Постанова

від 13.06.2019 по справі 627/807/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 627/807/18 Головуючий суддя І інстанції Вовк Л. В.

Провадження № 22-ц/818/2776/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів найму (оренди)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.,

суддів колегії: Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року, постановлену у складі судді Вовк Л.В., по цивільній справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства ВЕЕТ про скасування наказу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки до держави,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019 року закрито провадження у справі за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства ВЕЕТ про скасування наказу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстрації та повернення земельної ділянки до держави.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, оскільки при її постановленні було порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначено, що, закриваючи провадження у справі, районний суд не врахував того факту, що ФГ ВЕЕТ було зареєстровано 05.11.2014, тобто, до отримання ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки. Вказано, що у даному випадку підлягають врахуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати від 20 березня 2019 року, прийнятою за наслідками розгляду справи № 619/1680/17-ц.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Вказано, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Зазначено, що оскільки на час отримання земельної ділянки ОСОБА_1 був засновником та кінцевим бенефіціаром ФГ ВЕЕТ , то спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Коваленко О.В. також скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу та просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Вказав, що при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справи суди повинні виходити із суті та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Вважає, що оскільки земельна ділянка на час звернення прокурора до суду перебуває у оренді у ФГ ВЕЕТ , то спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко О.В., за відсутності інших учасників справи, які належним чином повідомлені про судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи згідно положень ст. 372 ЦПК України, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Нормою п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції визначено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що в липні 2018 року заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , фермерського господарства ВЕЕТ про скасування наказу та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,скасування реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області від 11.11.2014 №2989-СГ Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовану за межами населених пунктів Рябоконівської сільської ради загальною площею 46, 6118 га. 11.12.2014, на виконання вказаного наказу , між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Відповідно до умов договору, земельна ділянка передається для ведення фермерського господарства. 09.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та ФГ ВЕЕТ , укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 11.12.2014, відповідно до якої новим орендарем земельної ділянки є ФГ ВЕЕТ , засновником якого є ОСОБА_1 , зареєстрованому в Єдиному державному реєстрі 05.11.2014. На думку позивача вказаний наказ прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство . ОСОБА_1 отримав земельну ділянку як громадянин, а в подальшому використовує її без реєстрації фермерського господарства з основною метою - для розширення сільськогосподарських підприємств засновником яких він є та поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного провадження.

Прокурор проти закриття справи заперечував.

Представник відповідача ФГ ВЕЕТ до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином та в установлений законом строк.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подав заяву слухати справу у його відсутність, проти позову заперечував.

Судом встановлено , що 11.12.2014 ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство , після чого 09.12.2015 була укладена додаткова угода з ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 і ФГ ВЕЕТ , згідно якого новим орендарем за вказаним договором є ФГ ВЕЕТ .

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що оскільки земельна ділянка перебуває в оренді ФГ ВЕЕТ , на момент пред`явлення позову, господарство вже було зареєстроване 05.11.2014, тому такий спір розглядається за правилами господарського судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів ,чинних на час вчинення окремих процесуальних дій , розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Нормою ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.20 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та /або фізичні особи -підприємці.

Розмежовуючи предметну юрисдикцію судів для розгляду заявленого спору, суд першої інстанції застосував положення Закону України Про фермерське господарство .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство .

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Мотивуючи висновок про необхідність закриття провадження у справі, районний суд послався на врахування правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №№704/26/17, 272/1652 /14, 677/1865/16,317/2520/15,606/2032/16, за яким, якщо на момент пред`явлення позову спір між органом державної влади чи місцевого самоврядування та фізичною особою, якій надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, вже було зареєстровано господарство, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства (ст.ст. 4, 20 ГПК України). У разі якщо фермерське господарство не зареєстровано і стороною спорів є громадян, якому надавалась земельна ділянка, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства ( ст.19 ЦПК України ).

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що даний правовий висновок не підлягав застосуванню, оскільки справа переглянута Верховним Судом та справа, що наразі знаходиться в провадження апеляційного суду, не є тотожними.

Судом не було надано належної оцінки факту того, що ФГ ВЕЕТ було зареєстроване 05.11.2014, тобто, до передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду 11.12.2014, та матеріальною основою для реєстрації вказаного господарства було надання в оренду за договором від 08.04.2014 іншої земельно ділянки (а. с. 25 т. 1).

Вказане свідчить, що після отримання в оренду спірної земельної ділянки 11.12.2014 ОСОБА_1 не було створене фермерське господарство у встановленому законом порядку для її обробки.

Зазначена обставина не спростована відповідачами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц.

Обставини справи № 619/1680/17-ц є тотожними обставинам справи, що наразі знаходиться в провадженні апеляційного суду.

Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що у справі № 619/1680/17-ц фермерське господарство не було пов`язане зі спірною земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою, для створення якого відповідач одержала іншу земельну ділянку.

З заявою про надання спірної земельної ділянки фермерське господарство не зверталось, йому вона не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

Спірна земельна ділянка надана в оренду відповідачу, як громадянці України, на підставі договору оренди землі укладеному, між нею та ГУ Держгеокадастру.

З заявою про надання цієї земельної ділянки відповідач звернулась як фізична особа з метою безкоштовного отримання земельної ділянки, а тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є неправильним.

З огляду на те, що суд порушив наведені норми матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції та направляє справу до того ж суду для продовження розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів враховує роз`яснення, що були надані судам у п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зі змінами та доповненнями, за яким якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК (ст. 353 ЦПК України у чинній редакції), з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної т скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України у чинній редакції).

Таким чином, вимога апеляційної скарги про стягнення судом апеляційної інстанції судових витрат з відповідачів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - задовольнити частково.

Ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 18 березня 2019року - скасувати.

Справу за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 18 червня 2019 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина.

Судді колегії П.В. Кісь.

О.М. Хорошевський.