Надання позивачу трьох земельних ділянок в оренду терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови Жашківської міської ради (п. 6 спірного рішення) є також незаконним, оскільки позивач не звертався до відповідача з відповідним клопотанням та не просив цього.

Тобто позивачу вирішено надати в оренду землю проти його волі.

Як вже зазначалося вище, на земельних ділянках знаходиться нерухоме майно позивача.

Відповідно до ч.3 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок здійснюється шляхом укладання договору оренди.

Водночас, ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, вказане рішення не відповідає положенням ст.ст. 123, 124 ЗК України, а також загальним принципам свободи договору закріпленим в цивільному законодавстві.

Оскільки рішення про зобов`язання позивача укласти договір оренди та провести його державну реєстрацію (п. 7 спірного рішення) та надання договору оренди органам державної податкової служби (п. 8 спірного рішення) є похідними від рішення про надання позивачу в оренду трьох земельних ділянок, то відповідні рішення є також недійсними.

Пункт 4 рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га на три земельні ділянки не є спірним, в зв`язку з тим, що відповідної вимоги про визнання вказаного рішення недійсним позивач суду не заявляв.

Також позивачем оскаржено п. 5 рішення органу місцевого самоврядування від 22 листопада 2018 року, згідно якого було вирішено Жашківській міській раді зареєструвати право власності на земельні ділянки, визначені в п.4 даного рішення.

З приводу даних вимог судом враховано наступне:

Законом України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності 01 січня 2013 року встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

У разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 Земельного кодексу України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Рішення про затвердження проектів розмежування земель державної та комунальної власності, затверджені до набрання чинності цим Законом, разом з витягами із таких проектів із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, які відносяться цими проектами до державної чи комунальної власності, є підставою для здійснення державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на земельні ділянки.

Матеріали проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, розроблених, але не затверджених до набрання чинності цим Законом, можуть використовуватися при розробленні схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, матеріалів інвентаризації земель, а також іншої документації із землеустрою.

Згідно ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Також судом вже зазначалося, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Оскільки новосформовані земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту і належать на праві власності територіальній громаді м. Жашків, тому Жашківською міською радою було правомірно вирішено зареєструвати право власності на земельні ділянки, визначені в п.4 даного рішення і підстав для визнання недійсним цього рішення не вбачається.

Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними пункти 1, 2, 3, 6, 7, 8 резолютивної частини рішення Жашківської міської ради від 22 листопада 2018 року №11-10/V111 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,6628 га в АДРЕСА_2 .

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4. Стягнути з Жашківської міської ради, вул. Захисників України, 17, м. Жашків, Черкаська область, ідентифікаційний код 36000377 на користь Жашківського районного споживчого товариства, вул. Соборна, 58, м. Жашків, Черкаська область, ідентифікаційний код 01773810 - 960 грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 19 червня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович