Рішення

від 19.06.2019 по справі 159/2641/19

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/2641/19

Провадження № 2/159/940/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Панасюка С.Л.,

з участю секретаря Клевецької О.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сілвеш про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що з оголошення, розміщеного у газеті Вісник , він дізнався про можливість отримання позики на вигідних умовах фінансової пропозиції Сілвеш . Позивач звернувся до регіонального офісу у м. Луцьку з метою отримання позики та 28.01.2019 між позивачем і ТзОВ Сілвеш була укладена угода № 9112. Згідно укладеної угоди, ТзОВ Сілвеш повинно було надати позику в розмірі 800000 гривень на умовах Фінансової пропозиції Сілвеш за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених договором. 28.01.2019 позивачем сплачено гарантійний платіж в сумі 25000 гривень, 29.01.2019 згідно квитанцій сплачено 8000 гривень, 10000 гривень, 11020 гривень та 1377,50 гривень, 30.01.2019 сплачено кошти в сумі 22000 гривень, 12.02.2019 сплачено кошти в сумі 35000 гривень. Згідно п.2.1 ст.2, укладеної Угоди, ТзОВ Сілвеш зобов`язалося виконувати формування об`єднання Клієнтів та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цієї Угоди та здійснювати наступні дії: організовувати та проводити процедуру видачі грошових доручень, які надають право на отримання клієнтом позики. Згідно Додатку № 2 до угоди, умови фінансової пропозиції Сілвеш - це пропозиція, що базується на створенні об`єднання клієнтів з метою отримання позики у порядку і на умовах, передбачених угодою та Додатками до неї. Відповідно до ст.4 Додатку 2 до угоди, клієнт зобов`язаний протягом кожного місяця сплачувати загальний платіж згідно свого графіку розрахунків у добровільному порядку або шляхом здійснення авансових платежів. Сума, що складається з чистого платежу, є власністю клієнта. У випадку несплати загального платежу клієнт втрачає право у процедурі в поточному платежі. Кредит позивачу наданий не був, на його неодноразові звернення до відповідача про надання кредиту, менеджер відповідав, що у компанії відсутні кошти. 15.02.2019 позивач направив до відповідача претензію з вимогою розірвати договір, однак, лист був повернутий, оскільки відповідач його не отримав. Позивач вказує, що уклав договір під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Зазначає, що Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсним правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Просив визнати недійсним договір № 9112 та додаток 1 до угоди № 9112 від 28.01 2019 року, укладені між ТзОВ Сільвеш та позивачем про надання системи послуг, спрямованих на отримання позики на умовах фінансової пропозиції, з застосуванням наслідків недійсності правочину та повернути позивачу сплачені кошти в сумі 112377,50 гривень.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Мотивувальна частина рішення.

Судом встановлено, що в газеті Вісник від 21 березня 2019 року № 12 було розміщено оголошення про надання кредиту для будь-яких бажань від 10000 гривень до 80000 гривень.

28 січня 2019 року між ТзОВ Сільвеш в особі директора Давидової С.Я. та ОСОБА_1 була укладена угода № 9112.

Відповідно до п. 1 ст. 1 зазначеної Угоди, предметом угоди є надання Компанією системи послуг, спрямованих на отримання позики на суму, яка зазначена в Додатку № 1 до угоди (800000 гривень), на умовах фінансової пропозиції Сільвеш , а саме: забезпечити оформлення угоди про участь в пропозиції, надавати інформаційно-консультаційні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в пропозиції Сільвеш .

Згідно договору, гарантійна сума, тобто оплата послуг клієнтом, складає 25000 гривень.

З додатку № 1 до угоди від 28.01.2019 вбачається, що розмір платежів складає: 25000 гривень - гарантійний платіж, 4445 - чистий платіж, 4745 - загальний платіж та 300 гривень - адміністративні витрати.

З умов програми Сільвеш , яка визначена укладеною між сторонами Угодою, вбачається, що програма базується на формуванні об`єднання клієнтів, а після формування цього об`єднання, компанія організовує процедуру видачі позик клієнтам.

Відповідно до ст. 4 Додатку 2 до угоди, клієнт зобов`язаний протягом кожного місяця сплачувати загальний платіж згідно свого графіку розрахунків у добровільному порядку або шляхом здійснення авансових платежів. Сума, що складається з чистого платежу, є власністю клієнта. У випадку несплати загального платежу клієнт втрачає право участі у процедурі в поточному тижні.

Як вбачається з наданих позивачем квитанції, 29 січня 2019 року (квитанція № 56) ОСОБА_1 на користь ТОВ Дейквотер було сплачено 8000 гривень на виконання вимог додатку до Договору № 9112, 29 січня 2019 року ОСОБА_1 згідно квитанції № 0.0.1252475757.1 сплатив в користь ТОВ Сілвеш кошти в сумі 25000 гривень, як плату по договору № 9112, згідно квитанції № 119 від 29 січня 2019 року позивачем сплачено на користь ТОВ Дейквотер кошти в сумі 10000 гривень з призначенням платежу: додаток до договору № 9112, 30 січня 2019 року, згідно квитанції № N1CR337346, ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ Дейквотер кошти в сумі 22000 гривень, згідно договору № 9112, та згідно квитанції від 12 лютого 2019 року № N01S052064 ОСОБА_1 сплатив ТОВ Дейковер кошти на виконання договору № 9112 в сумі 35000 гривень.

