Ухвала

від 10.06.2019 по справі 757/6472/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «КОМПАНІЯ «ІТЕМ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно «Компанії «ІТЕМ», а саме: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, МФО 325365) та гроші у будь-якій валюті, які розміщені на вказаному банківському рахунку за винятком видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати працівникам.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про арешт майна та.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що стороною обвинувачення не надано належних доказів відповідності арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. У відкритому кримінальному провадженні №12015100000000310 від 01.04.2015 року жодній особі не повідомлено про підозру, також не визначено розмір матеріальної шкоди (збитків), завданих кримінальним правопорушенням, що розслідується в межах даного кримінального провадження. Вказані обставини, на думку апелянта, свідчать про відсутність події будь-якого кримінального правопорушення, розслідуваного в рамках даного досудового розслідування. Натомість, оскаржувана ухвала унеможливлює здійснення товариством господарської діяльності та виконання взятих на себе фінансово-господарських зобов`язань перед податковими та іншими контролюючими органами, перед контрагентами та третіми особами, призведе до нарахування неустойок (штрафів та пені), інших штрафних санкцій, у зв`язку з порушенням третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, взятих на себе фінансово-господарських зобов`язань.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження вказує на те, що розгляд клопотання сторони обвинувачення проводився без повідомлення представника власника майна, а апеляційна скарга подана у строки визначені ч. 3 ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді,думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідності залишення її без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих матеріалів судового провадження, СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100000000310 від 01.04.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 364 КК України.

Постановою начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 від 07.02.2019 року вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №12015100000000310 від 01.04.2015 року речовим доказом.

11.02.2019 року начальник першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ТОВ «Компанії «ІТЕМ», а саме: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, МФО 325365) та гроші у будь-якій валюті, які розміщені на вказаному банківському рахунку, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної

особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №12015100000000310 від 01.04.2015 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні сторони обвинувачення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, відтак доводи апеляційної скарги про відсутність повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими та не можуть бути підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року, якою частково задоволено клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно «Компанії «ІТЕМ», а саме: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, МФО 325365) та гроші у будь-якій валюті, які розміщені на вказаному банківському рахунку, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «КОМПАНІЯ «ІТЕМ» - адвоката ОСОБА_6 , без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2484/2019 Категорія ст.170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_7

Доповідач: ОСОБА_1