Рішення

від 18.06.2019 по справі 703/1202/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1202/19

2/703/1198/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі Литвин Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з 16 жовтня 2003 року була прийнята на роботу до Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України на посаду прибиральника службових приміщень. Відповідно до наказу № 134-ОС від 31 грудня 2018 року позивач звільнена із займаної посади за угодою сторін.

Оскільки, після звільнення повний розрахунок з нею проведено не було, просила стягнути з відповідача на її користь 9946 гривень 05 копійок невиплаченої заробітної плати, та середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку за період з 01 січня 2018 року по день винесення рішення.

Позивач в судове засідання не з`явилася в наданій заяві позовні вимоги підтримала повністю та просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився надав суду заяву в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив справу розглядати без його участі, а також надав довідку про доходи позивача за 2018 рік на загальну суму 54658 гривень 91 копійка.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з трудової книжки позивач 16 жовтня 2003 року згідно наказу № 54 оз була прийнята на посаду прибиральника службових приміщень до Спеціалізованої медико-санітарної частини № 14 (а.с. 10).

Наказом № 134-ОС від 31 грудня 2018 року її було звільнено з займаної посади за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 10).

Із довідки ДЗ Спеціалізованої медико-санітарної частини № 14 від 28 січня 2019 року № 12 вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 28 січня 2019 року складає 9946 гривень 05 копійок (а.с. 13).

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з довідки ДЗ Спеціалізована медико-санітрана частина № 14 станом на 28 січня 2019 року підприємство не виплатило позивачу 9946 гривень 05 копійок заробітної плати.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відтак, суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення із ДЗ Спеціалізованої медико-санітарної частини № 14 на користь ОСОБА_1 9946 гривень 05 копійок заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, відповідно до якої у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується ст. 7 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, абзацом 3 п. 2 якого встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі Ващенко проти України (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" 24 березня 1995 року № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 року по справі N 635/2084/16-ц визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пп. б) п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Останніми двома місяцями роботи позивача є жовтень та листопад 2018 року.

Заробітна плата за жовтень 2018 року, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати складає - 3899 гривень 20 копійок, за листопад 2018 року - 3156 гривень 15 копійок.

Виходячи з цього, заробітна плата за останні два місяці роботи позивача, яка має враховуватись при розрахунку середньої заробітної плати, складає 3899, 20 + 3156, 15 = 7055 гривень 35 копійок.

Кількість робочих днів у жовтні та листопаді 2018 року дорівнює 44 дні. Виходячи з цього, середньоденна заробітна плата складає 7055 гривень 35 копійок: 44 дні = 165, 35 грн./день.

При розрахунку середнього заробітку за період затримки розрахунку з моменту звільнення 31 грудня 2018 року до моменту винесення рішення, тобто до 14 червня 2019 року кількість робочих днів з січня 2019 року по червень 2019 року становить 113 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 165,35 грн. * 113 робочі дні = 18684 гривні 55 копійок.

З огляду на фактично встановлені обставини, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині стягнення середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати в розмірі 18684 гривні 55 копійок, оскільки вказані вимоги позивача відповідають вимогам Закону та підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 1536 гривень 80 копійок судового збору.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

На підставі наведеного, керуючись постановою Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , ст. 43 Конституції України, ст.ст. 43, 82, 83, 115, 116, 237-1 КЗпП України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 258-259, 264-265, 352, 354, 430 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України, місцезнаходження: м. Сміла, вул. Ю.Пасхаліна (Рєпіна), 26 а, Черкаської області, код ЄДРПОУ 14281014 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , заборгованість з невиплаченої заробітної плати у розмірі 9946 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 05 (п`ять) копійок.

Стягнути з Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України, місцезнаходження: м. Сміла, вул. Ю.Пасхаліна (Рєпіна), 26 а, Черкаської області, код ЄДРПОУ 14281014 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , компенсацію (середній заробіток) за весь час затримки розрахунку за період з 01 січня 2018 року по 14 червня 2019 рік в розмірі 18684 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 55 (п`ятдесят п`ять) копійок.

Стягнути з Державного закладу Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України, місцезнаходження: м. Сміла, вул. Ю.Пасхаліна (Рєпіна), 26 а, Черкаської області, код ЄДРПОУ 14281014 на користь держави 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Державний заклад Спеціалізована медико-санітарна частина № 14 Міністерства охорони здоров`я України, місцезнаходження: м. Сміла, вул. Ю.Пасхаліна (Рєпіна), 26 а, Черкаської області, код ЄДРПОУ 14281014.

Головуючий О.П.Опалинська