Сплачуючи чергові платежі за Угодою, позивач постійно отримував від представників відповідача відмови у наданні позики з мотивацією недостатності коштів на рахунках відповідача.

На сьогодні позику ОСОБА_1 так і не отримав.

Відповідно до частин першої, другої статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За положеннями ч.1 п.7, ч.3, ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття пірамідальної схеми не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб`єкта підприємництва до пірамідальної схеми .

Аналіз п.7 ч.3 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної , тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13, від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14, від 3 вересня 2014 року у справі № 6-98цс14.

Суд приходить до висновку, що діяльність ТзОВ Сілвеш слід вважати пірамідальною схемою, оскільки, як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам кредит, а за можливість в майбутньому його одержати.

Виконання відповідачем послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені угодою кошти, а ТзОВ Сілвеш формує об`єднання клієнтів та за рахунок їх внесків здійснює надання кредиту.

При цьому, вказана угода не містить строків та (або) термінів отримання кредиту, не передбачає будь-якої відповідальності ТзОВ Сілвеш за невиконання умов угоди та будь-яких гарантій отримання клієнтом позики.

Тобто, в цьому випадку відповідач здійснював нечесну підприємницьку практику, шляхом формування об`єднання клієнтів без залучення власних коштів, клієнти вносили кошти за отримання послуги в майбутньому та за кошти, які вносили клієнти, здійснювалась видача кредитів іншим клієнтам, що являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Відповідач ввів позивача в оману, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, а ч.6 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів встановлює, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10 лютого 2016 року (справа № 6-2389цс15), за змістом ст.9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності та ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг під поняттям фінансова послуга розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02 червня 2011 року Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання фінансових послуг, який набрав чинності 08 січня 2012 року, внесено зміни до ч.1 ст.4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та доповнено її п.11-1, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Оскільки договір був укладений 28 січня 2019 року, тобто коли закон передбачав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів (послуг) у групах, тому товариство при укладенні договору порушило норми діючого законодавства. Метою позивача було отримання саме позики.

При цьому послуги, які надавались товариством, фактично полягають у створенні адміністративних груп учасників та формування фонду групи для отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання такої позики відповідно до визначеної процедури, а тому відповідно до вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг підлягають ліцензуванню, тоді як відповідач надав їх позивачу без ліцензії.

Разом з цим, як слідує із змісту оспорюваної угоди, програма товариства формується виключно на коштах його учасників, без залучення коштів товариства і надання кредиту здійснюється за кошти, внесені учасниками, тобто така діяльність містить усі ознаки фінансової послуги та потребує ліцензування.

Водночас, відповідно до ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Частиною 1 ст.227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, за умовами укладеної між сторонами Угоди, ТзОВ Сілвеш мав здійснювати діяльність з надання коштів у позику, тобто таку діяльність, яка визначена зазначеними нормами Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , і не мав при цьому на момент укладення угоди відповідної ліцензії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем договір слід визнати недійсним, як такий, що вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) та з використанням нечесної підприємницької діяльності, з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Статтею 216 ЦК України встановлює правові наслідки недійсності правочину.

Сплачені позивачем кошти за недійсним договором підлягають поверненню.

Позивач просив стягнути на його користь кошти в сумі 112377,50 гривень.

В той же час, згідно квитанцій, які наявні у матеріалах справи, позивачем було сплачено кошти:

- 8000 гривень (квитанція № 56 від 29 січня 2019 року);

- 25000 гривень (квитанція № 0.0.1252475757.1 від 29 січня 2019року);

- 10000 гривень (квитанція № 119 від 29 січня 2019 року);

- 22000 гривень (квитанція № N1CR337346 від 30 січня 2019 року);

- 35000 гривень (квитанція від 12 лютого 2019 року № N01S052064).

Тобто, всього позивачем сплачено відповідачу кошти в сумі 100000 гривень.

Кошти в сумі 1377,50 грн. та кошти в сумі 11020 гривень, згідно квитанцій від 29 січня 2019 року № 1899788504 та квитанції № 1853289304 - це відображення здійснення валютно-обмінних операцій, ці кошти не були спрямовані на рахунок відповідача, тому позов в частині стягнення цих коштів не підлягає до задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому у відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.12-13, 19, 141, 247, 258-259, 265, 274-279, 280-289 ЦПК України, на підставі ст.ст.203, 215, 216, 236 ЦК України, ст.19 Закону України Про захист прав споживачів , на підставі ч.1 ст.4, ст.34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними договір № 9112 та додаток № 1 до угоди № 9112 від 28 січня 2019 року, які укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність Сілвеш .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Сілвеш (03339, м. Київ, вул. Ізюмська, 7, код за ЄДРПОУ: 42681219) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області) кошти в сумі 100000 (сто тисяч) гривень, які сплачені за договором № 9112 від 28.01.2019.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Сілвеш (03339, м. Київ, вул. Ізюмська, 7, код за ЄДРПОУ: 42681219) на користь держави судові витрати у справі в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:С. Л. Панасюк