Рішення

від 13.06.2019 по справі 640/21096/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 640/21096/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М"

про стягнення коштів платника податків у розмірі 263 949,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" (далі по тексту - відповідач), в якому просить стягнути на користь Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" з рахунків у банках, що обслуговують та належать такому платнику, на суму податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 253,29 грн, по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн та по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 263 186,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має борг на загальну суму 263 949,84 грн , який на день звернення до суду відповідачем не сплачений і існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що є підставою для звернення до суду про стягнення боргу в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали для подання відзиву на позов та всіх доказів на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказав на протиправність податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб. Додаткового представник відповідача зазначив, що відповідачем погашений податковий борг по податку на прибуток в сумі 253,29 грн та податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідач з податку на прибуток приватних підприємств виникла на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 28 лютого 2018 року №43159 в сумі 253,29 грн.

Відповідно до копії квитанції від 28 січня 2019 року №0.0.1253039801.1 позивачем сплачено податок на прибуток в сумі 253,29 грн., отже позов в частині стягнення заборгованості у вказаній сумі задоволенню не підлягає.

Також судом встановлено, що заборгованість відповідача з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2018 року №0157161301.

Так, представник відповідача вказує, що ним сплачено заборгованість з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510,00 грн., проте жодного доказу на підтвердження оплати суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що заборгованість відповідача з земельного податку виникла на підставі: податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року №0008981203; податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2016 року №0129321203; податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року №00065131203.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідачем станом на час вирішення справи не оскаржено та грошове зобов`язання визначене такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем не сплачено.

Щодо доводів представника відповідача про протиправність вказаних вище податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що правомірність винесення таких податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду даної справи.

Також судом встановлено, що заборгованість відповідача з земельного податку виникла на підставі податкового розрахунку земельного податку №43157 від 28 лютого 2018 року та №1700040723 від 16 лютого 2017 року, від 17 лютого 2016 року №1600015759.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, грошове зобов`язання визначене відповідачем у вказаних вище розрахунках земельного податку є узгодженими.

В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Доказів сплати визначеної суми податкового зобов`язання у встановленому порядку до суду не надано; тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу від 25 лютого 2016 року №1457-16, яка отримана представником відповідача 22 березня 2016 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення відправлення.

Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою.

Станом на час розгляду справи відповідачем належних доказів про сплату податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та земельному податку не надано, як і не надано доказів щодо оскарження зазначеної податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Докази, які б підтверджували сплату податкового боргу у відповідному розмірі на момент вирішення спору у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судовому порядку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд приходить до висновку про доведеність контролюючим органом підстав виникнення податкової заборгованості, наявність боргу в сумі 263 696,55 грн, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН М" (03150, місто Київ, вулиця Горького, будинок 88, літера А, код ЄДРПОУ 23712016) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) суму податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 (п`ятсот десять) грн 00 коп., по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 263 186 (двісті шістдесят три тисячі сто вісімдесят шість) грн 55 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОН М".

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко