Рішення

від 07.06.2019 по справі 522/20524/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/20524/18

Провадження № 2/522/2114/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Фуцур Н.В., Стогнієнко Т.Г., Гудзь О.О. Маланчова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 року позивач звернувся до суду із позовом, який у подальшому був уточнений, по якому просив суд:

- визнати дії державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту протиправними та стягнути з нього на користь позивача 41 241,92 грн. за затримку поновлення на роботі незаконно звільненого ОСОБА_1 , згідно вимог ст. 236 КЗпП України;

- визнати дії державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту протиправними та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 суми: 17 003,40 грн. за затримку виплати ОСОБА_1 сум, які належить йому виплатити ДНЗ ОВПУАТ при звільненні з роботи, згідно ст.ст. 38,47, 116, 117 КЗпП України; 10 707,84 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, згідно ст. ст. 75,82 п. 2 ст. 83 КЗпП України та п.2.18 Колективного договору ДНЗ ОВПУАТ ; 3 735 грн. на оздоровлення, згідно п.5.5 розділу 5 Колективного договору ДНЗ ОВПУАТ ; 4 200 грн. відшкодування моральної шкоди, згідно ст. 237-1 КЗпП України.

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що позивач працював в училищі на посаді майстра виробничого навчання. 31.08.2017 року позивача було звільнено з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області позивача поновлено на роботі на попередній посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Додатковим рішенням рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку звернуто до негайного виконання.

Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання позивача на те, що вищезазначене рішення суду з приводу поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітки відповідачем одразу виконано не було, у зв`язку із чим просить визнати дії відповідача про затримку виконання рішення про поновлення на роботі протиправними та стягнути на користь позивача грошову суму.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 працював в Державному навчальному закладі Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту на посаді майстра виробничого навчання водіння з 01.09.2003 року.

Згідно наказу №38 від 26.05.2017 року Про проведення змін штатного розкладу училища внесено зміни до штатного розкладу з урахуванням неможливості виробничого навчання з водіння.

Наказом №54 від 31.08.2017 року Про звільнення працівників училища на підставі скорочення звільнено з 31.08.2017 року ОСОБА_1 - майстра виробничого навчання водінню.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2018 року по справі № 522/17685/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 10.10.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії Державного навчального закладу Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту при звільнені 31.08.2017 року ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання водінню по ст. 40 п.1 КЗпП України протизаконними. Наказ Державного навчального закладу Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту №54 від 31.08.2017 року скасовано в частині звільнення з 31.08.2017 року ОСОБА_1 та поновити його на посаді майстра виробничого навчання водінню з 31.08.2017 року; Стягнуто з Державного навчального закладу Одеське Вище професійне училище автомобільного транспорту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2017 року по 11.04.2018 року у розмірі 49 309,86 грн. за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів; стягнуто моральну шкоду в розмірі 3 200 грн.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2018 року допущено негайне виконання вищезазначеного рішення суду.

Позивач зазначає, що 11.10.2018 року він прийшов на роботу до училища, але рішення суду про поновлення його на роботі відповідачем виконано не було.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Що відповідачем виконано не було.

Позивача було поновлено на роботі 29.11.2018 року наказом № 62, яким скасовано наказ № 54 та перераховано грошову суму згідно рішення суду від 11.04.2018 року.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З приводу визнання протиправними дії Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту та стягнення з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту на користь ОСОБА_1 41 241,92 грн. за затримку виконання рішення про поновлення на роботі слід зазначити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області встановлено те, що ОСОБА_1 незаконно було звільнено з посади майстра виробничого навчання водінню наказом №54 від 31.082017 року та поновлено його на попередній посаді, тому час вимушено прогулу починається з 01.09.2017 року.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

Суд звертає увагу, що фактично рішення суду було виконано 29.11.2018 року.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З огляду на те, що одноденна заробітна плата позивача становить 283,39 грн., а затримка розрахунку становила 07 місяців 08 днів, тому суд вважає визнати дії відповідача з затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та виплаті грошової суми за час затримки розрахунку протиправними та стягнути суму в розмірі 41 241,92 грн.

З приводу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відповідно до ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно вимог ст. 75 КЗпП України, та п.2.18 Колективного договору училища на 2013-2017 роки у ОСОБА_1 була щорічна відпустка тривалістю 42 календарних дні.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі, він набув право на одержання грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку відпустку за весь час до звільнення з роботи.

Згідно розрахункового листа за вересень 2017 року, яким підтверджено виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за два дні невикористаної відпустки вбачається, що одноденна компенсація становить 205,92 грн.. Тому за вимушений прогул строком 1 рік 02 місяці та 28 днів суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпуску в розмірі 10 707,84 грн.

З приводу затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Згідно заяви ОСОБА_1 29.11.2018 року наказом Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту № 63 його звільнено з роботи за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, про що зроблено запис № 23 у трудовій книжці.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про виплату сум не пізніше 20.12.2018 року, оскільки дана вимога відповідачем виконана не була, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 17 003,40 грн., яка склалась з 5667,80 грн. Х на 03 місяця.

З приводу визнання протиправними дій Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту по невиплаті суми посадового окладу на оздоровлення при звільненні з роботи в сумі 3 735 грн..

Наказом №62 від 29.11.2018 року скасовано наказ №54 від 31.08.2017 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено на посаді майстра виробничого навчання водінню, таким чином з 31.08.2017 року поновлено дію безстрокового трудового договору між ОСОБА_1 та ДНЗ Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту та колективного договору ДНЗ Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту на 2013-2017 р.р.

Тому у позивача є право на одержання всіх встановлених для посади майстра виробничого навчання водінню гарантій, компенсацій, пільг, передбачених ст. 23 КЗпП України та п. 1.4 розділу 1 колективного договору.

Статтею 57 Закону України Про державну освіту передбачено, виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

З огляду на те, що посадовий оклад позивача становив 3 735 грн., дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того позивач, посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 4 200 грн..

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювана, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі (за правовідносинами, що виникли після 08.06.1993 року) він оцінює пов`язані з ними витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Згідно абз. 1 п.9 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав доказів причино- наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та його моральними стражданнями.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обгрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2545,8 грн..

З наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити частково, в частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити за недоведеністю вимоги.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 38,75,83,116, 236, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259 , 263 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту про визнання дій протиправними та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (ЄДРПОУ 02546625) та стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту на користь ОСОБА_1 41 241,92 грн. за затримку виконання рішення про поновлення на роботі.

Стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (ЄДРПОУ 02546625) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ):

-17003,40 грн. за затримку розрахунку при звільненні з роботи;

-10 707,84 грн. грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку;

-3735 грн. на оздоровлення.

Стягнути з Державного навчального закладу Одеське вище професійне училище автомобільного транспорту (ЄДРПОУ 02546625) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2545,8 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 18.06.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

07.06.19