Рішення

від 18.06.2019 по справі 922/1373/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа № 922/1373/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777", м. Харків про стягнення 238371,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Блохін А.В. (довіреність б/н від 02.05.2019);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 238371,85 грн., з яких:

199750,00 грн. - основної суми заборгованості;

32830,94 грн. - пені;

5790,91 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на охорону об`єкту № 01/07/18-1 від 01.07.2018 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з охорони об`єкта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2019 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, вирішено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2019 розгляд справи відкладено на 18.06.2019 у зв`язку з неявкою представників сторін.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався правом щодо подачі відзиву на позовну заяву у порядок і строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2019.

На судове засідання 18.06.2019 прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 18.06.2019 свого уповноваженого представника не направив, при причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито всіх передбачених законом для повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 08.05.2019 та від 03.06.2018. Копія ухвали від 08.05.2019 повернулась на адресу суду з відміткою пошти «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а. с. 28-31). Згідно з відомостями, які містить офіційний сайт УДППЗ Укрпошта , копія ухвали від 03.06.2018 також не була вручена відповідачу під час доставки.

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2018 між позивачем, як охоронною фірмою, та відповідачем, як замовником, укладено договір щодо охорони об`єкта № 01/07/18-1 (далі за текстом - договір; а. с. 15-16;), за умовами якого замовник доручає, а охоронна фірма приймає на себе зобов`язання щодо охорони майна та здійснення пропускного режиму на об`єкті замовника, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82 (далі за текстом - об`єкт), у відповідності до дислокації об`єкту (додаток № 1 до цього договору), яка є невід`ємною частиною цього договору, на умовах та порядку, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору за виконання послуг, передбачених п. 1.1 цього договору, замовник сплачує охоронній фірмі суму, виходячи з розрахунку:

955 (дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., без ПДВ - двадцятичотирьох годинна варта силами одного охоронця;

585 (п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 00 коп., без ПДВ - дванадцятигодинна варта (з 08:00 по 20:00) силами одного охоронця.

Кінцеву кількість варт та вартість наданих послуг буде вказана сторонами у акті приймання-передачі наданих послуг.

За умовами п. п. 9.1, 9.3 договору оплата послуг охоронної фірми проводиться у вигляді фіксованої суми, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг, на поточний рахунок охоронної фірми не пізніше 30 числа поточного місяця. У випадку відсутності оплати послуг охоронної фірми у строк, вказаний у п. 9.1 договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 12.1 договору (з урахуванням додаткової угоди до договору № 2 від 13.11.2018) цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 21.02.2019, а в частині виконання фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору надано відповідачу охоронні послуги на загальну суму 429750,00 грн., що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств наступними актами надання послуг: № 8 від 31.07.2018, № 56 від 31.08.2018, № 164 від 30.09.2018, № 241 від 31.10.2018, № 363 від 30.11.2018, № 464 від 31.12.2018, № 214 від 31.01.2019 та № 215 від 20.02.2019 (а. с. 18-25).

Як зазначає позивач, відповідач надані охоронні послуги сплатив лише частково, а саме, в сумі 230000,00 грн. Решту вартості наданих послуг охорони в сумі 199750,00 грн. відповідач не сплатив.

Суд зазначає, що вказані обставини також підтверджуються двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період 01.07.2018-21.02.2018 (а. с. 26), який підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості в сумі 199750,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства також заявлено до стягнення з відповідача 32830,94 грн. пені та 5790,91 грн. 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за період з 31.07.2018 по 07.05.2019.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг з охорони у період з 01.07.2018 по 20.02.2019 включно та вартість таких послуг підтверджуються матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг визначений умовами договору (п. 9.1) та є таким, що настав.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2019 наполягає на тому, що такий борг є повністю не сплаченим та станом на момент винесення даного судового рішення він становить 199750,00 грн. Зазначені доводи відповідачем жодним чином не спростовані, а останній не надав суду доказів повної оплати наданих позивачем послуг з охорони.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 199750,00 грн. заборгованості за договором на охорону об`єкту № 01/07/18-1 від 01.07.2018.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач систематично прострочував виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної щомісячної оплати наданих позивачем послуг з охорони. Зазначене надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність. Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2910,63 грн.

В решті позову про стягнення 3% річних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає:

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено вище, відповідач систематично прострочував виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної щомісячної оплати наданих позивачем послуг з охорони.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору (п. 9.3) передбачено відповідальність відповідача за прострочення сплати наданих послуг у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, зазначене надає позивачу право на нарахування та стягнення такої пені.

Перевіривши відповідний розрахунок пені, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Однак, враховуючи те, що формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача у даній справі, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32906,14 грн. пені за прострочення виконання зобов`язань зі щомісячної сплати наданих послуг за період з 31.07.2018 по 07.05.2019.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3532,37 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "РАО 777" (адреса: 61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82; код ЄДРПОУ: 39062766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Проф Україна" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 65; код ЄДРПОУ: 39522806):

199750,00 грн. основної суми заборгованості;

32830,94 грн. пені;

2910,63 грн. 3% річних;

3532,37 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "19" червня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак