Рішення

від 19.06.2019 по справі 160/4049/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Справа № 160/4049/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача Стрижак Є.Ю. Карпова Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітекс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рітекс (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09.04.2019 року № 0010761415 та № 0010791415.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що ним на підставі митної декларації від 12.06.2017 № UA110120/2017/104332 на митну територію України ввезений товар, а саме: шини та покришки пневматичні гумові нові: для легкових автомобілів; для автобусів і вантажних автомобілів.

Ввезені товари декларувалися позивачем із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом 410 у відповідності до сертифікату з переміщення форми EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327 та в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товарів і методів адміністративного співробітництва до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.

Позивачем при митному оформленні товарів були подані компетентним органам як української так і польської сторін усі без виключення необхідні документи, в тому числі документи, що підтверджують країну походження товару. Вказує на те, що на момент митного оформлення жодних сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи країну походження товару, не виникало.

За наведених обставин, позивач вважає висновки акта перевірки № 13346/04-36-14-15/31549883 від 18.03.2019 року такими, що не відповідають обставинам справи, відтак, на думку позивача, винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що на запит від 19.03.2018 року № 406/8/04-50-19-4 Дніпропетровською митницею ДФС отримана інформація та матеріали листом від 16.01.2019 року № 1401-ІОС.4331.6.2019 уповноваженого органу Польщі щодо результатів перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327 відповідно до якого на митну територія України позивач ввезено товари із застосування преференційного режиму оподаткування. Згідно вказаного листа уповноваженого органу Польщі встановлено, що товар зазначений у сертифікаті не має преференційного походження з ЄС в рамках Угоди, у зв`язку з ненаданням експортером митному органу відповдіних документів. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними.

Згідно з ухвалою від 10.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання згідно письмової згоди всіх учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

02.01.2013 року між позивачем та компанією Continental Opony Polska Sp.z.o.o. укладено зовнішньоекономічний договір поставки № 7284885/2013 відповідно до якого Continental Opony Polska Sp.z.o.o. (надалі - Продавець) зобов`язався поставити і передати у власність позивача (надалі - Покупець) шини пневматичні гумові нові виробництва Continental, Semperst, Barum, Uniroyal, а Покупець зобов`язався отримати від Покупця вказану продукцію та оплатити її.

Вказані товари були ввезені на митну територію України згідно з митної декларації від 12.06.2017 № UA110120/2017/104332 та декларувалися позивачем із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом 410 на підставі сертифіката з переміщення форми EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327.

Дніпропетровська митниця ДФС для перевірки сертифікату з перевезення EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327 зробила запит від 19.03.2018 року № 406/8/04-50-19-4, який скерувала до ДФС, яка у свою чергу скерувала лист на перевірку до уповноваженого органу Республіки Польща.

У відповідь на вказане звернення, уповноважений орган Республіки Польща направив лист від 16.01.2019 року № 1401-ІОС.4331.6.2019, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідачем, на підставі отриманої інформації від уповноважених органів Республіки Польща, проведено документальну невиїзну перевірку позивача дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за митною декларацією від 12.06.2017 № UA110120/2017/104332.

За результатами перевірки складений акт № 13346/04-36-14-15/31549883 від 18.03.2019 року в якому зазначено порушення з боку позивача: ч.2 ст. 48, ч.1 ст. 281, 295 МК України, п.190.1 ст. 190 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання по сплаті мита на загальну суму 41 660,83 грн. та занижено податкові зобов`язання по сплаті ПДВ у розмірі 8332,17 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 09.04.2019 року № 0010761415 та № 0010791415.

Суд вважає доводи відповідача, які викладені у акті перевірки № 13346/04-36-14-15/31549883 від 18.03.2019 року безпідставними з наступних причин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (надалі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України (надалі - МК України) орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Положеннями пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 345 МК України визначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини 2 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.08.2018 у справі № 821/751/17.

Абзацом 14 статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 № 959-XII надане визначення поняттю імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 74 МК України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно частини 2 статті 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до частини 6 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до частини 7 статті 36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Згідно частини 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до статті 43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (частина 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (частина 6).

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Відповідно до пункту 1 статті 29 частини 2 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року (надалі - Угода про асоціацію), кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 - щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (надалі - Протокол до Угоди про асоціацію), до цієї Угоди.

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

- товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

- товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Стаття 28 Протоколу до Угоди про асоціацію встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

З матеріалів справи видно, що поставка товару згідно з митною декларацією 12.06.2017 № UA110120/2017/104332 підтверджується наступними документами: інвойс від 08.06.2017 року № 1854718245, інвойс від 08.06.2017 року № 1854718246, автотранспортна накладна CMR від 08.06.2017 року № 15334, сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327, специфікація від 08.06.2017 року № 25 до договору поставки від 02.01.2013 року № 7284885/2013; зовнішньоекономічний договір від 02.01.2013 року № 7284885/2013, технічну документацію на товар.

Інформація стосовно країни походження товару міститься окрім сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327, а також і на інвойсах від 08.06.2017 року № 1854718246, від 08.06.2017 року № 1854718245, специфікації 08.06.2017 року № 25.

З наведеного видно, що країнами походження товару, ввезеного позивачем на територію України за вказаними вище митною декларацією є Німеччина, Словаків, Чехія.

Сторони по даній справі не заперечують щодо виду товару і його кількості, що переміщувався позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю. Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права позивача на пільгове розмитнення вказаного товару, зумовленого Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.11.2018 у справі № 813/3616/16.

Суд встановив, що позивач при ввезенні вищевказаного товару надав митному органу усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару та країни походження вказаного товару. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було.

Водночас, відповідач не підтвердив суду обґрунтованості сумніву у достовірності й правильності сертифіката EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327 що зумовив його звернення до уповноваженого органу Республіки Польща для їх підтвердження.

З матеріалів справи видно, що відповідач дійшов висновку про відсутність преференційного походження товарів, у зв`язку з ненаданням експортером митному органу Республіки Польща відповідних підтверджуючих документів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

На підставі перекладу листа уповноваженого органу Республіки Польща від 16.01.2019 року №1401-ІОС.4331.6.2019, який зроблено перекладачем з англійської мови Губановою Ю ОСОБА_1 (має диплом бакалавра на напрямом підтоговки Філологія (англійська) та здобула кваліфікацію бакалавра філології (англійська)), та який міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що польські митні органи підтверджують справжність вищезазначеної перевірки походження. Між тим, відсутня можливість повторно перевірити надані експортером документи, що підтверджують країну походження, та відповідність товарів преференційному режиму.

Отже, справжність сертифікату з переміщення форми EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327 - підтверджена уповноваженим органом Республіка Польща.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сертифікат з переміщення форми EUR.1 від 09.06.2017 року № PL/MF/AL 0199327 станом на дату розгляду справи не є відкликаними чи анульованими. Відповідачем не надано суду доказів протилежного. Додатково суд зазначає, що у всіх документах, які надавалися позивачем при митному оформленні зазначено країну походження - Німеччина, Словакія, Чехія.

Окремо, суд зауважує на тому, що відповідач під час здійснення перевірки не використовував переклад листа уповноваженого органу Республіки Польща від 16.01.2019 року №1401-ІОС.4331.6.2019, який був би зроблений дипломованим перекладачем з англійської мови.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд вважає, що висновки акта перевірки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну та заниження бази оподаткування податку на додану вартість не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порушення будь-якого з зазначених принципів може бути визнано судом підставою для визнання незаконною дії. Тобто вчинення дій відносно суб`єкта господарювання чи будь - яких інших осіб без наявності передбачених на те законодавством повноважень є протиправним.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рітекс (49000, м. Дніпро, вул. Чкалова, буд. 33, офіс 44, код ЄДРПОУ 31549883) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.04.2019 року № 0010761415 та № 0010791415 винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рітекс (код ЄДРПОУ 31549883, місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Пушкіна, буд. 33, кв. 12) судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 1921 гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19 червня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 19.06.2019 року Помічник судді З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін Лісна А.М. Лісна А.М.